"Війна все спише" добралося і до футболу… Ребров і раніше пробував грати на почуттях знедолених людей, прикриваючи цим свої професійні невдачі, але нині це вже стало настільки цинічним, що дратує по-справжньому.
"У нас триває війна, потрібно підтримувати один одного, підтримувати свою збірну. Так, мене можуть критикувати й критикують після кожної гри. Навіть після перемоги над Бельгією говорили: "А чому ви так погано зіграли перший тайм?". Це завжди так, на жаль. Тому хочу звернутися до вболівальників: ми зараз усі підтримуємо наші ЗСУ, але збірна — це теж Україна. Тут грають українці. Тут усі працюють на максимумі — і я, і гравці. Хотів би, щоб уболівальники підтримали хлопців. Ми ще нічого не програли, попереду багато ігор. Ми ще нікуди не вилетіли".
Як ви уже осточортіли зі своєю підтримкою… Наробили в штани на Євро – "підтримуйте збірну" (с). Наробили в штани у Лізі націй – "підтримуйте збірну". Роблять у штани у відборі до ЧС-2026 – і тут "підтримуйте збірну" (с). А у вас є розуміння того, що підтримка – це взаємний вияв почуття схильності однієї людини (групи людей) до іншої? Чуєте? Це двосторонній процес. А що збірна поточного скликання дала чи дає людям замість постійного вимагання підтримки? Були розбори польотів після ганебного Євро? Були спроби радикальних змін на покращення ситуації після невдалої Ліги націй? Є якісь висновки після підривного для перспектив старту відбору?
Якщо ви вже так канючите підтримку, то зі свого боку мали б робити теж рух на зустріч до людей. Ви влаштували якесь турне збірної регіонами України? Ви нормально перепросили за те, що над Україною хіхікали поляки перед Євро, дивуючись, як команда проФФесіоналів не вміє елементарно грати на стандартах? У вас був якийсь розподіл відповідальності між винуватцями ганьби матчу з румунами? Взагалі-то вищеописані речі само собою апріорі повинні здійснюватися у трудовій діяльності професіоналів. Але де там… Руху з їхнього боку немає, зате підтримку їм надавай.
Чи ви гадаєте, що всі дурні й сліпі? Та ви нормально з людьми поговорити не можете. Ви думаєте, ніхто не знає, як після Франції Ребров розіср..вся з нечисленними українськими журналістами, які були на пресконференції? Чи як Плецан бігав за кореспондентками, розказуючи, що вони комусь там щось винні… Зате як вкотре обіс..алися, то згадали, що "всі ми українці й в часи війни повинні підтримувати одне одного". Ага…
Ви взагалі розумієте свою роль у теперішній ситуації? Та навіть у мирні часи збірна зокрема і футбол у цілому для більшості був просто приводом зібратися на вечір з друзями чи випросити у дружини пульт від телевізора на півтори години. А зараз, коли нам з кожної праски розповідають про те, що взимку на людей чекає квест на виживання без газу та електрики, саме навколо збірної будуть єднатися люди? Прокиньтеся, альо… Ваша роль – це на півтори години відвернути людей від жахіть та думок про виживання. Та дати надію, що влітку ці півтори години переростуть у три тижні, впродовж яких триватиме чемпіонат світу. Ваша місія нічим не краща і не благородніша за кіно, театр чи пісню сільського співака-самородка. Щоправда, якщо актор, співак чи режисер продукує лайно й отримує за це відповідну оцінку, то свій наступний виступ планує по-іншому. А у вас все одне й те саме зі щоразу дужчим криком про підтримку.
Ви взагалі віддаєте собі раду в тому, що ваші шляхи з людьми перетинаються десь приблизно на півтори години на тиждень? Коли лунає фінальний свисток – ви йдете освоювати свої мільйони, зароблені грою у футбол пліч-о-пліч в тому числі з росіянами (ага, привіт Забарному), а середньостатистична людина в Україні, що цікавиться футболом, йде піклуватися про те, аби не змерзнути взимку та як розподілити сімейний бюджет ще й на генератор.
Чи ви думаєте, що когось зігріють відбілені зуби Зінченка, коли він посміхнеться у відповідь на підтримку? Чи нова зачіска Забарного стане втіхою для чоловіка, який через зайнятість на війні вже третій рік не бачить своїх дітей? Все, що ви можете дати українцям – це кількагодинний сплеск емоцій та короткотривале передчуття якогось свята. Але якщо ви навіть на це не здатні, то не потрібно високохмарно грати на почуттях. З вами може бути трішечки краще, але без вас гірше вже не буде.
Але щоб усе це усвідомити, потрібно хоч трохи розуміти людей, ситуацію, настрій… А хто це буде розуміти? Ребров? Так він у справі усього свого життя розібратися не може, ляпаючи наліво і направо інтерв'ю, які не мають нічого спільного з реальністю (про виконане турнірне завдання щодо виходу у плей-оф відбору через Лігу націй; про не виліт з кваліфікаційної групи тощо). А ми тут про психологію людей...
Взагалі… підтримувати повинні підтяжки, аби штани прикривали голий зад. А коли в тебе після матчу збірної відчуття, що ти з голим задом не тільки залишився, а тебе ще й по ньому привселюдно, прости Господи, відшмагали, то підтримуйте ви, дорогенькі, себе самі.
Але на темі війни не маніпулюйте. І без вас вистачає…
