На "Етіхаді" все вирішилося ще до того, як годинник пробив годину гри. "Манчестер Сіті" розібрав суперника на деталі, а коли камера спіймала Джима Реткліффа, співвласника "Юнайтед", його реакція говорила більше, ніж будь-які слова.
Десять місяців тому він виглядав як людина з планом. А в неділю сидів поруч із сивочолим Алексом Фергюсоном, прикривши обличчя руками, ніби на мить пошкодував, що не пішов у велоспорт.
Поруч із ним — виконавчий директор Омар Беррада та спортивний директор Джейсон Вілкокс. На їхніх обличчях був той самий вираз, що й у людей, які щойно зрозуміли: улюблений рецепт виявився несмачним, але їсти все одно доведеться.
Минулої осені Реткліфф, Беррада та Вілкокс поставили на Рубена Аморіма. Його запросили попри сумніви тодішнього директора з футболу Дена Ешворта, який попереджав: віра Аморіма в 3-4-3 — це не система, а релігія. Та романтика нового підходу перемогла обережність.
Ешворта в клубі вже немає, але він виявився єдиним, хто мав рацію.
Чому ж Аморім досі на посаді? Частково відповідь лежить поза полем. Реткліфф і тренер вибудували дивні, майже дружні стосунки. Вони обмінюються мемами, тренер жартує з босом. Це нормально і це працює — поки результати не перетворюються на катастрофу.
Щойно Філ Фоден довів рахунок до 3:0, "Етіхад" вибухнув співами. Здавалося, фанати "Юнайтед" вирішили підтримати Рубена Аморіма в найтемніший момент його кар’єри. Але ні — це був тролінг. Фанати "Сіті" підхопили саме ту пісню, яку червоні раніше склали про те, що "Аморім поверне їм дні слави".
Поки Ерлінг Голанд продовжує колекціонувати голи, Рубен Аморім колекціонує катастрофічну статистику. Середній показник у Прем’єр-лізі: 31 очко в 31 матчі. Команда йде в темпі "одне очко за гру". Це не рівень претендента, навіть не рівень міцного середняка. Це рівень клубу, який дивиться під ноги, щоб не вступити в зону вильоту.
Розподіл результатів ще відвертіший: 16 поразок, 7 нічиїх, лише 8 перемог. Аморім визнає: так, це неприйнятно для "Юнайтед". Але додає: "Ви не уявляєте, що відбувалося протягом останніх місяців". Таємниці й натяки, але жодної конкретики.
Тут виникає головне протиріччя. Аморім — не тренер, який працює зі спадщиною попередників. Йому дали повну свободу. Він очистив склад від зіркових імен і проблемних легіонерів: пішли Гарначо, Рашфорд, Онана, Гойлунд, Антоні. Це не просто косметичний ремонт — це повна перебудова.
Але проблема в тому, що навіть після тотального "рестарту" цифри залишаються жахливими. І замість того щоб шукати способи адаптації, Аморім ще глибше занурюється у свої методи, які не працюють. Він не гнучкий. Він не змінюється. І, здається, не бачить у цьому жодної проблеми.
"Манчестер Сіті" розгромив "Юнайтед" так, ніби навіть не виклався на повну. Господарі грали далеко не в найкращій формі, але різниця в класі була такою очевидною, що матч перетворився на рутинну демонстрацію переваги. І саме в цьому найгірше для "Юнайтед".
Для команди Пепа Гвардіоли це лише ще один день у офісі. А от для "Юнайтед" цей матч став черговим свідченням катастрофи. Рубен Аморім, який любить говорити про свою непохитну філософію, виглядає тренером без відповідей. Його команда розсипається під тиском, а спроби пояснити невдачі звучать як виправдання.
Різниця між клубами проявилася й поза полем. "Юнайтед" витратив 20 мільйонів фунтів на голкіпера Сенне Ламменса, який у підсумку опинився на лаві запасних. В результаті команда має трьох "других" воротарів і жодного першого. Тим часом "Сіті", втративши Едерсона, миттєво підписав Доннарумму — одного з найкращих голкіперів світу, який одразу ж дебютував у дербі.
Словенець нарешті вийшов у старті, але його гра була слабкою: один неточний удар у першому таймі, постійна дезорієнтація на полі і ключовий епізод, що став символом невдачі — Шешко отримав шанс вийти сам на сам із воротарем, але зупинив м’яч рукою і все одно не реалізував момент.
Порівняння неминучі й болючі. Як і Голанд, Шешко починав кар’єру в "Зальцбурзі", але нині між ними немає жодного порівняння. Голанд — лідер і бомбардир світового рівня, Шешко — тінь на полі.
Ще гірше виглядає контраст із попередником, Расмусом Гойлундом, якого Аморім продав. Гойлунд уже забив дебютний гол за "Наполі", тоді як Шешко лише додав контенту для глузувань.
Його участь у матчі була безпосередньо пов’язана з усіма трьома голами "Сіті".
Спершу Шоу дозволив Доку пройти по флангу і прогледів ривок Фодена у вільний простір. Другий гол показав його фізичну безпорадність: Голанд просто відтіснив його, майже не звертаючи уваги. А третій гол почався з того, що Шоу втратив м’яча одразу після другого пропущеного, відкривши шлях до ще одного влучання норвежця.
Реакція колишнього капітана "Юнайтед" Роя Кіна не забарилася. Він буквально звинуватив Шоу в тому, що той "здався" і "кинув рушник на ринг". Після матчу Кін пішов ще далі, заявивши, що Шоу роками "уникав відповідальності" — то травмований, то не в формі, то без належної віддачі на полі.
"Якщо не хочете моєї філософії — змініть тренера", — так він окреслив свою позицію. Жодних компромісів, жодних півзаходів. Але ця впертість упирається у факти: "Манчестер Юнайтед" має найгірший старт у Прем’єр-лізі з сезону 1992/93.
І тут історія грає з клубом жорстокий жарт. У 1992-му теж все виглядало погано, і теж були сумніви, чи той шотландський тренер із суворим акцентом зможе витягти команду. Сумніви були, а результатом стало чемпіонство та початок епохи Сера Алекса Фергюсона.
Але проблема в тому, що футбол 90-х і футбол 2020-х — це два різні світи. Сьогоднішній "Юнайтед" — клуб під мікроскопом соцмереж, фінансового фейр-плей і нескінченного циклу мемів. Та Аморім, судячи з його слів, живе в світі, де принцип важливіший за результат.
Тож питання не в тому, чи можна порівнювати Аморіма з Фергюсоном. Питання в іншому: скільки ще разів "Юнайтед" спробує переписати казку про другого Сера Алекса, перш ніж зрозуміє, що ця казка більше не працює?
Реткліфф уже визнавав: йому шкода, що з Еріком тен Гаґом не склалося. Тепер він ризикує ще більшим провалом — довірити майбутнє клубу тренеру, який уперто доводить власну правоту замість того, щоб шукати рішення.
"Юнайтед" має чотири очки після перших чотирьох матчів і застряг на 14-му місці. Минулого сезону вони фінішували 15-ми. Схоже, що це їхній рівень під керівництвом Аморіма. Це команда, яка нікуди не рухається.
Отож, чи готовий "Юнайтед" ще раз втратити сезон? Daily Mail стверджує, що готовий.
Фото — Getty Images / Global Images Ukrainе
