Чотири дизайни кухликів створюють сет. Уявіть: ви запросили гостей і пропонуєте їм чай з таких кухликів, загадуючи загадки. Це може бути і товариство дорослих та дітей або лише дітей. Мабуть, таке чаювання запам’ятається вашим рідним та друзям на все життя. Красивий оригінальний посуд — один з важливих факторів, що створює атмосферу. А атмосфера — це перш за все позитивні емоції, яких потребує кожна людина.
У інтерв’ю «ФАКТАМ» колекціонерка та дослідниця української порцеляни, авторка книг Людмила Карпінська-Романюк розповіла про цю незвичайну серію робіт на тему загадок, а також про співзвучні їй скульптури.
— Львівський митець Олександр Опарій створив унікальні «кухлики-загадки», — говорить Людмила Карпінська-Романюк. — Сонце та Місяць у декорі, які є парними символами доби, циклічності й рівноваги, — це відгадки на загадки. Кожен кухлик із серії — це не просто посуд, а маленька історія, зашифрована у народній мудрості.
Символи оживають у фарфорі, перетворюючи звичайне чаювання на гру у відгадування. Олександр Опарій — художник, який вміє перетворювати фарфор на казку. Народився митець на Сумщині, працював на Городницькому фарфоровому заводі. Зараз викладає у Львівській академії мистецтв і щодня відкриває нові можливості тонкої білої порцеляни. Він любить матеріал за його чистоту й дзвінкість, за безмежний потенціал для творчості.
— Які загадки слугували джерелом натхнення для митця?
— На білому порцеляновому тлі з’являються рядки з дитячих загадок:
Ці чотири загадки обрані митцем для творчої інтерпретації у порцеляні невипадково. Вони об’єднані тематично.
— У кожному кухлику — імпульс натхнення, — продовжує Людмила Карпінська-Романюк. - Адже кожна загадка робить світ теплішим. На білому порцеляновому тлі розквітають чорні й золоті орнаменти. Сонце-риба пірнає за обрій, а Місяць виходить у нічне море зоряних світил. Й пташки сповіщають про перехід дня у ніч, а ночі — у день…
— «Золотий пішов, срібний прийшов» — це загадка про зміну варти на небі. Сонце змінює Місяць, а Місяць — Сонце. Майстер тонко переклав поетичний образ у мову графіки: золота пташка-сонце неначе розчиняється у вечорі, поступаючись місцем срібній пташці-місяцю, що сяє серед зоряного неба. Пташки нагадують про плинність часу й вічний колообіг у природі. Такі чашки налаштовують на філософський лад.
— Всі вони чудові, бо створюють особливий настрій. Дуже гарний кухлик, створений за мотивами загадки «Маленьке, кругленьке — всьому світу миленьке». Це загадка про сонечко.
Композиція вибудувана на поєднанні золотистих акцентів і чорно-білої графіки. У центрі сяє сонце. Його проміння неначе проростає крізь дерева й квіти, створюючи орнаментально-казковий сад.
«Що сходить без насіння?» — це загадка про Сонце та Місяць. На стінках кухлика прокидається Сонце, а поруч народжується Місяць, і довкола них кружляють ластівки.
— А ще дуже колоритна робота «Золота риба за море закотилась, а зранку знайшлась».
— Це ще одна загадка про Сонце, яке вранці сходить, а ввечері сідає за обрій. Художник поєднав давню народну усну традицію зі своєю авторською графікою. Отож, на кухлях рядки загадок оживають. Кожен виріб стає маленьким всесвітом — місцем, де народна мудрість зустрічається із сучасним декоративним мистецтвом.
— Кожна чашка має об’єм триста мілілітрів.
— Так, і наче налаштовує на насолоду, яку завжди хочеться розтягнути у часі. Це і насолода від чаю, і від спілкування з тими, кого любиш, і від споглядання краси чашки, а також того, що оточує. Ця чашка неначе зберігає дорогоцінні миті життя.
— Чи створювались в Україні ще фарфорові витвори мистецтва на тему загадок?
— Безпосередньо теми загадок ніхто не торкався. Олександр Опарій звернувся до цієї теми вперше в українському мистецтві порцеляни. Були роботи близькі за тематикою. У скульптурі Ольги Хренкової «Сонечко» дитина з піднятими руками у пишній спідничці, прикрашеній візерунками-променями, сама перетворюється на маленьке сонце — джерело тепла й радості.
У статуетці Тамари Крижановської «Дівчинка з книжкою» яскраве сонечко зображене на сторінках книги, яку читає дитина. Тут воно постає як символ знань, світла освіти, духовного пробудження. Усі ці твори об’єднує спільна ідея: сонце — це не лише небесне світило, а універсальний код життя, гармонії, дитячої чистоти й радості, а також пізнання.
Через різні художні мови — від декоративної графіки до скульптурної пластики — автори підкреслюють: сонце в сучасному українському мистецькому коді залишається джерелом енергії, щастя та духовного світла.
Раніше у інтерв’ю «ФАКТАМ» колекціонерка та дослідниця української порцеляни, авторка книг Людмила Карпінська-Романюк розповіла про статуетки та сервізи, натхнені грою у шахи.
До речі, запрошуємо читачів «ФАКТІВ», які є поціновувачами краси порцеляни, до першого в Україні Музею фарфорових фігур ShvetsMuseum. У колекції музею ви зможете побачити найкращі зразки світових фарфорових мануфактур. Нещодавно у музеї відкрито зал українського фарфору, де представлено чимало унікальних робіт вітчизняних майстрів-фарфористів. Неймовірна порцелянова подорож подарує вам чимало позитивних емоцій та запам’ятається на все життя!
Фото з альбому Людмили Карпінської-Романюк
Фото у заголовку О. Опарій. Кухлик із серії загадок «Що сходить без насіння?» Львів, 2025.
