На території Одеської області налічується 990 ставків, на Хмельниччині – 2900 ставків. Зокрема, біля Городка і Сатанова – 95 ставків, навкруги Любашівки та Зеленогірського – 55 водойм.
Висохлі озера, річки, ставки – реалії нашого сьогодення. Проблема пересихання водойм не оминула Любашівщину та Зеленогірщину.
У цих громадах Подільського району Одещини водний фонд нараховує 55 водойм, розташованих в межах басейнів річок Кодима, Тилігул та Чичиклія, загальною площею плеса близько 1300 гектарів. Ці річки в межах громад мають загальну протяжність понад дев’яносто кілометрів.
Через аномальну спеку та недостатню кількість опадів з мапи краю вже зникло не менше десятка водойм.
Також причиною цього є замулення, розорювання берегів, перекриття природних джерел води, необґрунтоване водокористування тощо.
Так, навесні повноводна річка Кодима в межах сіл Ясенове – Гвоздавка Зеленогірської громади фактично перетворилася на болото, значна частина русла пересохла та розтріскалась. Рівень води впав на 1,5-2 метри. Через це також обміліли сільські криниці.
Старожили та рибалки розповідають, що такого екологічного лиха зроду не бачили. Кажуть, що обміління річки спричинило не лише бездощів’я, а й неконтрольоване викачування води для зрошення.
Аналогічна ситуація через полив ланів склалась на Любашівщині в басейні річки Маланка, де майже пересох Боківський став №2.
Мальовничому краю загрожує опустелювання вже в найближчому майбутньому, якщо негайно не вжити необхідних заходів.
Ще у 2009 році місцева влада колишнього Любашівського району затвердила і оплатила 200 тисяч гривень за виготовлення проєктно-кошторисної документації з розчищення русла р. Кодима та захист від затоплення та підтоплення сіл Ясенове, Гвоздавка та Бобрик Любашівського району. На проведення природно-захисних робіт з державного бюджету було виділено два мільйони гривень.
Нині, попри війну, екологи та уряд продовжують працювати над створенням природоохоронних зон, очищенням водойм і відновленням водообміну. Зокрема, є перспективи залучення коштів різних рівнів для вирішення екологічних проблем Надкодимщини.
Щоправда, вартість лише проєктно-кошторисної документації – вісім мільйонів гривень. До фінансування її виготовлення разом із державою повинні долучитися Любашівська та Зеленогірська громади – зараз розглядається це питання. Лише наявність документів дозволить залучати кошти на проведення робіт.
А поки що долею водойм опікуються ентузіасти. Один із них – аграрій з Новокарбівки Любашівської громади, керівник фермерського господарства «Обрій» Віктор Мазуренко, який власним коштом відродив сільський ставок.
Починаючи з 2020 року, водойму звільнено від намулу, розчищено джерела, на берегах висаджено більше тисячі дерев. Тут встановлено альтанки, облаштовано місця для риболовлі та купання. У ставок заселено не одну тонну мальків коропа, сома, товстолоба, білого амура і навіть осетрових.
Тепер ставок своїм 7-гектарним плесом знову тішить селян та рибалок з усієї Любашівщини – вони ловлять рибу та відпочивають біля води абсолютно безкоштовно. У рибацьких трофеях трапляються 6-кілограмові коропи, сазани та навіть пудові соми.
– Село без церкви, школи і ставка – неповноцінне село, – каже Віктор Мазуренко. – Новокарбівка і всі українські села мають залишатися мальовничими та привабливими для його мешканців.
– Колись у наших краях було чимало рукотворних водойм, де можна було порибалити та відпочити, – розповідає 68-річний рибалка з Новокарбівки Олександр Носенко. – Але ситуація погіршилась. Наприклад, ставок у селі Червоний Яр, який займав гектарів з тридцять, якісь хлопці десяток літ тому взяли в оренду. Створили ТОВ «Риболовецький клуб «Святе озеро», намагалися окультурити водойму, але не зуміли її відновити, і вона остаточно висохла. Також пересохли невеличкий ставок в Сирівському та 5-гектарний в Чайковецькому. На щастя, фермер Віктор Мазуренко зумів відродити наш ставок.
