13 червня у Києві відбувся концерт Verka Serduchka & Band, який вчергове актуалізував у суспільстві питання державної мови.
Під час заходу Андрій Данилко співав свої старі російськомовні хіти, як-от "Ха-ра-шо" та "Дольче Габана". Між піснями артист використовував як українські, так і російські слова.
Це привернуло увагу активістів, які поскаржилися на захід Уповноваженому із захисту державної мови. Він, своєю чергою, звернувся до Національної поліції, аби там відреагували на порушення норм законодавства. Зокрема, йдеться про мораторій на російськомовний музичний продукт.
У рамках спецпроєкту "Запитай Життя" ми вирішили розібратися, чи забороняє закон українським артистам виконувати російськомовні пісні. Для цього ми поспілкувалися з юристами, а також:
У червні 2022 року Верховна Рада ухвалила законопроєкт, яким заборонила російську музику в публічних місцях. Однак він стосується лише виконавців, які стали громадянами РФ після 1991 року.
Водночас закон передбачав створення "білого" списку артистів з держави-агресорки. Проте такого списку досі не існує.
Його мають формувати Служба безпеки України та Рада національної безпеки та оборони. Щоб потрапити до цього переліку, виконавець, зокрема, має написати декларацію на підтримку суверенітету і територіальної цілісності України із закликом до Росії припинити агресію.
За словами юристів, чинне законодавство не містить прямої заборони на виконання пісень російською мовою, якщо йдеться про громадян України.
Стаття 23 Закону "Про забезпечення функціонування української мови як державної" передбачає, що мовою проведення культурних та розважальних заходів є українська. Інші мови можна використовувати, якщо це "виправдано художнім задумом організатора заходу", а також для реалізації прав корінних народів і національних меншин.
Водночас вимоги щодо обов’язкового використання української мови під час заходів не поширюються на виконання та відтворення пісень, музичних творів з текстом та фонограм.
Тобто композиції можуть лунати різними мовами, включно з російською.
Згідно зі статтею 29 мовного закону, у разі використання недержавної мови під час публічного заходу організатор зобов’язаний забезпечити переклад, якщо хоча б один учасник цього вимагає. Однак це стосується подій інформаційного, освітнього, наукового, політичного та громадського характеру. Концерти під цю статтю не підпадають, а тому немає вимоги перекладати пісні.
Тобто, попри суспільне обурення, виконанням російськомовних пісень Verka Serduchka & Band не порушили законодавство України.
"З нормативно-правової точки зору на сьогодні не існує загальнонаціональної законодавчої заборони на виконання пісень російською мовою, якщо йдеться про культурно-мистецькі заходи, а не пропаганду чи порушення санкційного режиму.
Водночас слід зазначити, що в умовах війни право не може бути відокремлене від загальнонаціональних цінностей, культурного суверенітету, моральних орієнтирів та суспільної етики в цілому. Відтак суспільне несприйняття російськомовного контенту під час війни має не менш вагоме значення, ніж норми законодавства, навіть якщо останні не встановлюють прямих заборон", – зауважують юристи.
У деяких містах заборону виконувати російськомовні пісні ухвалили на місцевому рівні.
Наприклад, з червня 2022 року вуличним музикантам у Тернополі не можна виконувати композиції мовою держави-агресорки.
У Києві заборонили публічне використання російськомовного культурного продукту на території міста у червні 2023 року.
Втім, за словами юристів, такі рішення місцевої влади можуть виходити за межі її повноважень, оскільки на рівні закону заборона не встановлена.
"Крім того, варто звернути увагу на невизначеність термінології. Таке поняття, як "російськомовний культурний продукт", відсутнє в чинному законодавстві України. Його використання без визначення юридичного змісту ускладнює правозастосування і створює підґрунтя для суб’єктивного тлумачення.
Тому для уникнення колізій у майбутньому доцільним є ухвалити зміни на рівні закону, які б встановили чітке визначення категорій культурної продукції, забороненої у воєнний час, а також механізми контролю й відповідальності за порушення встановлених вимог", – зазначають експерти.
Чинне законодавство не регулює використання суржику ні в піснях, ні під час проведення публічних заходів. Він не має правового визначення та не розглядається як окрема мовна категорія.
Стаття 23 закону про мову, яка регулює проведення культурно-мистецьких заходів, не містить припису про обов’язкове використання виключно літературної української мови чи заборону використання мовних елементів, характерних для суржику.
"Використання суржику не є порушенням закону, однак у межах офіційного ведення заходу або виступів посадових осіб може бути розцінене як недотримання стандартів мовної культури. Це питання радше етичне або стилістичне, ніж правове", – пояснюють юристи.
