Молодіжна збірна України підходила до свого третього матчу на чемпіонаті Європи віком до 21 року в доволі комфортній позиції. Нашу команду після перемоги над збірною Фінляндії влаштовувала нічия, на відміну від однолітків з Нідерландів, які мали в своєму активі лише один набраний бал, зігравши в нічию з тією ж Фінляндією та програвши Данії у попередньому турі.
Головний тренер нашої молодіжки, іспанець Унаї Мельгоса, у кожному з матчів робив певні зміни та ротував футболістів на деяких позиціях. У цьому матчі з перших хвилин на поле вийшов правий захисник вже “Металіста 1925” Ілля Крупський, який зайняв позицію правого захисника. До цього з данцями та фінами там грали Роман та Козік відповідно.
У стартовий склад повернувся Назар Волошин, хоча у попередній грі Владислав Велетень, який з'явився зліва в півзахисті, зіграв достатньо впевнено, чого вартує його статистика обіграшів – 3 спроби, всі вдалі. Цей показник дорівнює кількості обіграшів усієї нашої команди у тому матчі.
Отже, знову зазнавши деяких достатньо нелогічних змін, ми вийшли на матч з Нідерландами. Раніше зазначалося, що в цій групі всі збірні приблизно одного рівня, але зрештою, дивлячись правді в очі, Нідерланди мають трохи більше зірок у своєму складі та відповідного досвіду гри на високому рівні. І нам у цій грі життєво необхідно було відсунути гру від власних воріт та діяти за “методичками” – найкращий захист це напад.
Перші хвилини продемонстрували відносно спокійний настрій збірної України, хлопці розташовувалися широко по позиціях та пропонували себе під передачі. “Диригентом” атак команди був Олег Очеретько, який чудово зіграв у двох попередніх матчах, чим вже привернув до себе увагу іспанського “Еспаньйола”, та який за відсутності через дискваліфікацію Володимира Бражка мав виконувати функцію розігруючого. Безперечно, функції бокс-ту-бокс може виконувати і Єгор Ярмолюк, чим власне він зазвичай і займається у англійському “Брентфорді”, але щоб у Єгора було більше можливостей для маневрів попереду, Олег робив зміщення до опорної зони частіше.
Перша нагода в українців виникла після швидкого розіграшу штрафного, внаслідок чого Ярмолюк запустив Волошина на побачення з голкіпером. Схожий епізод був у матчі національної збірної проти Канади, коли Забарний схожим чином “вистелив дорогу” для Зінченка. На жаль, схожість епізодів полягає не тільки в шикарних передачах, які отримали атакуючі гравці, а й у нереалізації моментів – Волошин не забив.
Були перспективні підходи до воріт, де, як було написано вище, ключову роль відігравали широкі позиції футболістів, але кожного разу проблеми виникали або з прийомом у гравця, котрий мав робити подачу, або в якості останньої розрізної передачі, і зрештою симпатична в зародку атака “захлиналася” та не давала належних плодів.
Якщо ми грали в схемі з двома півзахисниками та з Рубчинським, який діяв під Ванатом, “летючі голландці” грали з трьома центральними захисниками та двома латералями – зліва Матсен, справа Ренч. Загалом ігрова схема, за якої діяла команда Майкла Рейзігера, нагадує 5-2-3, але в півзахисті двійка гравців не стояли поруч, натомість вони стояли на одній горизонтальній лінії, розташовуючись один за одним – це Валенте та Тейлор. Фламінго йшов грати третього центрального.
Впродовж першого тайму певних проблем на фланзі Костянтину Вівчаренку створив Мілліон Мангуф, декілька разів непогано продемонструвавши техніку. Але, звичайно, ніхто не створить таких проблем, як ми самі собі. Арсеній Батагов, який, окрім того, що вийшов на матч з капітанською пов'язкою, ще грав на незручній для себе позиції правого центрального захисника, будучи лівоногим футболістом, саме це вважаю найважливішою проблемою в пропущеному м'ячі, бо було видно, як Арсеній почав “підбирати ногу” та зашпортався з м'ячем, чим скористались суперники, перехопивши та розігравши епізод до вірного.
Удари з далекої відстані та з-за меж штрафного майданчика становили більшість завершень підходів до воріт суперника гравців нашої команди. На перерву “пацієнт” пішов не в найкращому стані, але з надією на “одужання” в другій половині зустрічі.
Другий тайм, 56-та хвилина, стан справ значно погіршився, нідерландці змогли перетерпіти стартовий натиск України та завдали результативного удару у відповідь. Том Ван Берген елегантно перекинув Руслана Нещерета, до цього Тейлор одним пасом залишив “не при справах” чотирьох гравців, які імітували відбір м'яча.
Далі ситуація йшла таким чином, що нашій молодіжній команді довелося грати, що називається, “від ножа”, але проблема фізичної готовності, яка давалася взнаки у попередніх іграх, знову вийшла на авансцену, і хоч заміни пожвавили гру та В'юнник, Царенко, Яцик, Козік та в кінці Квасниця додали активності попереду, серйозних проблем для помаранчевих ми не змогли створити.
Удари і надалі йшли вище воріт або по центру, що ставало легкою “здобиччю” для Робіна Руфса. Спроби змін у захисті для кращого просування м'яча – такі ходи теж були зроблені, коли Михавко помінявся місцями з Батаговим і той хоч трохи відчув впевненість у грі на атаку. Прикро, але доводиться констатувати, що програємо та вилітаємо з цього молодіжного чемпіонату Європи.
Для деяких гравців нашої команди це молодіжне Євро стало останнім турніром у недорослому футболі, в якому вони вже в силу віку більше не зможуть взяти участь, але цикл підготовки кадрів та виконання своїх цілей і задач залишиться у тренерського штабу, який очолює Унаї Мельгоса. Восени ми можемо побачити вже дещо нову та видозмінену команду, нових гравців, які здобуватимуть нові звитяги для нашої країни.
