Молодіжна збірна припинила виступи на чемпіонаті Європи. Прикро це визнавати, за дуже знайомим сценарієм — спочатку програла, потім дала надію, причому натхненну (для виходу до плейоф Унаї Мельгосі вистачило б нічиєї проти Нідерландів), але не вигадала нічого в заключному турі та вилетіла. Повіяло вайбом Євро-2024, де Сергій Ребров хоч і набрав 4 очки, проте також мав шанси й їх змарнував — що печально, з напівмертвою Бельгією. Як кажуть, яблуко від яблуні недалеко падає
Тепер слід зробити висновки. Й ми не бачимо сенсу сильно прибивати команду, адже ще до старту форуму запевняли — буде неймовірно складно, тож краще позбутися захмарних очікувань та чекати на результат або його відсутність. Данія — чудова у верховій боротьбі, Фінляндія могла запропонувати напрочуд ефективну контратакувальну гру (власне, так знищила Норвегію в стиках — завдала 6 ударів у площину, пʼять із яких трансформувалися у голи). Нідерланди? Купа зірочок, яким Transfermarkt малює приємні цінники
Словом, фіналізуємо думки щодо нашого безславного вильоту з континентальної першості.
Нинішній колектив повністю залежить від Унаї Мельгоси, це "продукт", який добре функціонуватиме тільки під його рукою. Є відчуття, що з іншим фахівцем така синергія САМЕ З ЦИМИ ФУТБОЛІСТАМИ досягнута б не була. Можливо, комусь не сподобалося те, що в складі переважно фігурували "динамівці", але тут немає нічого дивного — іспанець не за чутками знає внутрішню кухню киян та чудово розуміє логіку відповідних гравців
Якщо Руслан Ротань у 2023-му поставив на особистості, — Бондаренка, Мудрика чи Судакова, — й приправив це фірмовим стилем, то Мельгоса ще більш системний, не бачить сенсу ризикувати й тому обрав своїх людей. Це як закинути Валерію Васильовичу Лобановському, чому він насамперед викликав до Радянського Союзу представників "біло-синіх" — будь-який коуч віддасть перевагу тим, хто за його міркуваннями здатен гарантувати високі показники.
Якщо повернутися до матчу з Данією, то наставника не надто й покритикуєш — ми порадували динамікою та пресингом, завдяки якому кілька разів небезпечно прибрали мʼяч до власних ніг й мали збільшувати цифри на табло. Те, що Владислав Ванат цього не здійснив — хіба безпосередньо лягає на плечі Унаї? Як каже знамените правило, тренер несе відповідальність за результат, однак Мельгоса ж не вийде на поле та не зробить усе замість нападника. Ну, камон.
Проти Суомі довелося попітніти у тому сенсі, щоб перекрити кисень супернику. Фіни прекрасно почуваються за обмеженого простору та свідомо займають вичікувальну позу (треба все ж їх похвалити — в кількох епізодах, ближче до завершення гри, хлопці Міки Лехкосуо таки знайшли моменти). Водночас очевидно, що Мельгоса дав настанову ще активніше тиснути на опонента, й це дійсно принесло плоди — скандинави частіше помилялися, метушилися, виглядали дещо дезорієнтованими (яскравий приклад — другий гол у виконанні Максима Брагару, виниклий на тлі хиби воротаря Лукаса Бергстрема).
Ось цей відрізок — ну, доволі притомний. Звичайно, ще пригадується не зовсім вдала перестановка з данцями, спровокована заміною Віталія Романа на Богдана Вʼюнника; останній перейшов на фланг нападу, цим "опустив" Брагару ближче до оборони, що зі свого боку трохи збило темп та баланс. Втім, усі усвідомлювали відведені їм ролі та не сприймалися розгубленими — значить, стратегічно штаб доніс інформацію вірно.
Нідерланди? Тут варто погодитися, що "помаранчеві", навіть попри один заліковий бал, все одно залишалися сильним, переважаючим нас конкурентом. Таке трапляється, коли обʼєктивно потужніша команда не може стати на позитивні рейки, марнує купу вбивчих нагод, однак їй не дорікнеш у відсутності класу й мусиш рахуватися.
