Майбутні космічні середовища проживання сильно відрізнятимуться від нинішньої Міжнародної космічної станції. Замість тісних і одноманітних приміщень астронавтів очікують модулі зі світлом, кольором та простором, що радше нагадують каюти круїзного лайнера. Нові конструкції не лише забезпечуватимуть комфорт, але й захищатимуть екіпаж від небезпеки космічної радіації та уламків, здатних пошкодити корпус, повідомляє The Wall Street Journal.
“Космос ніколи не буде п’ятизірковим курортом, але має забезпечувати певний рівень комфорту, безпеки та стимуляції”, – пояснює Себастьян Арістотеліс, співзасновник компанії SAGA Space Architects, яка спільно з Європейським космічним агентством працює над створенням нових космічних рішень.
Інженери та архітектори розробляють модулі, які важать менше, ніж традиційні конструкції, дешевші у запуску та здатні швидко збиратися і розширюватися у космосі. Це різко контрастує з підходом МКС, яку побудували протягом кількох років із понад 40 модулів, доставлених за допомогою 42 запусків, загальною вартістю близько 100 мільярдів доларів. За підрахунками SAGA, створення нового середовища проживання для 10 осіб може коштувати приблизно 100 мільйонів доларів.
Однією з компаній, що активно працюють у цьому напрямку, є Max Space, розташована у Космічному центрі Кеннеді у Флориді. Вона створює надувні модулі у формі гарбуза з композитних синтетичних матеріалів, які є легшими та міцнішими за алюміній, титан чи сталь. У компактному вигляді модуль Alpha має розмір двох валіз на колесах, але на орбіті розширюється до 20 кубічних метрів, де можуть працювати троє людей.
Він вже пройшов льотні випробування за специфікаціями NASA та зможе стикуватися з МКС чи майбутніми комерційними станціями. Перший запуск Alpha з науковим корисним навантаженням планується на жовтень 2026 року ракетою SpaceX.
У перспективі компанія розробляє середовище проживання об’ємом 100 кубічних метрів для 10 осіб. Передбачається, що відвідування таких середовищ зможуть оплачувати як приватні клієнти, так і компанії, які використовуватимуть їх для наукових досліджень або запуску комерційних супутників.
Ще один проєкт належить Інституту Аурелії з Кембриджа, який створює житлові середовища на основі самозбірних шестикутних плиток. У 2026 році на МКС планується доставити невелику версію модуля, яка самостійно розкриється у невагомості.
Якщо випробування буде успішним, інститут планує створити більшу версію, здатну вміщувати чотирьох людей. За словами співзасновника та директора інституту Аріеля Екблау, таке середовище можна буде облаштовувати, немов “будинок на колесах”, встановлюючи меблі, які розкладаються з внутрішньої сторони плиток.
Паралельно SAGA Space Architects у співпраці з Європейським космічним агентством у Кельні будує прототип будинку для астронавтів під назвою Future Lunar Exploration Habitat, або FlexHAB для чотирьох осіб. У майбутньому його можна буде використовувати для місій на Місяці чи Марсі.
Цей модуль за розміром нагадує транспортний контейнер і зараз тестується у спеціальному ангарі, де відпрацьовується взаємодія астронавтів із приладами та інструментами у скафандрах. Для створення більш комфортного середовища всередині використовують 3D-друк із перероблених деревних відходів, а поручні на драбині обшивають корком, який витримує високі температури та є добрим ізолятором. Спальні модулі оснащують звукоізоляцією та незалежною системою фільтрації повітря, щоб запахи й шум не поширювалися між відсіками.
Архітектори та дизайнери надають особливої уваги ілюмінаторам, які, окрім естетики, можуть мати практичну функцію. Наприклад, у майбутніх середовищах Аурелії планують використовувати водорості, щоб створити ефект вітража, а можливо, і виробляти кисень для екіпажу. Компанія Vast із Каліфорнії вмонтовує у свої модулі куполоподібне вікно діаметром понад метр. Колишній астронавт NASA Гарретт Райзман, який працює консультантом компанії, згадує, як навіть маленький ілюмінатор на МКС створював враження “проектора”, коли відбивав зелені та сині відтінки океану й хмар на стінах його спального відсіку.
Розробники погоджуються, що створення зручних і безпечних середовищ є необхідною умовою для довготривалих космічних місій. І хоча життя за межами Землі ніколи не буде схожим на відпочинок у розкішному готелі, воно має забезпечувати мінімальний рівень комфорту, щоб люди могли працювати та жити у космосі протягом тривалого часу.
Наразі NASA готується завершити експлуатацію Міжнародної космічної станції у 2030 році. Агентство розглядає варіанти співпраці з приватними компаніями для створення комерційних станцій, які можуть стати новим етапом у розвитку орбітальної інфраструктури.
У статті Петра Герасименка “Марс чекає, але не скоро: чому технології не встигають за амбіціями Маска й NASA” йдеться про те, що плани польотів на Марс від SpaceX та NASA наразі не можуть бути реалізовані через значні технологічні виклики, про які автор детально розповідає.