На Любашівщині є водойми, які опинились в надійних руках. Так, на річці Кодима, в межах сіл Гвоздавка та Ясенове, створені та працюють громадські спільноти рибалок «Ясенівська батьківщина» та «Кодима». Вони зариблюють водойму, оберігають річкове «срібло» від браконьєрів та очищають прибережну зону Кодими від сміття.
– Земляки роблять гарну справу для відродження річки-годувальниці, – каже ветеран-рибалка Віктор Єпур з Гвоздавки Першої. – На моїй пам’яті останній раз зариблювали Кодиму в межах нашого села ще років сорок тому.
У Янишівці молода родина підприємців Злочевських, звівши обабіч Балтської траси торговельний заклад, одночасно відродила вщерть заросле очеретом озерце, з’єднане каналом із Кодимою. Облагородили територію, розвели рибу й раків, влаштували центр дозвілля і відпочинку. Щоправда, риболовля тут платна – 200 гривень в день, але тому, хто спіймає сома, який винищує панцирних, господарі дозволяють в цей день рибалити безкоштовно.
Власник ПП «Аметист» Володимир Гуславський (також з Янишівки) разом із тестем аграрієм Андрієм Терновим культивують риборозведення у Гельбіновому Яру вже протягом п’ятнадцяти років. З початку війни допомагають захисникам та залюбки приймають військових на відпочинок на ставку.
В Ясенівському старостаті Зеленогірської громади орендар ставка на Ардеві, притоці р. Кодима, Ігор Чебан розвиває спортивне рибальство та щороку поповнює селищний бюджет на 135 тисяч гривень. Тут, на ставку, неодноразово проходили Всеукраїнські змагання з ловлі судака за участю спортсменів з Одеси, Києва та найближчих містечок.
– Фестиваль з лову хижака проводиться з метою популяризації риболовного спорту та водойм Одещини, а також підвищення спортивної майстерності колег, – каже голова Одеського клубу рибалок Леонід Гай.
Дорослі спортсмени радіють, коли приєднуються й діти. Так, місцевий юний любитель Олександр Паровик зловив судака рекордної ваги – 4,6 кілограма, за що отримав медаль та спінінг від спонсорів.
На території Бобрицького старостату два роки тому власником 5-гектарного ставка терміном на 25 років став Роман Саракій. Він запропонував на аукціоні рекордну суму – 235 тисяч гривень за рік. Пан Роман з місцевим підприємцем Юрієм Гулінським ставок відродили, відшукали додаткові джерела для його живлення, окультурили, зарибнили, створивши привабливу зону для любительської риболовлі, відпочинку та іригаційних потреб.
Якщо говорити про збереження водойм, треба звернути увагу і на юридичні питання.
До листопада 2024 року більшість ставків перебувала у комунальній власності селищ, бюджети яких отримували щороку понад п’ять мільйонів гривень прибутку за використання водойм. Тепер землі, на яких розташовані водні об’єкти загальнодержавного значення, автоматично стали державною власністю. Розпоряджаються ними обласні чи районні адміністрації, які надаватимуть водойми в користування зацікавленим суб’єктам відповідно до закону через земельні аукціони, а кошти надходитимуть до державної казни.
– Лише вісімнадцять підприємців з Любашівщини та троє із Зеленогірщини оформили необхідний пакет документів, уклали договори про оренду водойм на термін від 5 до 50 років та інтенсивно використовують їх для промислового розведення риби, – розповіла інженер з водоохорони Причорноморського центру водних ресурсів Оксана Гончар. – Проблема в тому, що орендарі інших водойм мають тільки водний паспорт. Користуватися ж ставком орендар має право після державної реєстрації договору оренди.
У Городку на Хмельниччині рибалки та влада об’єдналися, щоб врятувати ставок на річці Тростянець.
Багато років водойма на річці Тростянець у районі старого заводу в Городку міліла, а гребля перебувала в аварійному стані. Місцеві рибалки забили на сполох і почали шукати шляхи вирішення проблеми. Завдяки їхній ініціативі та підтримці влади минулого року ставок вдалося відновити. Як відбувалося відновлення і в якому стані водойма нині, розповідає Городок.City.
За словами Вадима Костюкевича, місцевого рибалки-активіста, все почалося не стільки з ідеї відновити ставок, скільки з усвідомлення проблеми. Водойма почала міліти, і любителі риболовлі побачили, що заставки з регулювання води повністю зношені та потребують термінового ремонту.
