Івана Купала – це свято, яке відзначали ще з дохристиянських часів. Воно трансформувалося, адаптовувалося під історичні реалії, обростало новими сенсами, однак незмінним було одне – цей день символізував пік життя, сонця, родючості з подальшим поступовим спадом та згасанням.
Люди вірили, що в цей день можна наворожити собі добру долю, подбати про пару та кохання, зміцнити здоров’я чи навіть стати казково багатим. Окрім магічної складової свята, були ще й повір’я та традиції, які стосувалися прикладної частини життя давніх українців – сільського господарства.
Свята з давніх-давен були маркерами року кожного господаря. За ними визначали, якою буде погода надалі, чи вродить городина, чи буде повним колосся до молотьби.
У Густинському літописі зазначається, що язичницький Купало був окрім іншого ще й божеством багатства, щедрості та урожаю – тож не дивно, що господарі цього дня намагалися задобрити духів та сили природи, аби мати змогу прогодувати свою сім’ю взимку.
Господарські роботи, пов’язані зі святом Купала, описав у своїй праці Степан Килимник.
На городі до дня Купала мусила бути підгорнена капуста: вважалося, що тоді головки будуть гарні та великі. У день свята господиня збирала з капусти росу – вона вважалася цілющою та "помічною від усього".
Також до свята на городі вже мала бути підгорнена і картопля.
До Купала усі городи мали бути вже принаймні раз прополені. Це був час "низького старту" до жнив та збору урожаю. Господар мав навести лад у сінниках, клунях, там, де зберігалося збіжжя та овочі – "щоб Купало оглянув лад і порядок".
Якраз на період Купала припадав активний урожай ягід. Від цього часу починали сушити вишні та черешні.
На Купала припадає активна заготівля сіна. І хоча народне свято сінокосіння (Курика Вітрогона) відзначали пізніше, у липні, день Купала був теж хорошим часом, щоб обійти, "проінспектувати" покоси.
Кінець червня – "гарячий" час для бджолярів. До Купала кожен пасічник мусив навести лад у пасіці: викосити траву, понаставляти "місточків" (планочок, аби бджолі легше було дістатися у вулик і вона не стала поживою жаб чи вужів). На деревах поблизу пасіки розвішували "купальські вулики" – рійниці (роївні, ніби пастки на рій). Це було своєрідне чарування-прикликання бджіл, яке водночас мало і практичне значення, бо часто рої і справді могли осісти в такій роївні.
До Купала готували й зимівник – вулик, де будуть зимувати бджоли. Його обкурювали травами, замащували усі щілини, натирали маточником (рослиною, яку люблять бджоли, але не переносять інші комахи). Пасіку на Купала оздоблювали цим та іншим зіллям.
Липовий мед вважався цілющим, але особливо цінувався той, який зібрали бджоли у період купальських святкувань.
Окрім практичних справ у господі, слід було встигнути зробити і магічні ритуали. Вважалося, що це гарантує захист обійстя на весь рік аж до наступної купальської ночі.
Ще до настання темряви дівчата "підтикали" стріху хати лопухом – вважалося, що лиха сила його боїться. Господар тим часом порядкував у стайні, хліві та на пасіці – розкидав скрізь полин, осикове гілля, а у воротах клав сокиру та проводив лінію крейдою.
Господиня в домі клала ніж на порозі, у вікна ставила осикові гілки, а як стемніє – обкурювала корів торішнім купальським зіллям. Все це – аби до господи не підступила ніяка відьма і не нашкодила родині.
Годуй бджолу до Йвана – вона зробить з тебе пана.
Що вище хлопець скочить через багаття – то більшим на його полі буде урожай.
Господарі в ніч на Купала не сплять – щоби відьми не наробили шкоди худобі.
Не можна в хаті чи на обійсті згадувати лихе – навіть з думок треба гнати, щоб не причепилося.
В Купальську ніч заховані у могилах та курганах гроші горять вогнем і щасливець їх може побачити.
Спостерігали за днем напередодні Купала: як сонце сідає не за хмари, небо чисте – веселий буде рік, бо сонце не розгніване.
Чим вище піднімаються язики купальського багаття, тим кращий буде урожай.
На Йвана вода, як сметана (якщо на Купала тепла вода, то будуть врожайні дощі).
Шматочок купальського гільця кидали в грядку з огірками – буде багато зав’язі та хороший урожай.
Покачається по росі – здорова буде людина.