За словами мовного омбудсмена Тараса Кременя, у ситуації з російськомовними піснями варто зважати на те, що закон про мову ухвалили ще до повномасштабного вторгнення. Саме війна, на думку посадовця, відіграла велику роль у відмові від російської – громадяни почали переходити на державну мову.
"З 2022 року відбувається незворотна українізація, яка вийшла далеко за межі мовного закону. Вона є реакцією українського суспільства на злочини Російської Федерації, на геноцид нашої нації, серед об'єктів якого є мова. Коли у публічному просторі громадяни України чують пісні недержавною мовою, у них виникає своя внутрішня реакція – спротив і несприйняття. Тому вони активно звертаються на нашу адресу", – зазначив Уповноважений.
Тарас Кремінь каже, що для поширення української мови необхідна ефективна державна мовна політика. І треба аналізувати кожний виклик, який виникає у суспільстві, та корегувати закон. Наразі, за словами мовного омбудсмена, над змінами працює робоча група у Комітеті з питань гуманітарно-інформаційної політики.
На думку Кременя, питання суржику варто розглядати у кожному конкретному випадку окремо.
"Статус в Україні має тільки державна мова – українська. Звичайно, якщо суржик передбачено творчим задумом, він є втіленням образності, додає метафорі або звучанню пісні якихось елементів – сумнівів бути не може.
Але незнання державної мови та свідоме ігнорування її норм у публічному просторі я не сприймаю і вважаю неприпустимим. Особливо в умовах російсько-української війни", – зауважує омбудсмен.
На думку громадського діяча Тараса Шамайди, обмежити публічне виконання російськомовних пісень необхідно. Однак для цього потрібна політична воля.
"Російська – це не стільки мова нацменшини. За допомогою неї Росія впливає на українців та проводить русифікацію. Заборони на місцях, як-от мораторій у Києві, говорить про запит суспільства на цей крок. Але важливо закріпити це саме у законодавстві", – говорить Шамайда.
За його словами, складність цього питання полягає у тому, що російська, згідно з Конституцією, є мовою нацменшини. Також вона згадується у законі про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин як така, що захищається в Україні.
"Тому з погляду права запроваджувати прямі заборони на російську мову дуже складно. На сьогодні закон забороняє пісні громадян РФ. Вони не можуть виступати з концертами, а їхні фонограми та кліпи заборонено відтворювати у медіа та публічних місцях. Крім того, не можна поширювати будь-які пісні, які записані на російських студіях після 2014 року – це стосується навіть громадян України. Так вдалося відсікти велику частину російськомовних пісень. Зараз їх майже немає на радіо та телебаченні. У тому числі й завдяки квотам.
Проте українським громадянам виконувати російськомовні пісні не заборонено. Тому вони досі лунають на публічних заходах, у ресторанах, на вулицях", – пояснює Шамайда.
Під час воєнного стану Конституцію змінювати не можна. Ба більше, навіть у мирний час для зміни 10 статті, у якій йдеться про мови нацменшин, необхідно проводити референдум.
Та, за словами громадського діяча, варто змінити ратифікаційний закон Європейської хартії регіональних мов або мов меншин.
"Конституційний суд ще у 2021 році зобов’язав Верховну Раду та інші органи влади забезпечити правильний переклад назви хартії (має бути – Європейська хартія регіональних або міноритарних мов) та привести законодавство до цілей хартії. Тоді з переліку мов, які захищаються документом, треба прибрати російську, оскільки вона жодного захисту не потребує", – зазначає Шамайда.
Законопроєкт, який ініціює такі зміни, вже існує. Його номер – 12364. Документ зареєстрований у Раді 12 грудня 2024 року. Його ініціатором зазначений прем’єр-міністр Денис Шмигаль.
"Щодо цього законопроєкту тривають переговори, оскільки Україна дуже чутливо ставиться до порад Ради Європи, яка є скептичною щодо змін.
На мою думку, незалежно від висновку Ради Європи, закон треба ухвалити. Тоді з російської мови знімуть захист, передбачений хартією", – каже Шамайда.
Співзасновниця руху "Єдині" Наталка Федечко погоджується з думкою, що варто заборонити виконання російськомовних пісень. Вона каже, що зміни до законодавства необхідні, аби не допускати в український культурний простір "рускій мір".
"Мова, як і медіа – це інструмент розширення впливу Росії. Ми вже проходили це раніше, коли у 2000-х роках українські виконавці переходили на російську. І росіяни створили ілюзію, що у нас один культурний простір, що тут всі чекають на них. Було лише питання часу, коли російський ринок поглине український.
Концерти – це одночасно культура і бізнес, так само як медіа та книжковий ринок. Мовне регулювання цих сфер існує, тому те ж варто зробити з концертами. І потрібно почати із закону "Про забезпечення функціонування української мови як державної", – зауважує Федечко.
Альона Павлюк, "Українська правда. Життя"
