Як міжнародне право регулює зіткнення суден і чому це важливо для українського бізнесу.
На суші дорожній рух регулюють знаки та національні правила. У морі – міжнародні конвенції. На воді теж можливі аварії, які призводять до мільйонних втрат, арештів суден, зупинки логістичних ланцюгів, арбітражних або судових спорів.
Попри війну, Україна залишається морською державою. Тисячі тонн зерна щодня виходять з портів Одещини, сотні суден курсують у рамках тимчасового коридору. У таких умовах ризик зіткнення зростає. Хто відповідає за такі інциденти, які міжнародні правила працюють і як не опинитися в юридично вразливій позиції?
Основним документом, який регулює уникнення зіткнень суден у морі, є Міжнародні правила запобігання зіткненню суден на морі від 1972 року (COLREGs). Вони зобов’язують судна дотримуватися правил маневрування, вогнів та сигналів і головне – діяти так, щоб уникнути зіткнення за будь-яких умов.
Якщо відбулося зіткнення, відповідальними можуть визнати обидві сторони. "Менш винне" судно може бути покаране за недостатні зусилля для уникнення інциденту.
Юридичний фундамент для вирішення спорів формують "Міжнародна конвенція для уніфікації деяких правил щодо зіткнення суден" від 1910 року, "Конвенція ООН з морського права" від 1982 року, право держави прапора судна (юрисдикція держави, під прапором якої ходить судно), право держави, де розглядається позов.
Згідно з ними, винна сторона повинна відшкодувати шкоду судну (ремонт), втрату вантажу, шкоду довкіллю, життю та здоров’ю екіпажу. У випадку спільної вини кожна сторона несе відповідальність пропорційно до своєї провини.
Компанії, які експортують продукцію морем, часто не мають прямого впливу на дії екіпажу або судновласника. Однак юридичні наслідки можуть торкнутися саме фрахтувальника або власника вантажу, якщо судно затримане внаслідок зіткнення, вантаж пошкоджений або втрачений, виникають претензії від третіх сторін.
Ба більше, існує процесуальний інститут арешту судна як тимчасовий запобіжний захід. Такі ситуації вже траплялися, вони можуть зупинити бізнес-процес на місяці.
Попри війну, дія міжнародних морських конвенцій не зупиняється. Судна зобов’язані уникати зіткнень за будь-яких умов, включно з обмеженою видимістю, ризиками в зоні боїв чи відключеннями навігаційних систем. "Міжнародна конвенція для уніфікації деяких правил щодо зіткнення суден" встановлює, що винуватець зіткнення несе відповідальність навіть в умовах непередбачених обставин, якщо доведено, що були порушення обов'язку уникнення зіткнення.
До того ж, у морському праві відсутнє універсальне визначення форс-мажору. Міжнародні арбітражі оцінюють, чи міг екіпаж реально уникнути зіткнення і чи були дотримані мінімальні стандарти безпеки. Якщо виявиться, що судно діяло недбало, перебування в зоні бойових дій не врятує від відповідальності.
Це критично для українського бізнесу, що працює через тимчасовий коридор або доставляє товари морем. Багато контрактів містять стандартні положення про форс-мажор, але в морському праві такі умови зазвичай тлумачаться вузько.
Ідеться насамперед про чартерні контракти (договори фрахтування), які укладаються між вантажовласником (або фрахтувальником) і судновласником. Саме в цих контрактах закладаються ключові положення про відповідальність у разі зіткнення, порядок страхового покриття, процедури дій у надзвичайних ситуаціях і форс-мажор. Умови контракту купівлі-продажу товару зазвичай не регулюють ці моменти напряму, але можуть містити посилання на умови чартеру.
Перевіряйте контракти: умови та юрисдикцію.
Перевіряйте страхове покриття вантажу та відповідальності.
Досліджуйте репутацію судновласника або оператора.
Збирайте докази одразу після інциденту.
Зіткнення суден – це не лише питання безпеки на морі, а й серйозний юридичний ризик для бізнесу. Розуміння правил і своєчасна підготовка допомагають мінімізувати втрати і зберегти репутацію компанії. Це особливо актуально для українського бізнесу, який працює в умовах підвищених ризиків.
