Матчу 4-го туру чемпіонату Української Прем’єр-ліги між “Металістом 1925” та “Рухом”, який пройшов у Житомирі, передували ігри Кубку України.

На стадії 1/32 фіналу харків’янам випала “Оболонь”, а львів'янам – “Корміл”. Зрештою, обидва суперники були подужані, що надало сьогоднішнім візаві гарний настрій перед очною дуеллю.

Після восьми пропущених м'ячів за три тури головний тренер “рухівців” Іван Федик вирішив випустити на цю гру одразу трьох центральних захисників, із двома латералями по краях. На перший погляд, це надійний план, який хоч і забере активність попереду, але точно наситить захисну ланку і не дасть опоненту вільно дихати.

Але насправді, так воно виглядає на папері, а в реальності тренерський штаб випустив у центр оборони, у найважливішу зону гри, 16-річного дебютанта Богдана Левицького.

Стратегія “Руху”, особливо зараз, зрозуміла – вони готують і розвивають молодих футболістів для “великої команди – великого міста”, але хіба кидати “в бій” настільки молодих гравців, та ще й у центр захисту, та ще й коли пропускали до цього в кожному матчі сезону, це хіба про розвиток та й, зрештою, взагалі про розум?

Немає ніякої критики на адресу Богдана, її не може бути. Він вийшов і хоч із помилками, але намагався робити свою справу, зрештою, це дебют, з яким неодмінно вітаємо футболіста. Партнери по боках в особі Холода лівіше та Слюсара правіше теж достатньо помилялися, маючи вже достатній досвід за плечима. Навіть перший забитий м’яч Калітвінцева виник внаслідок помилки Слюсара у підкаті: вибив м’яч під ногу харків’янину, запуск Рашиці по флангу, передача – 1:0.

Надалі “жовто-чорні” робили спроби сконструювати власні атаки, але зробити це цілісно не виходило, що й злило біля кромки поля коуча гостей.

Також, протягом першої половини матчу здавалось, що газон на “Центральному міському” стадіоні був щедро политий до початку футбольного дійства. Оскільки представники обох команд надзвичайно часто губили ігровий снаряд внаслідок підслизань на мокрому покритті в Житомирі. Чи може це хитрощі “Полісся”?

Гра складалась із невеликої переваги харків’ян, які більше володіли м’ячем та робили спроби атакувати. Часто “Металіст 1925” не гребував можливістю простого закидання вперед із надією подальшого підбору та розвитку комбінації в третій зоні суперника.

Під кінець другого тайму колектив у темно-синій формі зміг відзначитися вдруге, Петер Ітодо відтиснув від м’яча Богдана Левицького та покотив м’яч у нижній, лівий від себе, кут.

По перерві Іван Федик зробив заміну: замість Бекназа Алмазбекова на полі з’явився Клайвер, проте бразилець провів на полі трохи більше 10 хвилин і теж був замінений у зворотному порядку. Схоже, у львівського колективу назріває особлива методика, дивних рішень, які тільки в негативному ключі впливають на колектив та атмосферу в ньому.

Надалі “Рух” намагався вийти в атаку, але не покидало враження, що гравці різко почали боятися діяти креативно. Гравці нападу не загострювали, не прискорювались, півзахисники неточно давали паси, захист теж був сам не свій. У команді точно відбуваються якісь процеси, воно й не дивно, оскільки з’явився новий-старий тренер зі своїми поглядами та помічниками, але те, що наразі ми бачимо в грі жовто-чорних львів’ян, викликає враження регресу та приреченості.

У “Металіста 1925” навпаки, досі триває комплектація складу, схоже, що в каструлю продовжують кидати інгредієнти, а справжнє приготування чогось цікавого й смачного почнеться восени.

Наприкінці Бартулович вдруге випустив на поле новачка Батона Забергджу. Спочатку косовар почав як правий вінгер, але після виходу на поле бразильця Арі Моури перемістився на позицію лівіше.

Так гра і закінчилась впевненою перемогою 2:0. Господарі можуть розслабитися і відчути приємний результат, на який довгий час працювали, львів’яни вирушають додому, усвідомлюючи низку власних проблем.

Наступні тури продемонструють, що краще надає мотивацію: батіг чи пряник?