У інтерв’ю «ФАКТАМ» колекціонерка та дослідниця української порцеляни, авторка книг Людмила Карпінська-Романюк розповіла про статуетки та сервізи, натхнені грою у шахи.
— Легенда про шахи та зернини відкриває секрет практично безмежних можливостей, — говорить Людмила Карпінська-Романюк. — Адже у житті часто можна помітити: навіть невеликі кроки, якщо їх повторювати, можуть призвести до неймовірних результатів. Серед різноманіття українських сервізів, до речі, є ті, що натхненні грою у шахи. У другій половині двадцятого століття ця гра була надзвичайно популярною. Шахові сервізи — елегантні символи інтелектуальної культури, вплетеної у повсякденність. У вітрині серванта вони додавали модерності інтер’єру. У цій родині скоріш за все обожнювали гру у шахи. Сервіз Миколи Трегубова та Наталії Галушко-Аксьоненко «Турнір» (фото у заголовку) постає як блискуча метафора шахової гри, перенесеної у світ порцеляни. Коричнево-білі клітинки нагадують шахову дошку, а золота корона в центрі таці символізує мету гри — перемогу й тріумф. Кожен предмет — кавник, чашка чи вазочка — оздоблений фігурами у стриманому геометризованому стилі, що поєднує монументальність із витонченістю. Цей сервіз став прикладом творчого діалогу поколінь: скульптор першої генерації Коростенського заводу Микола Трегубов заклав форму, а художниця Наталія Галушко-Аксьоненко, яка працювала тут із 1979 року і згодом змінила Валентину Трегубову на посаді головного художника у 2001 році, декорувала цей сет.
— Хто ще із митців створював шахові сервізи?
— Також дуже гарний сервіз «Шахи» Дмитра Павлусика. Контраст чорного та білого доповнений акцентами золотого. Золотий декор у шахових сервізах виступає знаком тріумфу. Дмитро Павлусик — один із фахівців-організаторів Тернопільського фарфорового заводу. Досвід у керамічній справі здобував на Баранівському фарфоровому заводі, а на Тернопільському пропрацював усі роки його існування. Досконало володів технологією виробництва. Сервіз Дмитра Павлусика «Шахи» створює особливий настрій. Тут кожна чашка ніби стає частиною шахової партії. Сервіз віддзеркалював час, моду, художні пошуки й водночас мрію про красу у щоденному житті. Саме тому й досі викликає теплі емоції.
— А ось кавова чашка, форму якої створив Микола Лампека, а декорувала її Юлія Красна. Ця чашка, на якій оживає світ шахів, випускалася на Київському експериментальному кераміко-художньому заводі у 1990-х роках. Фон витриманий у теплих відтінках вохри й коричневого, які нагадують мур старовинного замку. Цей виріб — не просто чашка, а маленька історія, яку кожен може розвити у своїй уяві.
— Чи створювались на тему шахів статуетки?
— Чудові роботи є у творчому доробку Владислава Щербини.
«Космонавт — шахіст» — одна з найпоетичніших ранніх мініатюр митця. У ній дитина у скафандрі грає у шахи. У ті часи чимало дітей мріяли стати космонавтами або чемпіонами з шахів. Ці дві теми були надзвичайно популярні у суспільстві.
— «Здавайся, дядьку» — пізніша й значно масштабніша робота, — продовжує Людмила Карпінська-Романюк. — За столиком грають кремезний чоловік у картатій кепці та худорлявий хлопчина. Їхні погляди зосереджені на шахівниці: дитина кидає виклик досвідченому супернику, а дядько замислено тримає руку біля щоки. Поруч — вірний пес, свідок цієї «битви». У композиції поєднані гумор, теплота і щира психологічна правда: перед нами — не просто шахова партія, а символічна сцена, у якій молодість впевнено дивиться в очі досвіду. Ми бачимо непростий діалог поколінь.
— Кожна деталь продумана та доведена до досконалості. Цікаво розглядати кожен нюанс.
— Справді. У композиції зображена сцена дворової гри. Часто у шахи та доміно грали саме у дворах багатоповерхівок. На дядькові домашні капці й взагалі він одягнений по-домашньому. Зверніть увагу, як майстерно передана сконцентрованість гравців. А собачка біля стола очікує результату гри неначе незалежний арбітр. Очевидно, у шаховому турнірі перемагає юний гравець. Про це можна судити із задумливого обличчя чоловіка у кепці.
У 1990-х роках геніальний Владислав Щербина створив на базі кооперативу «Стандарт» набір бісквітних шахів за творами Уїльяма Шекспіра. Ці фігури вражають вишуканістю.
Раніше колекціонерка, дослідниця історії української порцеляни, авторка книг Людмила Карпінська-Романюк розповіла про сервізи, названі іменами найкрасивіших жінок в історії — «Клеопатра», «Роксолана» та «Шахерезада».
До речі, запрошуємо читачів «ФАКТІВ», які є поціновувачами краси порцеляни, до першого в Україні Музею фарфорових фігур ShvetsMuseum. У колекції музею ви зможете побачити найкращі зразки світових фарфорових мануфактур. До речі, нещодавно у музеї відкрився Зал українського фарфору, де представлено чимало унікальних робіт вітчизняних майстрів-фарфористів. Неймовірна порцелянова подорож подарує вам чимало позитивних емоцій та запам’ятається на все життя!
Фото Людмили Карпінської-Романюк
Фото у заголовку: М. Трегубов, Н. Галушко-Аксьоненко. Кавовий сервіз «Турнір». Коростенський фарфоровий завод. 1997
