Води Балтійського моря приховують стародавню споруду, зведену мисливцями кам’яного віку
Археологи досліджують дивовижну кам’яну споруду довжиною близько одного кілометра, приховану на дні Балтійського моря. Ця мегаструктура, вік якої оцінюється в 11 000 років, може бути найбільшою неолітичною конструкцією в Європі та, ймовірно, використовувалася первісними мисливцями-збирачами як пастка для північних оленів.
Затоплені руїни, відомі як Блінкервалль, були виявлені біля берегів Мекленбурзької затоки в Німеччині. Ця монументальна споруда складається з 1673 окремих каменів, кожен з яких не перевищує одного метра у висоту. За оцінками вчених, стіна була збудована приблизно 11 тисячоліть тому, у період, коли ця територія ще не була вкрита солонуватими водами Балтійського моря.
Археологи схиляються до думки, що найвірогіднішим поясненням призначення цієї споруди є її використання як інструменту для полювання. Кочові групи мисливців-збирачів, ймовірно, використовували стіну для спрямування стад північних оленів та інших копитних тварин під час їхньої сезонної міграції.
«У той час чисельність всього населення північної Європи, ймовірно, не перевищувала 5000 людей. Одним з їхніх основних джерел їжі були стада північних оленів, які сезонно мігрували через рідко вкритий рослинністю післяльодовиковий ландшафт», — пояснив археолог Марсель Брадтмоллер з Ростоцького університету в Німеччині після відкриття об’єкта.
Він додав, що стіна, ймовірно, використовувалася для того, щоб заганяти оленів у вузьке місце між прилеглою береговою лінією озера та самою стіною, або навіть прямо в озеро, де мисливці кам’яного віку могли легше їх вбивати своєю зброєю.
Подібні археологічні споруди, схожі на Блінкервалль, були знайдені й в інших частинах світу, більшість з яких були визначені як мисливські структури. Наприклад, пустельні ландшафти Західної Азії та частини Північної Африки рясніють спорудами, відомими як «пустельні повітряні змії», які використовувалися для загону та захоплення диких газелей та козорогів. Існує навіть приклад 9000-річної мисливської пастки на дні озера Гурон, одного з п’яти Великих озер Північної Америки.
Ці відкриття кидають виклик уявленню про те, що доісторичні люди були неорганізованими «печерними людьми». Попри примітивні інструменти та мізерну чисельність населення, вони були здатні створювати складні структури, що вимагали значних розумових зусиль та планування. Це ще раз підкреслює винахідливість та адаптивність людського розуму навіть у кам’яному віці.
Нагадаємо, стародавні люди створювали знаряддя з кісток найбільших тварин на Землі. Нове дослідження відкриває завісу над невідомими сторінками історії, коли наші предки використовували морських гігантів для виготовлення інструментів, навіть не полюючи на них.
