Філософа Григорія Сковороду називають «українським Сократом», його думки ставали крилатими висловами, які не втрачають актуальності й зараз. Сенсом життя Сковорода вважав свободу і самопізнання, а своїм учням не ставив звичних оцінок, натомість тих, хто не робив успіхів у навчанні, міг називати «вельми туп».
Росіяни зруйнували музей Григорія Сковороди, але пам’ять про нього вічна. ZAXID.NET розповідає цікаві факти про визначного українця.
Григорій Сковорода народився у 1722 році на Полтавщині у козацькій родині, його батько Сава був козаком, а в мирний час продавав вино і займався шинкуванням. У шестирічному віці Григорій пішов до дяківської школи, співав у церковному хорі. Хлопець дуже полюбив музику, яка супроводжуватиме його усе життя. Одним з його улюблених інструментів була сопілка, яку часто можна помітити на портретах Сковороди. «Музика – це втіха в журбі та відрада», – говорив філософ.
Сковорода не здобув вищої освіти, але присвятив навчанню понад 10 років. Спершу Григорій навчався й тогочасній Києво-Могилянській академії – студенти могли робити паузи в навчанні та повертатись до нього за один чи два роки, часто такі паузи були пов’язані з тим, що вони самі заробляли на життя. Він кілька років був у придворній капелі в Петербурзі, а потім подався до «Токайської комісії з заготівлі вин до царського двору».
Завдяки участі в токайській комісії Григорій Сковорода зміг мандрувати, вивчивши вісім іноземних мов. Під час подорожей Європою він почав формуватися як філософ, вивчаючи Біблію та праці Сократа, Платона, Аристотеля. Цікаво, що у радянській часи з Григорія Сковороди робили атеїста попри біблійний символізм у його творах.
Перший викладацький досвід Григорій Сковорода здобув у Переяславському колегіумі – він був вчителем поетики, але через розбіжності з церковниками у методиці викладання йому довелось піти через кілька місяців. Потім був приватним вчителем, а згодом викладацьку роботу продовжив у Харківському колегіумі.
Як викладач Сковорода був демократичним та не бив учнів різками, він прагнув, щоб учні вчились мислити та аналізувати. Цікаво, що Сковорода не ставив оцінок своїй учням, натомість вигадав власну систему оцінювання. Найвищою похвалою від вчителя Сковороди було «зверок вострий» (швидко опановує знання) чи «досить гострий», до поганих «оцінок» відносились: «вельми туп», «тупуватий», «справжнє безглуздя».
Григорій Сковорода дуже цінував дружбу і намагався стати другом для своїх вихованців. Філософ вважав, що наше життя – це мандрівка, а дружба – візок, який полегшує рух далі. Найближчим другом філософа був Михайло Ковалинський – учень, з яким він товаришував усе життя. Саме Ковалинський є першим біографом Сковороди.
Сковорода був елітарним філософом та вегетаріанцем, але, оскільки вживав молочні продукти, то веганом його назвати не можна. Відомо, що він любив вишукані речі, друзі купували йому дорогі окуляри та музичні інструменти, Сковорода любив вино та сири, зокрема пармезан.
Завідувачка науково-освітнього відділу музею Сковороди Ганна Ярміш розповіла «Суспільному», що у основою його вчення є людиноцентризм.
«Він у своєму вченні звертається до серця, він – філософ кордоцентризму. Головні слова для його творчості і ідей – любов, свобода, щастя. Тож найвідоміша його фраза "світ ловив мене, та не спіймав" повністю характеризує його творчість. Цей "світ" для нього – це влада, гроші, спокуси, Диявол», – сказала вона.
Філософ надавав перевагу духовній свободі, а сенсом людського життя називав самопізнання. Григорій Сковорода любив мандри та був мандрівним філософом протягом останніх 25 років свого життя, подорожуючи переважно Слобожанщиною. Він гостював у домівках своїх знайомих та представників інтелігенції, серед яких родини Мечникових, Каразіних, Квіток, Ковалевських, Земборських, а зимував зазвичай у монастирях.
Протягом життя Григорій Сковорода не створив власної сім’ї та не мав дітей.
Розповідаючи про Григорія Сковороду, не можливо оминути історію про, як він не вклонився Катерині ІІ під час її візиту на Харківщину. Під час зустрічі вона нібито запитала, чому він їй не вклонився, на що Григорій Савич відповів: «Ти сама хотіла на мене подивитися. А як ти мене роздивишся, якщо я удвоє зігнуся». Важко сказати, чи правдивою є ця історія. До прикладу, дослідник Леонід Ушкалов вважає її лише легендою.
Усі портрети Григорія Сковороди, які ми можемо зараз бачити, є копіями із гравюри з нібито прижиттєвого портрета, який колись кимось був завезений у Москву. Однак, достовірних свідчень про існування цього портрета немає, його ніхто не бачив, тому знаний філософ міг виглядати й зовсім по-іншому.
У біографії Григорія Сковороди можна знайти згадку, що він передбачив власну смерть. Легенд, які пов’язані з останніми днями філософа чимало, але вони зводяться до того, що Григорій Сковорода уклав реєстр власних творів. Він проводив час із друзями у селі Пан-Іванівці (зараз село Сковородинівка на Харківщині), ввечері покинув товариство, а вранці його знайшли уже мертвим. За переказами, Сковорода сам викопав могилу, встелив її дубовим листям, поклав під голову сумку з речами та відійшов у вічність.
На могилі Григорія Сковороди немає хреста, згідно із заповітом філософа, там поставили камінь із викарбуваним написом: «Світ ловив мене, та не спіймав».
7 травня 2022 року внаслідок російського обстрілу знищено музей Григорія Сковороди у селі Сковородинівка на Харківщині. Внаслідок прямого влучання російської ракети загорілася будівля літературно-меморіального музею. Це був маєток XVIII ст., де останні роки свого життя працював Сковорода, біля нього його і поховали.
При підготовці матеріали використані дані Вікіпедії, медіа «НУШ» та «Суспільного».
