У суботу, 21 червня, мешканці села Купновичі, що у Самбірському районі Львівської області, урочисто зустріли Василя Волошинського, який повернувся з російського полону. Захисника обміняли 23 травня 2025 року.
Найбільше на повернення захисника чекає його сім’я, а вона у нього велика.
«Мама, тато, я – сестра, Дмитро – брат, Андрій – брат, тітка Леся, її чоловік, мій чоловік і моя донька. Ми готувалися, як зазвичай на празник: олів’є, салат з крабових паличок, голубці. Він все їсть. Після того, як він повернувся з полону, ми бачили його тільки по відеозв’язку. Наживо будемо бачити сьогодні вперше», – розповіла сестра Василя Волошинського.
Зустрічати Василя Волошинського прийшли мешканці Купновичів і сусідніх сіл.
«Це обов'язок перед ним, тому що він за нас воював. Це наш герой», – сказала однокласниця Василя Волошинського Руслана Стефанишин.
«Ми дуже раді, що він повертається живим, надіємося, що здоровим. Хочемо, щоб і всі наші хлопці повернулися теж з полону, а також ті, хто безвісти зник», – зазначила мешканка сусіднього села Роздільного Зарина Помажак
Василя Волошинського звільнили з російського полону 23 травня 2025 року. Захисник воював у складі 68-ї окремої єгерської бригади імені Олекси Довбуша. На фронт пішов добровольцем із початком повномасштабної війни. У ворожій неволі Василь Волошинський пробув майже 28 місяців. У полон попав із позиції поблизу міста Вугледар.
«27 січня 2023 року почались штурмові дії зі сторони ворога. У нас було шестеро людей, а далі ще було дві позиції, на яких було по восьмеро людей. Коли почалися штурмові дії ворога, ми відбивалися. В нас не було ні танків, нічого, і нас ніщо не прикрило, а в них були два танки, САУ та інша техніка. Ми тримали лінію оборони чотири години, до того часу, поки не закінчилися боєприпаси. В мого товариша було ще 20 патронів. Але вони нам би вже не допомогли. Мене на той час вже поранили – в плече з автомата. Не було чим відбиватися. Ми вийшли. Так і взяли нас в полон», – пригадав Василь Волошинський. Захисник каже – не знав, що його планують обміняти.
«Ввечері, перед самим обміном, нам принесли документ на підпис. На ньому було зазначено: "зобов'язуюсь не брати участі у бойових діях проти Російської Федерації". І кожному, кого потім обміняли, дали такий документ на підпис. Ми здивувалися і я до друга, який зі мною в цей час був в камері, сказав, що як ми можемо обіцяти не воювати, якщо ми в камері? Значить нас обміняють. І вранці наступного дня нас почали збирати по камерах, тих, хто підписував напередодні цю заяву. Я не вірив, що був вже в Україні. Не було такого відчуття радості. Адже за час полону було багато розчарувань, багато було обмінів перед тим. Але все ж я сподівався, що і мене обміняють. Тепер вже вірю, що я в вдома. Я вже місяць в Україні.
Після повернення з полону Василь Волошинський пройшов медичне обстеження. А тепер, у рідному селі, мріє насамперед відпочити.
