30 червня виповнюється 118 років від дня народження Романа Шухевича. Ця легендарна постать головнокомандувача УПА навіть після смерті наводить страх на ворогів. Напередодні цієї дати пропонуємо пригадати, в якій сімʼї виріс Роман Шухевич, хто мав на нього вплив, як він вчився і які оцінки отримував, чим цікавився, окрім школи.
Попри те, що музей генерала Чупринки знищений російським шахедом, та завдяки скануванню приміщення й експозиції перед цією трагедією, зараз вдалося створити віртуальний тур втраченим музеєм та навіть оглянути окремі експонати.
Роман Шухевич походив з давнього роду української інтелігенції. Його прадід, священник Осип Шухевич, був парохом церкви у с. Тишківці на Покутті. Як пише Український інститут національної памʼяті, він першим в українській літературі перекладав Вергілія, Шиллера, Вальтера Скотта. До посмертного видання його творів передмову написав Іван Франко. Його діти були представниками наукових, громадських кіл Галичини. Двоє найстарших синів були теж священниками, інші – вчителем, військовим лікарем і адвокатом. У Тишківцях збиралася численна родина, куди на свята могли зʼїхатися до 80 Шухевичів.
Дід Романа, професор Володимир Шухевич був активним учасником товариства «Просвіта» і членом Наукового товариства імені Шевченка. Він детально дослідив побут, традиції, фольклор гуцулів, результати своїх напрацювань видав у пʼятитомнику «Гуцульщина». Зокрема, Володимир Шухевич допомагав Володимиру Дідушицькому формувати гуцульську експозицію у природничому музеї.
Володимир Шухевич викладав у школі точні і природничі науки, він долучився до створення багатьох важливих інституцій – Руського педагогічного товариства (згодом – «Рідна школа»), хорового товариства «Боян», «Руської бесіди», Союзу співацьких і музичних товариств, що згодом переріс у Вищий музичний інститут ім. Миколи Лисенка.
Дружина Володимира Шухевича, бабуся Романа Герміна товаришувала із засновницею українського жіночого руху Наталею Кобринською, була співзасновницею Клубу русинок, жіночого кравецького кооперативу «Труд», директоркою Інституту для дівчат імені святої княгині Ольги.
Двоюрідний дядько Степан Шухевич був отаманом УСС і УГА, а згодом адвокатом на гучних політичних процесах Польщі проти українців. Він захищав Ольгу Басараб, Степана Федака, Миколу Лемика та інших громадських діячів.
Батько Романа працював суддею у Краківці та Камʼянці-Струмиловій (Камʼянці-Бузькій). Під час проголошення Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР) став політичним комісаром в Кам’янці-Струмиловій. За це його поляки увʼязнили у львівській тюрмі «Бригідки».
Мама Євгенія була єдиною донькою священника Стоцького зі села Оглядів на Радехівщині.
Обох батьків Романа Шухевича арештували більшовики і вислали за межі України. Там вони і померли.
Початкову школу Роман Шухевич здобув у Камʼянці-Струмиловій, де працював його тато. Після цього навчався в Академічній гімназії у Львові. Там він жив у будинку дідуся і бабусі Володимира і Герміни Шухевич на теперішній вулиці Довбуша, 2.
Роман дуже добре навчався у гімназії. У музеї збереглося свідоцтво за 1921-22 роки з високими оцінками. З більшості предметів він отримував відмітку «дуже добре». Лише в 1923-1924-му навчальному році викладачі оцінили його знання з релігії, польської та давньогрецької мови оцінкою «добре», а з німецької – «достатньо». Поведінка в Романа теж була «добра».
Кожна дитина є особливою, і «Оптіма» це розуміє. Дистанційна школа забезпечує індивідуальний підхід до кожного учня, враховуючи особистий темп і бажаний спосіб навчання. Завдяки досвідченим педагогам та інноваційним технологіям діти отримують якісні знання, які залишаються з ними на все життя. «Оптіма» – надійний партнер у підготовці до успішного майбутнього!
Школярем Роман Шухевич вступив у «Пласт», створив курінь «Чорноморці», з яким проплив усі найважливіші ріки заходу України.
Одна сімейна історія переповідає випадок, коли 15-річний Роман Шухевич врятував дитину, що провалилася на кризі і впала у воду. Це трапилося під час різдвяних канікул. Тоді Роман сам дуже змерз і довго хворів на запалення легенів.
У будинку бабусі Герміни винаймали кімнати полковник Євген Коновалець та поручник УГА Степан Шах. Малий Роман спілкувався з ними, ці розмови вплинули на його світогляд. Як згадував згодом Степан Шах, гімназист Роман неодноразово розмовляв із полковником та прислухався до його думок, які мали великий вплив на формування свідомості й характеру: «Ромко Шухевич цінував високо наше товариство і шукав його. Запрошував його до своєї кімнати не раз полковник Євген Коновалець і там вів з ним розмови». Не дивно, що Роман вступив до Української військової організації у 16 років і проходив підпільний вишкіл.
Паралельно зі шкільним навчанням Роман займався музикою та співами, став студентом заочного курсу музичного інституту ім. Лисенка по класу фортепіано. Разом з братом Юрієм виступав у Львівському оперному театрі, де Роман акомпанував його співу.
Романа називали блискучим піаністом. Додаткові уроки гри на інструменті йому давав вдома дядько Тарас, що викладав в Інституті Лисенка. «Коли він [Роман] грав, то ніби стіни розсувалися», – пригадували сусіди Тараса Шухевича, що мешкав у камʼяниці Соломії Крушельницької.
А квартиранти родини Шухевичів розповідали, що коли у них вдома починалися суперечки, Роман сідав за фортепіано і співав слова з «Наталки Полтавки»: «Де згода в сімействі, там мир і тишина». Це допомагало вгамувати сварку.
«Одного разу молодий Шухевич грав на фортепіано на вечірці в карпатському містечку. Інструмент привезли на возі, але назад коштовне фортепіано пошкодували трясти на возі, тому понесли на руках. Несли разом зі стільцем, на якому сидів Шухевич, який продовжував грати всю дорогу», – розповідає УІНП.
Роман Шухевич також любив спорт. Як перелічує УІНП, він захоплювався найрізноманітнішими видами спорту:
Роман любив сплави річками: він проплив на човні Бугом та Віслою з Галичини до Балтики і так само назад, веслував проти течії.
Роман Шухевич ходив на курси народних танців Василя Авраменка. Він виступав з концертами на різних локаціях у Львові.
Попри доволі гуманітарні захоплення, після гімназії Роман планував вступати до Львівської політехніки. У 1925 році він став вільним слухачем за курсом будівельної архітектури.
Активний і розумний юнак легко склав вступні іспити на «дуже добре», та його не прийняли до університету через політику. Лише через рік Шухевич вступив до Львівської політехніки на дорожньо-мостовий відділ. Для цього його батьку довелося скористатися звʼязками у виші: він знайшов протекцію професора Антона Ломніцького, за сприянням якого Романа прийняли на відділ будівельної архітектури, пише автор книги «Роман Шухевич – командир армії безсмертних» Петро Мірчук. 1934 року Роман Шухевич здобув дипломом інженера.
У студентські роки Роман грав у квартеті «Ревелєрси Євгена» («Львівські ревелєрси»), де одним із солістів був його брат Юрій.
Поміж політичною боротьбою, Роман Шухевич разом із приятелем Богданом Чайківським заснував першу на Галичині українську рекламну фірму «Фама». Вони застосовували креативний підхід до реклами, використовуючи навіть еротичні сюжети та оригінальні акції.
«Зокрема, одного разу працівники “Фами” поширили в львівських ЗМІ плітки, що в певний час одна жінка вкоротить собі віку, стрибнувши з даху готелю “Жорж”. Коли у визначене місце збіглися репортери, з даху впала лялька жінки з рекламою», – розповідають в УІНП.
«Фама» розміщувала рекламу у газетах, на крамничних вітринах, трамвайних стовпах тощо. В останні роки існування компанія вийшла на ринки Угорщини та Німеччини. Водночас із заробітку Роман Шухевич щомісяця перераховував кошти на потреби українського підпілля.
Сам Роман Шухевич перебував у підпіллі з 1943 року і до моменту загибелі. У 1948-1950 рр. будинок у Білогорщі, де донедавна працював його музей, був його конспіративним помешканням. Там головнокомандувач УПА 1950 року прийняв свій останній бій.
Зараз місто, благодійники, музейна спільнота разом акумулюють кошти на відбудову історичного місця. Новий музей буде інклюзивним та матиме більшу площу.
