Із моменту завершення чемпіонату України “Кривбас” встиг суттєво трансформуватися. Впродовж останніх тижнів сезону Юрій Вернидуб здійснив ряд красномовних натяків та заяв, у яких дав зрозуміти, що його трирічний цикл підійшов до кінця.
Опісля клуб сповістив про припинення співпраці з низкою виконавців. Наразі проданий Денис Кузик (в ЛНЗ за 650 тисяч євро згідно порталу Transfermarkt), Юрій Вакулко, Андрій Понєдєльнік, Даніель Соса, Максим Луньов, Андрій Кліщук, Дмитро Хомченовський та Володимир Якімець отримали статус вільних агентів. Причому процес не припиниться — Єгор Твердохліб, стовідсотково найцінніший актив, поки притриманий, але буде відправлений до іншого колективу, як тільки на горизонті замайорить найбільш вигідна пропозиція.
Солідний список, хоча з цим можна частково змиритися та пояснити — все ж тренер, що зібрав ростер “під себе”, вдався до пошуків нового виклику, а тепер на його місці — Патрік ван Леувен, у якого своя місія. Чи хороший це кандидат для криворіжців? Розбираємося у питанні.
Слід нагадати, що нідерландський спеціаліст добряче зіпсував репутацію етапом, проваленим у “Металісті 1925”. Є думка, що тамтешні лідери роздягальні нехтували інтенсивними навантаженнями та не хотіли мати нічого спільного з ван Леувеном, але для оцінки його роботи не потрібні напівконспірологічні теорії.
Харківʼяни виглядали нестабільними, рухалися дистанцією Першої ліги 2024/25 непереконливо, сам іноземець кілька разів дав максимально невлучні коментарі на пресконференції — одна справа, коли ти полощеш суддівство (є за що), але ж не скаржитися на вітер? Це щось у стилі Мірчі Луческу, котрий якось звинуватив у невдалому перебігу матчу болбоїв, що повільно подавали мʼячі. Сюр.
Хай там що, а звільнення лягло плямою на імідж Патріка. Якщо промах у “Шахтарі” можна применшити, — по правді, він читався ще у процесі повернення фахівця до стану донеччан (все ж філософія, прищеплена у “Зорі”, кардинально відмінна від того стилю, який прагне бачити Ринат Ахметов), то от історія з “МХ 1925” — ну, суцільне фіаско. І тим не менш, ван Леувен не просто зберіг актуальність, а ще й потрапив до клубу, що ледь не зачепився за міжнародну прописку та взагалі-то декларує боротьбу за чемпіонство. Проте десь там колись.
Про це часто говорить генеральний директор Володимир Баєнко: “У нас є глобальне велике завдання — стати чемпіонами країни, і ми до цього будемо йти по тому, що запланували. Немає сенсу боротися за вихід в єврокубки, тому що ти завжди будеш за них боротися.
Ми поставили амбітне завдання й йтимемо до цього. У нас є розуміння, як це можна зробити. Є різні часи: коли в тебе є якісь можливості, є, коли потрібно що реорганізувати, перебудуватися. Але глобальна ціль одна”.
Деякі видання розтиражували відповідний спіч як претензії “Кривбаса” на золото вже у наступному розіграші. Це абсолютна нісенітниця — Баєнко постійно говорить категоріями “кожен військовий мріє стати генералом”. Якби був закладений інший зміст, тоді б команда не зменшувала кадровий потенціал, а навпаки вчепилася за Вернидуба обома руками.
“Я так розумію, в клубу змінюється вектор розвитку. Це нормальний футбольний процес. Побачимо, що з цього вийде. Але, як я вже сказав — це нормально, коли такі ситуації трапляються”, — в інтервʼю розповів Твердохліб. І ось це твердження ближче до правди — воно зі свого боку і пояснює логіку запрошення нідерландця.
Незважаючи на те, що на балансі досі перебуває кілька цінних легіонерів, серед яких Іван Дібанго (він теж може запросто піти і здійснив би це давно, якби не підвищена травматичність), тут вимальовується сценарій, який ми зафіксували в “Зорі” у сезоні 2022/23. “Кривбас” ще може покозиряти наявністю Хрвоє Ілича, Бандейри, та це той випадок, коли перед ван Леувеном стоятиме знайоме завдання — “прокачати” молодь, мотивувати її до перемог, зробити наявних лідерів ще привабливішими на трансферному ринку.
Патрік відмінно почувається у колективах, які сподіваються на ріст, але готові віддати важелі впливу. “Шахтар” мав ким та чим апелювати, спокійно бракував те чи інше рішення, “Металіст 1925” ще не володіє таким імʼям, однак в праві вимагати результатів, адже платив величезні кошти.
“Кривбас”? Переходить на обмежені ресурси, розраховує побачити все одно якість й тут ван Леувен — майже ідеальний варіант. Головне дистанціюватися та дозволити встановити спортивну диктатуру, до якої коуч звик ще з часів “помаранчево-чорної” молодіжки. Можливо, ви памʼятаєте, саме завдяки нідерландцю суттєво спрогресували Олександр Зінченко та Руслан Маліновський. Та і в “Зорі” здорово “бустанув” Володимир Бражко (що цікаво, за спиною опорника сидів Микола Михайленко; зацініть іронію долі — наразі в “Динамо” все навпаки).
Багатьох здивував трирічний контракт, виданий тренеру, але от ми не бачимо жодних протиріч. Є відчуття, що Костянтин Караманіц чітко усвідомлює — в умовах постійних обстрілів все важче притримати легіонерів, тож треба обʼєктивно багато часу, щоб новий керманич підготував наступне покоління. Вернидуб створив собі рекламу людини, що прибила мадридський “Реал” та хоче бути оточеною своїми людьми, він не бачить сенсу мучитися з молоддю, бо пересічний глядач це не оцінить, зате вкаже на зниження рівня гри та ймовірне падіння в турнірній таблиці.
Ван Леувен вміє працювати в подібних умовах та не в тому становищі, щоб крутити носом. Він розповів, що хотів би одного разу знайти себе на батьківщині, однак сьогодні котується лише у наших широтах. Прикрість, допущена у Першій лізі, залишила глибокий відбиток, й за суттю “Кривбас” кинув рятувальне коло — ти або берешся за те, що дають, та доводиш його до розуму, або сидиш на вільних хлібах. Справедливо? Ще й як.
Тож можна сміливо констатувати, що сьогоднішні криворіжці та ван Леувен варті один одного. Тепер побачимо, як запуститься процес.
