Він був барменом та управляючим рестораном, а нині головний сержант роти та захищає країну у складі 25 бригади ДШВ

До повномасштабної війни Валентин десять років працював барменом і керуючим рестораном, а згодом став десантником. Історію воїна розповіли у Чернівецькому обласному ТЦК та СП.

Позивний з’явився випадково — у 2022-му він носив великий ніж «як у фільмах зі Сталлоне». Так дали, так і закріпилось», — усміхається воїн.

Свій бойовий шлях розпочав у Десантно-штурмових військах. Фізична форма після років тайського боксу допомогла швидко пройти відбір, але армійська реальність була зовсім іншою.

Перший справжній бій — оборона біля Краснопопівки на Донеччині. Гради, танки, міномети: «

Згодом він зрозумів: витримати фізичне виснаження легше, ніж моральний тиск.

Його найбільша гордість — штурм Кермозинівки, що на Луганщині, у 2023 році, коли разом зі старшим лейтенантом Рубцовим він витягнув трьох тяжкопоранених.

Тоді ж відбувся момент, схожий на кіно:

У нагороду за цей бій Валентин отримав особисто від Головнокомандувача ЗСУ генерала Олександра Сирського «Золотий хрест».

«Це одна з небагатьох солдатсько-сержантських відзнак, яку просто так не дають. Її треба заслужити. Для мене це велика честь», - зазначає воїн.

Його талісман — пожмаканий файлик із дитячим малюнком від сестри та іконкою від бабусі. «Без нього на бойовій — як без захисту».

Перемогу «Кінжал» бачить у поверненні кордонів 1991 року. Як кримчанин, він мріє знову побачити рідний дім. Але понад усе хоче, щоб перестали гинути люди. А після війни — створити сім’ю і мати дітей.

Сьогодні Валентин — справжній Січеславський козак, воїн, який із барної стійки потрапив у стрій і став обличчям незламності своєї бригади. Його історія — доказ того, що у 25-й бригаді служать люди, які перетворюють особистий вибір на спільну силу.