– Ми звернулися до одного з депутатів міської ради, пояснили ситуацію. Людина відреагувала, приїхала на місце, і ми разом оглянули ставок, – пригадує Вадим Костюкевич. – Було очевидно, що заставки прогнили і потребують ремонту. Після цього питання відновлення ставка розглянули на засіданні міської ради.
Заступник голови Городоцької громади Дмитро Варшавський розповідає, що після звернення городоччан міська влада організувала експертну комісію з перевірки стану мостової споруди. Спеціалісти оглянули греблю та підтвердили необхідність проведення ремонтних робіт.
– Будівельні експерти наголосили на терміновій реконструкції мосту, і міська рада прийняла рішення ремонтувати заставки. Але для цього потрібно було спустити воду зі ставка. Виникло питання: чи дасть на це згоду громада? – розповідає Дмитро Варшавський.
І тут знову підключилася спільнота рибалок на чолі з Вадимом Костюкевичем. Щоб отримати дозвіл, вони організували збір підписів серед місцевих мешканців. Люди підтримали ініціативу, розуміючи, що це необхідно для подальшого відновлення водойми. Зібрані підписи були передані в міську раду, яка погодила план дій.
Після того як став спустили, почався найскладніший етап. Рибалки хотіли врятувати рибу, і значну її частину своїми силами перевезли до ставу в урочищі Стара гребля. Лише після цього розпочалися роботи з ремонту греблі та відновлення водойми.
– Старі заставки замінили, став очистили. Це були тривалі й дороговартісні процеси. Для місцевого бюджету вони означали надзвичайно велике фінансове навантаження. Але нам вдалося залучити спонсорів, які допомогли, – говорить Дмитро Варшавський.
Загалом роботи на ставку тривали протягом п’яти років. Фіналом реконструкції стало його наповнення у 2023-му. Сьогодні рибалки укріпили берег, висадивши саджанці декоративних верб, і зарибили водойму.
– Минулого року ми запускали однорічну та дворічну рибу, а цього року – товарну, яка вже встигла віднереститися. Запустили навіть маточне поголів’я – коропів вагою до 15 кг, – з гордістю розповідає Вадим Костюкевич. – Наша мета – розвивати спортивну та любительську риболовлю. Ми хочемо, щоб люди розуміли: якщо самі не будемо дбати про водойми, ніхто цього не зробить. Це постійний процес, що вимагає часу та зусиль.
Співпраця активістів-рибалок та міської влади продовжується. Після відновлення ставу наступним кроком є благоустрій території біля водойми – ремонт дороги, що унеможливить підтоплення, підключення освітлення та облаштування відпочинкової зони.
– Ліхтарі вже встановлено, зараз вирішується питання із потужністю для їх підключення, – інформує Дмитро Варшавський. – Крім того, розроблено проєкт капітального ремонту дорожнього покриття на вулиці Озерній. Він також передбачає створення зон відпочинку, які будуть розташовані вздовж тротуару біля ставка. А на наступний рік заплановано проєктування зони відпочинку на іншій стороні русла, по провулку Річному.
Спільнота городоцьких рибалок теж має амбітні задуми. Вони планують перетворити ініціативну групу на офіційну громадську організацію, щоб мати юридичну основу для залучення спонсорів та інвестицій.
– Ми хочемо створити ГО чи спілку, але поки йде війна, багато наших однодумців на фронті. Ми підтримуємо зв’язок і віримо, що зможемо продовжити нашу справу після перемоги. Наша мета – зробити водойми справжньою окрасою міста, якою пишатиметься кожен мешканець, – ділиться задумами Вадим Костюкевич. – Якщо ми самі не будемо берегти те, що маємо, ніхто не зробить цього за нас. Я прожив тут 11 років і можу сказати, що для мене це не просто хобі. Приватні водойми можуть бути доглянутими – то чому наші, громадські, ні? Можуть. Треба лише хотіти й працювати над цим.
Загалом, за інформацією Городоцького районного відділу земельних ресурсів, на території громади є понад 70 водойм.
Матеріал створено у співавторстві: Юрія ФЕДОРЧУКА, Антоніни БОНДАРЕВОЇ, Наталії ПОПОВИЧ, Віри ЛАПИ, Вікторії ЧАБАНОВОЇ, Маріанни ШКАВРОН
