У ніч на 17 червня через російську атаку на столицю України, Київ палав... Загинуло 28 людей. У 9-поверхівці, де російські війська ракетою знищили цілий під’їзд, загинуло 23 людини. У пекельну для української столиці ніч, під час ворожої атаки, ще до приїзду рятувальників, киян із заблокованих квартир на Солом’янці, рятувала група з трьох військових, один із них - вінничанин Михайло Лавровський.
Михайло не розповідав про порятунок людей у своїх соціальних мережах. Але Вінниця.info знайшла героя за його дописом у мережі Х за вибаченням до магазину з інструментами: «... вибачте, що лутанули ваш магазин, але завдяки вашій болгарці люди не задихнулись у квартирі». На що отримав відповідь: «головне, що людей вдалось врятувати». Допис Михайла переглянули понад сто тисяч користувачів.
Михайло з Вінниці. Йому 28 років. З перших днів повномасштабної війни долучився до добровольчого медичного батальйону «Госпітальєри». Зараз є військовослужбовцем 1-го корпусу НГУ «Азов». Батько Михайла – лікар, мама працює на державній службі.
«У ту ніч була комбінована атака: спочатку «шахеди», потім прилетіла балістика. Вже потім, коли рятувальники приїхали, росіяни нас добивали «шахедами».
- Я сталось так, що Ви були поблизу місця трагедії?
Я живу на відстані 500-метрів від місця подій, у сусідньому будинку. Коли пролунали перші вибухи, я живу на 17-поверсі, бачив прильоти, загорання в промисловому приміщенні. На той момент не було видно, куди конкретно прилетіло. Я зібрав речі й спорядження, медичний рюкзак у мене в машині. Сів у авто й за хвилину під’їхав до місця влучання. Зустрів там двох хлопців, які теж військові, теж приїхали з медичним спорядженням, подивитись, що там відбувається. Ми були спочатку у промисловому приміщенні. Там була пожежа, але без постраждалих. Потім чекали рятувальників. Вони довго не приїжджали, бо було ряд влучань по району, в гуртожиток, ще десь... Коли вже ми вирішили їхати далі, стався якраз приліт балістики прямо над нами. Дивом цілі залишились... Ми впали на землю, потім забігли у підвал.
Коли зрозуміли, що вибухів більше немає, вибігли на вулицю. Там все було задимлено. Побачили що горить будинок й навколо нього з усіх сторін. Побігли туди. Там побачили що немає одного під’їзду. Весь будинок побитий, двері вирвані, заблоковані. Ми зайшли у перший під’їзд. Перший поверх «нульовий», а на другому перші двері були заблоковані, там люди кричали. Ми намагались їх розблокувати. У нас була маленька сокира, але металеві двері відкрити нею ми не змогли. Я згадав, що по дорозі я бачив магазин. Вибіг на вулицю. Покликав ще чоловіків, ми взяли болгарку й побігли назад, я передав хлопцям і вони вже нею розрізали двері.
- Скількох людей вдалось врятувати?
Не знаю. Тому що ми були перші на місці події. Перші рятувальники з’явились через хвилин 15. Але точно не можу сказати скільки часу пройшло. У стресовій ситуації це важко визначити. Тобто, до того часу, ми були єдині, хто міг надавати медичну допомогу, що ми й робили.
Ми з хлопцями обходили з першого по дев’ятий поверх у під’їздах поряд. Допомагали людям розблокувати двері, спускати їх вниз. Перевіряли чи є поранені. Поранених було багато. В основному літні люди. Дуже сильно посічені склом й з іншими травмами. Надавали першу допомогу. Декого вносили з квартир на ношах з допомогою інших людей.
Молоді люди, як Михайло та його побратими, тримають країну. Вони людяні, сміливі, не словами, а діями показують що таке єдність та взаємодопомога. Вони не просто вірять у перемогу, а роблять усе аби вона настала.
Вінниця.info, фото надані Михайлом та з його відео, знятого на GoPro