0:2 анітрохи не здивували (цю думку обовʼязково розширимо згодом), проте ось тут засмутила інертність Унаї, котрий, як нам здається, зволікав із замінами та вдався лише тоді, як підопічні Майкла Рейзігера подвоїли перевагу. Що було сказано у перерві? Чому корективи внеслися настільки пізно? Ви вибачте, але читалося те, що Нідерланди поступово додаватимуть — що за 0:1, що за 0:2 (міг статися й набагато неприємніший рахунок). У таких випадках слід оперативніше реагувати, намагатися відновити структуру та зарядити футболістів.
А ще після бою кулаками не махають. Та нас досі муляє те, чому Мельгоса не викликав Бориса Крушинського, як альтернативу Володимиру Бражку (мабуть, повірив, що капітан не підведе та за замовчуванням забере максимум хвилин).
Це ж саме стосується Максима Хланя — так, він поступився місцем Владиславу Велетню, але контексту властиво змінюватися. Хлань є універсалом, що провів помітно більше часу в сезоні, ніж Брагару, напрацював на майже таку ж гольову статистику, якою володіє Волошин, зрештою, виступає в Екстраклясі, що дасть прикурити УПЛ. На якій там вона позиції? У кампанії 2025/26 йде тринадцятою, ми — двадцять восьмі. Питання?
Чи позначиться невтішний підсумок персонально на Мельгосі? Стовідсотково ні. Незважаючи на фініш та гіркуватий післясмак, ми засвідчили малюнок, напрямок, куди планувала рухатися Україна, й це концептуально чогось та й вартує. Якщо "доросла" збірна, керована Ребровим, є нерівною, як правило, видає різні тайми та виїжджає на індивідуальних скілах (що звучить як вирок), то тут відмінна картина.
Вболівальницька аудиторія у передчутті досягнень часто забуває, звідки виконавці, які ці самі досягнення покликані встановити. Хто вийшов на Нідерланди? З легіонерів — Єгор Ярмолюк та Арсеній Батагов (який ще й не так давно відновився від травми), решта — упеелівці. З останніх виокремимо Олега Очеретька — Владислав Лупашко суттєво прокачав "Карпати", у Львові чимало бігової роботи, акцентів на її дозування впродовж девʼяноста хвилин, тож півзахисник не тримався без втрати якості.
Ким є Рубчинський, Брагару та Волошин? Перед вами резервісти — один все ніяк не прийде до тями після відходу з "Дніпра-1", другий "сидить" під Кабаєвим, що не потрібен Сергію Реброву, третій — спостерігає за тим, як Андрій Ярмоленко рухається назустріч рекорду Премʼєр-ліги.
Крупський хоч і є перспективним фулбеком, та був змушений пахати під стресовим навантаженням ("Ворскла" понизилася в класі), до того ж приїхав до стану збірної пошкодженим. Володимир Бражко? Ніби продавався у "Вулвергемптон", але здійснив ряд помилок та винагородив нас усіх безглуздим вилученням з фінами й відсутністю у вирішальній дуелі — і це ж теж не основний "динамівець", а людина, котра за якихось півроку понизилася до страхувальника Миколи Михайленка.
Без сумніву, перераховані прізвища є видними в УПЛ і їх би взяв кожен з учасників дивізіону. На жаль, така рекомендація не вартує виїденого яйця в більших масштабах, інакше б була маса запрошень від закордонних клубів. Будь-хто прагне отримати гравця, що візьме участь у 85% матчів у сезоні та порадує класом, а не "помре" після 68 хвилини, та ще й на молодіжному рівні. Так, ми знову просуватимемо тейк про те, що Премʼєр-ліга слабка й генерує мало цінних кадрів — тут або їхати якомога раніше, як це вдалося Ярмолюку, або реально пітніти над собою та бути визначальним Х-фактором. Хоча і тут є нюанс — Владислав Ванат забив найбільше, але був відірваним від партнерів та закономірно не показав щось видатне.
Ви, мабуть, вважаєте, що ми щось вигадуємо. А тут і не треба — Назар Волошин дав важливий коментар: "Данія підняла темп, і ми не завжди встигали". Прикметно, що його підняв кожен суперник й це вилізло боком — Данія втілила камбек з 0:2, Фінляндія змусила нервувати (інакше б Бражко не вилучився), нідерландці взяли за мішень Батагова і довели хлопця до кричущих недопрацювань. Нас вистачило на Суомі, що тільки вдруге в історії відібралися на Євро, та ще й зі скромним кадровим потенціалом; з Нідерландами не простежувався аналогічний ентузіазм, йому банально не було звідки взятися.
І це біда, з якою не впоратися за один день.
