28-річний військовий Валентин Олексієнко отримав важке ушкодження спинного мозку внаслідок нещасного випадку в зоні бойових дій.
Попри це, чоловік не втрачає волі до життя і працює над тим, аби краще відчувати своє тіло і жити заради своєї родини.
Його історію розповіли у національному реабілітаційному центрі Unbroken.
До великої війни 28-річний Валентин Олексієнко з Київщини працював у торгівлі. До лав ЗСУ він приєднався на 20-тий день повномасштабного вторгнення.
"Я мав класне життя. Аби воно продовжувалось, а діти росли в безпеці, треба було щось робити. Тому я пішов захищати нашу країну", – розповідає Валентин.
Чоловік служив у 3-й окремій танковій Залізній бригаді. Спершу був водієм-механіком, а згодом обійняв посаду заступника командира роти.
Травму Валентин отримав всередині минулого літа. Тоді була сильна спека, а він з побратимами саме рив капоніри – фортифікаційні споруди для танків. Щоб змити бруд та освіжитися, військові вирішили скупатися в озері. Валентин пірнув і вдарився головою об дно. Він зламав шию та втратив свідомість.
"На березі, коли мене дістали з води, я прийшов до тями. Тіла вже не відчував. Перше, про що подумав, це про дружину. Попросив побратимів нічого їй не казати, бо думав, що скоренько відійде. Але, коли цього не сталося, зрозумів, що це вже щось недобре", – пригадує чоловік.
Травмованого бійця доправили до харківської лікарні. Там медики діагностували повне ураження спинного мозку. Була ймовірність, що чоловік може померти у будь-який момент.
Лікарі прооперували чоловіка та встановили в перебитий хребет пластину. Час від часу боєць впадав у кому. За півтора місяці після травмування Валентина, який усе ще перебував на апараті штучної вентиляції легенів, відправили у центр Unbroken.
"У нашій реанімації з важким пацієнтом одразу почали займатися ерготерапевти. Працювали над дрібною моторикою, вчилися заново рухати пальцями та кистями.
Коли ж стан Валентина поліпшився, загроза життю минула і його перевели до звичайної палати, він почав займатися ще й з фізичним терапевтом", – розповідають у закладі.
Наразі триває дев’ятий місяць реабілітації воїна. Попри те, що Валентин не відчуває тіла нижче грудей, він навчився самостійно керувати звичайним кріслом колісним і обслуговувати себе в побуті.
Він щодня займається в тренажерному залі, зміцнює руки, які досі погано відчуває, і робить усе, аби відновитися максимально, наскільки це можливо з його травмою. Каже, що "хоче жити заради дружини та двох дітей".
"Якщо я не буду працювати на повну, то, звичайно, нічого не відновиться. Навіть якщо зараз я досяг свого максимуму – це не страшно, адже я буду знати, що я хоча б спробував усе", – каже Валентин.
Реабілітація ветерана триває. Нині він продовжує працювати над тим, аби добреа відчувати пальці на руках і повноцінно рухати кистями.
Нагадаємо, раніше ми розповідали історія захисника, який втратив ногу і зір через важке поранення на фронті.
