Після прориву на ринок ЄС українська молочна галузь опинилася в пастці нових квот і мит. Чи встигне держава домовитися, перш ніж заводи зупиняться?
Рік тому українська молочна галузь переживала зліт: після відкриття ринку Європейського Союзу у 2022 році експорт до країн блоку зріс у 14 разів і ЄС став найбільшим партнером для вітчизняних підприємців.
Безмитний доступ до євросоюзівських споживачів дав молочникам шанс для масштабування виробництва та реінвестицій. Проте все змінилося в червні 2025 року: Євросоюз повернув мита і жорсткі квоти на ключову українську експортну продукцію – вершкове масло та сухе молоко. Це рішення спричинило різке падіння експорту і поставило під загрозу економіку переробних підприємств та фермерів.
Чи готуються українські виробники молочної продукції до апокаліпсиса?
До 2014 року основним ринком експорту української молочної продукції була Російська Федерація. Після виходу з російського ринку значні обсяги вітчизняних молокопродуктів постачалися до країн Середньої Азії та Кавказу.
До 2022 року українська молочна галузь майже не була присутня на ринку ЄС: 2,7 млн дол. експорту у 2020 році та 7,2 млн дол. – у 2021-му. Усе змінилося після початку дії режиму автономних торгових преференцій (АТП), який Євросоюз запровадив для України 6 червня 2022 року, – так званий торговельний безвіз.
За п'ять місяців 2025 року частка молокопродуктів, яка йшла до ЄС, становила понад половину загального експорту. Важливо, що обсяги продажу продукції до Євросоюзу за цей період майже потроїлися проти відповідного періоду 2024 року та в 5,5 разу перевищували показник 2023 року.
Масло, сухе та згущене молоко становили 89% експорту молочної продукції з України в ЄС у грошовому вимірі. Лише з початку 2025 року по червень у ЄС відправили близько 10 тис. тонн сухого знежиреного молока і 4,2 тис. тонн масла. Для порівняння: за п'ять місяців 2025 року в Україні виробили 30 тис. тонн масла.
Так ЄС став основним експортним напрямом. 68% продажів за кордон сухого та згущеного молока, 56% масла, 37% сироватки, 18% сирів ідуть у ЄС. Це перетворило блок на критично важливого партнера українських молочників.
5 червня дія режиму АТП завершилася. ЄС повернув мита й обмежив постачання основної української молочної продукції квотами: 5 тис. тонн сухого молока і 3 тис. тонн масла на рік. Квоти на сім місяців будуть такі: 2,9 тис. тонн сухого молока та 1,75 тис. тонн масла. Вони вичерпаються за півтора-два місяці – до середини серпня. Далі – мита: для сухого молока – понад 50% ціни, для масла – понад 30%.
У квітні сухе знежирене молоко експортувалося з України до Євросоюзу за середньою ціною 220 євро за 100 кг. Хоча в тому місяці ще не діяли мита понад квоту, у разі її перевищення вартість експорту зросла б до 338,8 євро. Для масла – з 620 євро за 100 кг до майже 810 євро. Для порівняння: середня біржова ціна за 100 кг сухого знежиреного молока в ЄС у квітні становила 248 євро, масла – 739 євро. Отже, український експорт стане економічно невигідним для переробників.
У червні, після повернення квот на українську молочну продукцію, експорт цих двох позицій уже обвалився вдвічі порівняно з травнем, розповідають у Спілці молочних підприємств України (СМПУ). Наприклад, у середині червня Яготинський завод уже відправляв на склад 50% молочних товарів через невизначеність з експортом.
"Зараз переробники намагаються якомога швидше вибрати квоту, поки вона є. За нашими оцінками, уже вибрали 20-25% квоти. Якщо темпи збережуться, липень може закритися повністю, лавочка прикриється", – розповів керівник експертно-аналітичного відділу СМПУ Леонід Тулуш.
Водночас внутрішній ринок не здатен поглинути надлишок, стверджують представники галузі. Масло і сухе молоко не споживаються в Україні в таких обсягах – третина та дві третини товарів відповідно йдуть на експорт. Навіть якщо знизити ціну, то попит не покриє виробництво.
Це означає перехід на роботу "на склад" і ризики для фермерів. Вони можуть втратити рентабельність, оскільки попит на молоко від переробників знизиться. За 2025 рік ціна на молоко вже впала на 18-20% і якщо вона знизиться ще, це може стати проблемою для аграрних холдингів та їхніх ферм.
Ця ситуація б’є по всьому ланцюжку: фермер втрачає покупця, переробник втрачає ринок, інвестиції зупиняються. Галузь, яка в останні роки активно розвивалася, може опинитися на межі стагнації. Особливо критично це для великих гравців, які запустили масштабні проєкти. Вони втратять доступ до оборотного капіталу, кредитування сповільниться, ринки збуту скоротяться.
Альтернатива ЄС існує: Африка, Південно-Східна Азія та Близький Схід. Утім, вони не зможуть замінити євросоюзівський ринок у короткостроковій перспективі.
"Реально не можна перенаправити експорт. По-перше – великі обсяги, по-друге – африканські країни зазвичай закуповують через великі міжнародні тендери. Ми не можемо вивозити через морські порти, страховка не покриває "велику Одесу", – пояснює заступник виконавчого директора СМПУ Дмитро Стріховський.
Наприкінці червня Україна та ЄС домовилися переглянути умови торгівлі. За даними Reuters, для вершкового масла та сухого знежиреного молока квоти планують збільшити до найвищого рівня за останні роки.
Учасники індустрії сподіваються, що обсяги дозволеного експорту зростуть у два-три рази. Заступник міністра економіки України Тарас Качка повідомив, що Україна домовилась про збільшення квот на агросектор, зокрема для сухого молока та масла на 308% та 233%, або 20 тисяч тонн на рік для СЗМ та майже 10 тисяч тонн для масла.
Оновлена торгова угода між ЄС і Україною охоплює 40 товарних позицій і потребує схвалення кваліфікованою більшістю країн-членів ЄС. Угода стосується не лише набілу, а всіх чутливих українських товарів.
Це означає, що голосування за неї може тривати довше, зокрема що стосується узгодження всіх позицій з членами ЄС. Навіть у разі ухвалення значного розширення квот, вони всеодно обмежуватимуть розвиток галузі. Переробні підприємства змушені будуть планувати виробництво, орієнтуючись на граничні обсяги дозволеного експорту, а це гальмуватиме розвиток сектору.
Якщо рішення ухвалять до середини серпня, це полегшить ситуацію на ринку. Якщо в серпні рішення не буде, то постачання за ключовими позиціями зупиниться до перегляду квот або до початку 2026 року.
Виробники молочної продукції вимушені будуть працювати на склад, ринки будуть втрачені, а проєкти розвитку поставлені на паузу. Це може запустити хвилю звільнень, призвести до втрати кваліфікованих кадрів, падіння обсягів виробництва і порушення налагоджених виробничо-логістичних ланцюгів.
Падіння обсягів виробництва означатиме скорочення надходжень до державного бюджету, а втрата частини експортної виручки посилить тиск на курс гривні.
