"Чемпіон" продовжує вивчати оновлення європейських топклубів цього літа. У першому випуску ми приділили увагу Ліверпулю, а зараз на черзі команда, яка не раз боляче била "червоних", але останній сезон провела значно гірше.
Літо 2024-го вийшло для Реала навіть якимось нудотним – настільки безхмарним здавалося майбутнє "бланкос". Кубки чемпіонів уже ставити нікуди, чемпіонат виграно з відривом, у складі повно молодих гравців, новий Бернабеу добудували, бюджет фактично безлімітний. Кроос іде? Та ці орли відхід Роналду не помітили та продовжили перемагати!
Сезон-2024/25 показав, що не все так просто. Реал не виграв ні Ліги чемпіонів, ні будь-який з іспанських титулів, при цьому чотири (!) рази за сезон програв Барселоні. І навіть на феноменальне покоління Барселони не спишеш усе: з Ліги чемпіонів "бланкос" вибив Арсенал, перегравши цю дрімтім цілком по грі. Крооса якраз серйозно не вистачало: у грі Реала відчутно бракувало інтелекту в центрі поля.
Загалом, стало зрозуміло, що клубу необхідно посилюватися – і, треба віддати належне, Реал вже серйозно закупився.
Дін Гейсен. Про колишнього захисника Борнмута ми написали окремий матеріал:
Трент Александер-Арнольд. Реал користується своєю неймовірною успішністю в Лізі чемпіонів для переманювання гравців навіть з інших топклубів. Алаба, Рюдігер, Мбаппе – Трент продовжив серію з топових вільних агентів, яких Реал підписує по одному на рік. При цьому всі, крім Мбаппе, навіть Лігу чемпіонів до Реала вигравали, але така династія вабить усіх. Чутки вже говорять про посилення влітку 2026 року Ібраїмом Конате, а влітку 2027-го – Льюїсом-Скеллі, у яких саме тоді сплинуть терміни контрактів.
Важливо проговорити: жодними безкоштовними ці гравці, звісно, не є. Один тільки передплатний бонус Мбаппе склав 117 мільйонів євро, що більше за майже всі трансфери в історії футболу. Але не сплачуючи суперникам, клуб може запропонувати більше гравцям, і від цього тільки більшим буде їхнє бажання перейти.
Александер-Арнольд, до речі, не зовсім безкоштовний. Реал так хотів схопити його скоріше, що заплатив десяток мільйонів Ліверпулю, аби задіяти його вже на клубному чемпіонаті світу. І це окремий показник, наскільки його хотів і хоче мадридський клуб. Правий захисник світового класу повинен змінити в основі Дані Карвахаля, який минулого сезону отримав важку травму і з урахуванням віку (33 роки) вже навряд чи розглядається як основна опція.
Питання в тому, наскільки органічною буде ця заміна. Трент – безумовно, феноменальний у допомозі атаці, але всю попередню кар'єру він викликав питання щодо оборонних скілів. Повторюся, у збірній Англії навіть не ризикували ставити його в основу – настільки спірним виходить баланс між допомогою атаці та шкодою обороні... Реал сам дав зрозуміти, що йому цей гравець потрібен, але без великих перемог у минулому сезоні команда залишилася саме через те, що у вирішальних матчах слабко грала біля своїх воріт.
Франко Мастантуоно. І про плеймейкера з Рівер Плейта ми готували окремий текст:
Лука Модрич. Він став найтитулованішим гравцем в історії найтитулованішого клубу, в останньому сезоні зіграв майже 3000 хвилин, а серед претендентів на нього є такий клуб, як Мілан, – це все частковості, які не скасовують головного. Мадрид сльозам не вірить: Модричу вже у вересні виповниться 40, далі на нього розраховувати всерйоз не можна – а "бланкос" без зайвої рефлексії прощалися навіть із легендарнішими за Луку гравцями.
