Британська композиторка Еллі Вілсон створила музичну композицію Moth x Human (“Моль x Людина”), основою якої стали дані про польоти метеликів, повідомляє The Guardian. Твір було написано у природному заповіднику Парсонідж-Даун у графстві Вілтшир, де мешкає близько 80 видів молі.
Кожному виду молі було призначено унікальний звук, який активувався в момент посадки комахи на монітор. Ці звукові сигнали стали основою для музичного твору, доповненого партіями живих інструментів: скрипки, тромбона, фортепіано та синтезатора. Вілсон також зімітувала звук молі, яка б’ється об лампу, використовуючи постукування по корпусу віолончелі.
“Я хотіла написати музичний твір, який частково був би створений самими комахами. Молі випадковим чином створювали ці крихітні мелодії – невеликі фрагменти та мотиви, які я використовувала для написання решти твору”, – зазначила композиторка.
Проєкт реалізовано за підтримки Оксфордського університету сучасної музики та в співпраці з екологами Центру екології та гідрології Великої Британії. Композиція буде представлена публіці 5 липня в Лондоні у рамках Бієнале нової музики на сцені центру Southbank. За словами Вілсон, науковці, які брали участь у проєкті, були захоплені ефективністю такого підходу.
“Вони намагалися донести інформацію про катастрофічне скорочення популяції молі, але не могли досягти успіху за допомогою цифр і даних. А музика – це доступний спосіб для людей зрозуміти катастрофу, яка розгортається”, – додає авторка.
Твір став спробою музично зафіксувати проблему стрімкого зменшення популяції молі, яке спостерігається у багатьох регіонах світу. Ці комахи – життєво важливі запилювачі та джерело їжі для численних видів птахів, кажанів і сов. Водночас їхня роль в екосистемі досі лишається недооціненою.
“Багато хто з нас не бачить зменшення кількості молі, бо вона вилітає вночі, але вона така ж життєво важлива для нашої екосистеми, як бджоли та метелики”, – наголошує Вілсон.
Композиція завершується даними з регіону, де внаслідок інтенсивного сільського господарства залишилося лише 19 видів молі. Такий контраст дає змогу глибше зрозуміти проблему втрати біорізноманіття цієї групи комах.
“Я хотіла, щоб різниця в популяціях молі була чутною. На початку твору так багато звуку. В кінці його дуже мало”, – говорить Еллі Вілсон.
Австралійська міль Agrotis infusa, відома як метелик боґонґ, щороку долає тисячі кілометрів, щоб дістатися печер у Сніжних горах, де вона впадає у сплячку. Як нещодавно з’ясували вчені з Лундського університету, ці комахи орієнтуються в просторі не за магнітним полем, а за зоряним небом. Навіть нові покоління, які ніколи не були в місцях призначення, знаходять маршрут. Сьогодні популяція боґонґів різко скорочується, що викликає занепокоєння біологів та екологів.
