28 червня, тобто вчора ввечері, відбувся вирішальний матч Молодіжного Чемпіонату Європи, у якому по праву зійшлися дві наразі найсильніші молоді команди на найстарішому континенті.
Англія та Німеччина, думаю, навіть той, хто не особливо слідкує за чемпіонатами цих країн, хоча якщо ви цікавитесь футболом, це робити просто неможливо та навіть неетично, знає та зможе назвати прізвища принаймні декількох футболістів з кожної команди. Звичайно, зараз просто неймовірний хайп огорнув форварда “Штутгарта”, а разом і збірної Німеччини Ніка Вольтемаде, за якого клуб повісив цінник у 100 мільйонів євро.
У англійців є молодий, але вже вкрай досвідчений Гарві Елліотт, який став одним з визначальних факторів, чому ця збірна Лі Карслі вдруге бореться за перемогу в турнірі.
Отже, на цей матч обидва тренери з перших хвилин випустили на поле весь бойовий арсенал та всі можливі козирі, аби виграти такий бажаний для обох трофей.
Команда Англії з перших хвилин виглядала солідніше та спокійніше, миттєві повернення м’яча після втрати слугували для команди надійним заспокійливим у контролі ситуації. Швидкий м’яч дав серйозну впевненість у власній грі. Гарві Елліотт продовжив гонитву за Вольтемаде, вивівши свій колектив вперед на п’ятій хвилині та забивши, що символічно, свій п’ятий гол на турнірі.
Два опорних півзахисника, Алекс Скотт та Елліот Андерсон, контролювали середину поля і півфланги, не дозволяючи німцям спокійно просуватися вперед, володіючи м’ячем. Саме мобільність обох опорників, думаю, завела в скрутне становище Антоніо Ді Сальво та його підопічних, які у першому таймі не створили жодного по-справжньому гострого моменту. Якщо не рахувати іноді дивні дії та претензії Ніка Вольтемаде до своїх та чужих партнерів, а також до головного рефері, емоцій на полі не було у молодіжки, яка вийшла грати у виїзній фіолетово-рожевій формі.
Чудові контратаки номінальних господарів дозволили їм у середині першого тайму вести з рахунком 2:0, при цьому не реалізувавши ще 2 або 3 стовідсоткові шанси. Німеччина відверто провалювалася у переході з атаки в оборону, створюючи величезні вільні зони та “коридори” для досвідчених суперників.
Проте на перерву команди пішли з мінімальною перевагою Англії, бо навіть не створивши моментів за цілий відрізок гри можна забити м’яч. Не те щоб Німеччина не заслуговувала на забиття першого, момент, з якого прийшов гол, цілком та повністю створений зусиллями “молодшої Бундестім”, але якщо хтось більше схильний до справедливості, як я, то впевнено скаже вам, що Нельсон Вайпер не заслуговував зробити рахунок на табло 2:1, проте у футболі не варто шукати справедливості, так само як і логіки, є тільки гра.
Продовжити грати у “свою гру” хотів німецький тренер та його штаб, давши настанови гравцям, але при цьому не виконавши жодної заміни по перерві.
У збірної “трьох левів” вже була виконана одна заміна ще з першого тайму, поле через травму покинув один з ключових гравців, раніше згаданий Алекс Скотт (до речі, саме після цього його збірна трохи просіла в контролі середини поля).
Другий півзахисник Андерсон, хоч і намагався відпрацьовувати за двох і виконувати великий обсяг роботи, все ж не зміг утримати ту саму стабільність та спокій командних дій. Поступово німці робили спроби обігруватися та перепасовуватися поруч зі штрафним майданчиком суперника і від кожного моменту їм вдавалося вичавлювати не результат, а впевненість, яка і є вирішальною у відіграванні, коли ти “гориш”, поступаючись у два м’ячі, але поступово нарощуючи темп, стаєш господарем ситуації.
До чого це привело? До помилок збірної “трьох левів” на власній частині поля, до мандражу та легкої паніки, а отже, до неконтрольованої ситуації. Цілком логічно, що рахунок був зрівняний на 61-й хвилині Паулем Небелем, який до свого асисту записав ще й красивий забитий м’яч.
Після цього настала черга увійти у гру одній парі: сумбурності і нудному футболу, які на двох поділили залишок ігрового часу, не даючи змогу насолодитись та посмакувати елегантними комбінаціями, фінтами, ударами і таким іншим. Гра впевнено котилась до екстратаймів.
На ці важливі хвилини Лі Карслі випустив Джонатана Роу, який дозволив відпочити Гарві Елліотту, для якого сезон, здається, став вічним та без права на відпочинок. 92 хвилина принесла переможний забитий м’яч, Роу перевершив здобуток Елліотта і забив вже на другій хвилині після стартового свистка арбітра.
Англія віддала м’яч супернику, вирішивши залишити собі чемпіонство Європи, гадаю, вибір зроблено правильний і цілком виправданий.
Витримавши спроби німців штурмувати ворота в кінці, Лі Карслі, поправивши зачіску, щиро посміхнувся, він вдруге став чемпіоном Європи зі своєю молодіжною збірною. Їх не можна назвати юнаками, але вони найкраще молоде покоління, яке зібране в одну команду, і це не думки, це факт.