Лукас Васкес. 401 матч за першу команду. Більше, ніж в Альфредо ді Стефано, Мічела Сальгадо, Вісенте дель Боске, Ференца Пушкаша – гравців не просто великих, а великих, які асоціюються тільки з одним клубом. За винятком річної оренди в Еспаньйол десять років тому, Васкес провів на Бернабеу всю кар'єру: ніколи не в оптимальному складі, але завжди готовим допомогти. Він віддав клубу всього себе – і, справедливості заради, віддав ще до 2025-го, тому що в останньому сезоні підміняти Карвахаля у нього вже зовсім не виходило.
Хесус Вальєхо. Десять років на контракті в Мадриді – і всього 35 матчів. Так, шість сезонів із цих 10 Хесус провів в оренді, але навіть під час перебування на Бернабеу Вальєхо був глибоким резервістом. Одна справа сидіти за спинами Рамоса, Пепе і Варана – але коли молодий вихованець Рауль Асенсіо виявляється кращим на кілька голів (і зараз ідеться не про зріст), це показник, що час прощатися.
Головні "прийшов" і "пішов" для Реала – це, звісно, заміна Анчелотті на Хабі Алонсо. Карло був останнім мастодонтом старої школи тренерства: ставив на психологію, більшу частину обов'язків у тренувальному процесі делегував помічникам. Відповідно, олдскульним був і Реал на полі: мало пресингував, багато покладався на індивідуальні спалахи гравців.
Алонсо ж змушує гравців пахати – це видно навіть за тими шматочками інформації, які долітають до ЗМІ. Вище йшлося про те, що Трент потрібен ще на клубному ЧС – але насамперед сам ЧС потрібен новому тренеру, щоб адаптувати нові ідеї.
Між іншим, ці ідеї дуже, дуже сильно йдуть врозріз із філософією клубу. Баєр, єдиний і дуже успішний проєкт Алонсо, грав без плеймейкера а-ля Модрич або Озіл. Там плеймейкерами були флангові гравці, один з яких перевершив усіх, включно з форвардами, за кількістю торкань у штрафному суперника.
Дуже багато значила фізична готовність, а для гравців центру поля було важливіше відбирати м'яч. Усе це здорово, усе це працювало, але... Взагалі-то в Мадриді навіть Моурінью гнобили за занадто атлетичний футбол. Людину з незрівнянно більшою кількістю тренерських успіхів – і, повторюся, з Озілом на полі.
Про те, щоб закуповуватися "під Алонсо", навіть мови не йде. Реал за такими принципами не жив, не живе і, напевно, жити не буде. Жодні титули Анчелотті або Зідана не мотивували Переса перебудовувати клуб під їхні погляди: той самий Мбаппе приїжджав до команди з ідеальним балансом в атаці, і Анчелотті 2024-го довелося збирати тактичний пазл заново. І, до речі, Алонсо теж не намагається бунтувати і йти наперекір із самого початку. Якщо Реал ніколи не грав за схемою з трьома центрбеками, то й тепер не буде – нехай навіть попередній клуб був суперуспішний саме з такою схемою.
Реал навіть проти Аль-Хіляля і Пачуки грає з проблемами, але в такому аналізі головне – вчасно зупинитися. Безумовно, для Реала завдання "виграти ЧС" навіть у топ-10 найважливіших у найближчий рік не входить. Навіть успіх в окремому класико або мадридському дербі важливіший, не кажучи про виграш нормальних трофеїв. Матчі ЧС важливі саме в контексті того, кому довіряє Хабі – і хто як цю довіру виправдовує.
Так ось, Трент і Гейсен грають в основі вже на ЧС. Мастантуоно, в принципі, теж, але... за Рівер Плейт :) Поки принципово, що англієць гранично звільнений від оборонних обов'язків: навіть у момент відходу в оборону до двох центрбеків стягується лівий захисник. Найважливіше, втім, починається, коли справа доходить до прізвищ.
Рауль Асенсіо, який справді добре дебютував у Реалі, помиляється чим далі, тим більше. Можливо, клуб придбає ще одного захисника, слідом за Гейсеном – тому що Алонсо може не влаштовувати Асенсіо навіть як третя (після Рюдігера і Гейсена) людина в черзі на два місця. У зв'язку з цим чутки пов'язують Реал із цілою низкою захисників, один із яких – Ілля Забарний. Козирем українця може стати якраз зіграність із Гейсеном.
