Сонцестояння – це астрономічне явище, коли центр диска Сонця проходить через точки екліптики (точки сонцестояння), найбільш віддалені від небесного екватора (площини, перпендикулярної до осі Землі).
День літнього сонцестояння настає, коли один з полюсів землі нахилений до сонця під найбільшим кутом.
Назва цього явища пов’язана з тим, що поблизу точки сонцестояння схилення Сонця впродовж кількох днів змінюється дуже повільно. Його висота у верхній кульмінації у дні до та після сонцестояння практично однакова, звідси і назва, бо здається, що "Сонце стоїть". День літнього сонцестояння у північній півкулі вважають за початок астрономічного літа.
Дата літнього сонцестояння може змінюватися від 20 до 23 червня. День літнього сонцестояння в Україні найчастіше припадає на 20 або 21 червня – 20 червня у високосний рік, а у звичайні роки – 21.
Коли день літнього сонцестояння можна швидко з’ясувати на сервісах з визначення часу. У 2025 році в Україні сонцестояння пройде 21 червня о 05.42 за київським часом
Розрізняють літнє і зимове сонцестояння.
У час літнього сонцестояння ми переживаємо найдовший день і найкоротшу ніч у році. Під час зимового навпаки – найдовша ніч і найкоротший день.
Між ними є час, коли день і ніч рівні за тривалістю – це осіннє і весняне рівнодення.
У різних країнах світу цей день має різне значення. У деяких він знаменує початок літа, в інших – його середину або й навіть кінець.
На теренах нашої держави в давнину літнє сонцестояння було пов’язане зі святом Івана Купала. Тоді як дата сонцестояння може припадати на різні дні, в Україні купальська ніч припадає з 23 на 24 червня.
У дохристиянські часи люди вірили, що коли Сонце у зеніті і дає найбільше світла і тепла, воно виявляє найвищу чудодійну силу для рослинного, тваринного світу і людини.
Етнограф Степан Килимник зазначає, що купальська обрядовість – це рештки тотального анімістичного уявлення наших предків на світ, вияв їхнього космогонічного та мітологічного мислення.
Після приходу християнства язичницьке свято Купала з’єдналося з народженням Іоана Хрестителя. Тому й досі більшість людей кажуть, що свято – Івана Купала. В окремих регіонах збереглися також назви "Іванець", "Іван Лопушник", "Іван-травник", "Іван-чарівник" та інші.
Церква від початку не схвалювала народні гуляння на це свято, особливо зважаючи на те, що зазвичай воно припадає на Петрівку (Петрівський піст). Давні богослови називали ритуали обрядовості Купала "сатанинськими", а пісні "бісівськими". Сучасна церква також наголошує на тому, що у церковному календарі "Івана Купала" не існує, а Різдво Іоана Предтечі краще провести в храмі з молитвою.
Аналізуючи пісні та ритуали Купала, Степан Килимник зауважує, що свято літнього сонцестояння мало декілька провідних мотивів для наших предків:
Є ще одна особливо характерна риса анімалістичної свідомості наших предків, яку проявляло літнє сонцестояння. Гадання на Купала було дуже поширеним у давніх українців, бо ж це свято було пов’язане саме із сонцестоянням.
Ворожили на долю, кохання, добробут, погоду, врожай та інші гаразди. Також поширеними були ритуали і прикмети. Степан Килимник наводить такі вірування:
