Підготовка саміту НАТО у Гаазі – на фінішній прямій.
Хоч ми й не беремо участь у переговорах про рішення саміту, але українська позиція важить у переговорах між союзниками.
Утім, дії Києва у цей час можуть як допомогти, так і зашкодити. У тому числі через те, що у пошуках кращих формулювань можна зруйнувати ті домовленості, які є.
Про помилки, яких не варто припускатися, і вікно можливостей, яким Київ ще може скористатися, читайте в статті редактора "Європейської правди" Сергія Сидоренка (з Брюсселя) Рецепт успіху на саміті НАТО. Що може зробити Україна до зустрічі лідерів Альянсу. Далі – стислий її виклад.
Один з викликів, з яким стикнулася не лише Україна, а й інші держави-партнери – це програма саміту, підлаштована під Дональда Трампа та його особливості.
Врешті-решт, усвідомивши виклики від чинної адміністрації США, узгодили, що саміт триватиме лише один повний день і вечір перед тим.
У Гаазі не буде не лише Ради Україна-НАТО, а й аналогічних засідань, наприклад, з японським чи південнокорейським прем'єрами, які планують прилетіти сюди з іншого боку земної кулі.
Єдина подія саміту, куди запросили президента України Володимира Зеленського та інших представників держав-партнерів – це офіційна вечеря ввечері 24 червня, яка відкриє програму саміту.
Тож зараз перед Офісом президента і Міністерством закордонних справ постав виклик – придумати, що робити президенту 25 червня, коли лідери НАТО будуть на засіданні за участю Трампа. Летіти додому – не варіант, бо наступного дня Зеленському, найімовірніше, треба буде прямувати до Брюсселя на саміт ЄС.
"ЄвроПравда" пропонує запропонувати NATO Public Forum, який традиційно проходить одночасно з самітом лідерів, окрему панель за участі українського президента.
Це матиме кілька побічних позитивних наслідків: перетворить Україну на основну тему обговорення форуму; зробить Зеленського його хедлайнером; змусить медіа обговорювати ті тези, які він представить. Як наслідок, це передасть політикам, учасниками саміту ті сигнали, які вони б почули у разі, якби офіційна програма саміту містила "українську" зустріч лідерів.
Це буде корисним і тому, що експертна, у тому числі безпекова спільнота, занадто часто прагне компромісів, схильна до realpolitik, і через це чимало її представників не відкидають російські аргументи.
Ще один виклик для України: те, що рішення саміту, хай яким воно буде, напевно не відповідатиме амбіціям Києва.
Зараз в Альянсі лишається чинним рішення Вашингтонського саміту, сформульоване дуже вдало для України – про те, що шлях нашої держави до членства є "незворотним".
Джерела "ЄП" у штаб-квартирі НАТО кажуть, що Київ і зараз надсилає у Брюссель сигнали про повторення або поліпшення вашингтонської формули.
Але така політика буде помилкою, що здатна нашкодити Україні. Якщо партнери погодяться на згадку перспективи членства України в НАТО, то отримаємо значно менш амбітне формулювання, і воно замінить вашингтонську формулу та анулює її.
Натомість є інші елементи рішення, які Україні варто вимагати.
Декларація саміту має згадати про Росію, адже її агресивністю у НАТО пояснюють необхідність збільшення витрат на оборону. Так от формулювання про роль Росії, про її статус агресора і про незаконність її дії має бути жорстким.
Якщо Альянс домовився про збільшення оборонних витрат і планує це письмово задекларувати – то у цій формулі має знайтися місце згадці про допомогу ЗСУ (у блоці hard security) та нашій державі (блок security-related expenses). Загальна готовність до цих згадок у Брюсселі є.
І якщо ці елементи вдасться реалізувати, уникнувши помилок, то саміт перетвориться з "імовірно, порожнього" на дуже успішний для України.
Докладніше – в матеріалі Сергія Сидоренка (з Брюсселя) Рецепт успіху на саміті НАТО. Що може зробити Україна до зустрічі лідерів Альянсу.