При цьому, якщо про трансфер ще одного центрбека просто йдуть розмови, то трансфер лівого захисника – це практично факт. Альваро Каррерас із Бенфіки – молодий, перспективний, з іспанським паспортом і навіть академією Реала за плечима – наразі претендент номер один. Перевага Альваро ще й у тому, що за нього "орли" не можуть заламати шалену ціну: у контракті вказані відступні в 50 мільйонів євро.
А інші речі пов'язані не стільки з приходом, скільки з відходом гравців. Нагадаю, ми говоримо про команду, яка виграла все, по багато разів – і яка провалила сезон саме після трансферу Мбаппе. При цьому сам Мбаппе феноменально провів дебютний сезон: так багато зі старту не забивав навіть Роналду. Значить, треба перебудовувати команду інакше.
У момент піку екзистенціальної кризи Вінісіуса йшлося про його переїзд до Саудівської Аравії, але зараз усе йде до того, що він залишиться. Зайвим у фірмово галактичній атаці виглядає Родріго – гравець-мрія для 99,99% клубів світу, об'єктивно найслабший у компанії з Вінісіусом, Мбаппе і Беллінгемом.
Претенденти на гравця перераховуються найрізноманітніші, від Арсеналу до МЮ і саудівських клубів – але зараз важливіше, що тренд розвитку Реала пов'язаний із Трентом. Для того, щоб випалювати праву бровку, достатньо й Александера-Арнольда – на лівому фланзі його може врівноважувати Вінісіус, у центрі замикати Мбаппе, а під нападником діяти Беллінгем.
Якщо про доречність Родріго доводиться говорити зі знаком питання (а раптом він почне сезон у запасі, але до десятого туру стане лідером нового Реала?), то Ферлан Менді та Давид Алаба – це давно відрізаний шматок. Давид виключно через травми, Ферлан через травми та, мабуть, просто недостатній рівень.
Обидва гравці не змогли виправдати свої трансфери – і клуб би із задоволенням попрощався з ними, але у футболістів великі зарплати і контракти, які ще не закінчилися. У Алаби контракт до 2026 року, у Менді до 2028-го – і вони можуть покинути Мадрид, мабуть, тільки внаслідок інтересу з Близького Сходу.
Головна радість останнього місяця для Реала – гра Гонсало Гарсії. Молодий форвард ідеально скористався часом короткої відсутності Мбаппе: три голи та гольова передача за чотири матчі. Додайте до цього переможний гол в одному з матчів Кубку ще за Анчелотті, одну гольову передачу за ті 53 хвилини, що він зіграв у минулому сезоні Прімери – і ви зрозумієте, чому Реал перестав шукати форвардів на підміну своїм зіркам.
Також повернення Реала Ов'єдо в Ла Лігу стало приводом говорити про повернення туди Луніна (саме в Ов'єдо українець провів перший хороший відрізок в Іспанії), але це просто смішно: якби він хотів піти, то давно пішов би в набагато сильнішу команду.
Однак занадто сильно зациклюватися на матчах ЧС просто нерозумно. Якщо так робити, можна вирішити, наприклад, що Алонсо зробить провідним гравцем проєкту Арду Гюлера – тоді як насправді турок грає в центрі тільки тому, що Мастантуоно поки що в Рівер Плейті. І все ж видно, що Алонсо створює новий Реал – більш сучасний, але, як завжди, дуже-дуже сильний.
Куртуа (Лунін) – Александер-Арнольд (Карвахаль), Гейсен (Мілітао), Рюдігер (Асенсіо), Каррерас (Фран Гарсія) – Тчуамені (Камавінга), Вальверде (Камавінга), Мастантуоно (Гюлер), Беллінґем (Браїм Діас) – Вінісіус (Ендрік), Мбаппе (Родріґо)...
