Порівняно з Еммануелем Макроном та Кіром Стармером, справи у Фрідріха Мерца, який допоміг Трампу змінити думку щодо України, все ще виглядають досить добре: рейтинги схвалення канцлера впали з 38 до 32 відсотків з моменту вступу на посаду в травні. Погана тенденція, але майже комфортна подушка безпеки порівняно з 23-відсотковим рейтингом схвалення, який президент Франції та прем'єр-міністр Великої Британії мають у себе вдома. Можливо, внутрішньополітичний тиск вдома також є рушійною силою для трьох політиків, котрі так захоплено кинулися у спільну європейську безпеку, пише N-TV.
Те, що здається очевидним зараз, не було гаслом у попередні роки. Попередник Мерца на посаді канцлера Олаф Шольц не зрозумів, що навіть за Джо Байдена США не потребували європейських партнерів, які ховалися за арсеналом Вашингтону. Мерц, здається, набагато більше відповідає очікуванням Білого дому та ключовим європейським гравцям, які повинні ці очікування виконати. Спільна ініціатива розпочалася у травні з поїздки трьох політиків поїздом до Києва на зустріч з президентом Польщі Дональдом Туском та Володимира Зеленського. Звідти вони подзвонили Трампу, щоб переконати його зголоситися на більш потужні санкції проти росії. Зрештою, це спрацювало лише частково, але справило враження — у Європі та, можливо, також у Білому домі.
Те, що троє лідерів європейських держав «натискають на педаль газу» у 2025 році інакше, ніж у попередні три роки війни в Україні, ймовірно, також пов'язано з тим, що ситуація із загрозою стає більш конкретною. За оцінками НАТО, за нинішніх темпів нарощування озброєнь росія зможе кинути виклик НАТО масованим нападом, наприклад, на своєму східному фланзі, приблизно до 2029 року.
Чотири роки — це практично ніщо в оборонній промисловості з її тривалими фазами розробки та виробництва. Більше того, кремль також спостерігає за зусиллями Європи щодо зміцнення своєї оборони до 2029 року. Експерт з безпеки Франк Зауер називає період до того часу «вікном вразливості», в якому зараз перебуває Європа.
«Було б відверто нерозумно з боку кремля чекати до 2029 року», — каже дослідник Університету Бундесверу.
На думку експертів, росія вже здатна випробувати НАТО атакою меншої дальності — наприклад, проти однієї з країн Балтії. Необхідні можливості для такого обмеженого вторгнення є. Тож навіщо чекати, поки Європа ще більше скоротить свої прогалини в обороні?
«Дональд Трамп зараз при владі, — каже Зауер. — Ми не готові. Зараз саме той момент».
З цієї точки зору, британсько-французько-німецька ініціатива та новий ентузіазм щодо лідерства в Європі вже здаються не лише доречними, а й нагальними. Навіть якщо контракти вже підписані, відомо, що диявол криється в деталях. В оборонній промисловості їх чимало, і їхня кількість, здається, зростає в геометричній прогресії, щойно це стане спільним проектом європейських країн-партнерів.
У найгіршому випадку європейцям незабаром доведеться взяти на себе відповідальність за все, якщо США втратять свою позицію активного та сильного оборонного партнера. Ця втрата навіть не обов'язково буде результатом свідомого рішення США розірвати спільний трансатлантичний альянс.
Нещодавно Пентагон наказав повернути пакет зброї та боєприпасів, що прямував до України. Інвентаризація власних складів зброї викликала занепокоєння. Зокрема це стосувалося лише 30 керованих ракет для Patriot. Система Patriot середнього розміру випускає 30 ракет без жодного перезарядження. А в США наразі немає жодних запасних ракет, йдеться у статті.
Союз між Мерцем, Макроном і Стармером, який, схоже, базується як на особистих симпатіях, так і на стратегічних мотивах, з'являється вчасно. Особливо враховуючи, що всі троє не дуже міцно тримаються у владі через нестабільну внутрішньополітичну ситуацію.
Раніше повідомлялося, що через ультиматум Трампа Європа змінила поведінку, бо путін може стати ще небезпечнішим для світу.
