Насамперед треба розуміти, що вважати обов'язковою програмою вихід України до плей-офф, а тим більше в умовах війни щонайменше наївно. Навіть якщо про це вам кажуть визнані футбольні авторитети. Окрім нас у групі є ще й суперники. І перший із них учора продемонстрував, що нічим нам не поступається.
До перерви ми мали незначну перевагу, створивши два гольові моменти протягом двох хвилин і забивши одного разу. Наголошу: незначну. Оскільки всі ці розмови про контроль над грою не варті виїденого яйця після першого ж успішного випаду суперника. Щоправда, у першому таймі данцям таких шансів не дали.
Але й самі виглядали не так переконливо, як малював нам коментатор матчу. Якщо ви не так дивилися гру, як слухали його, можу привітати: вас ввели в оману. Не було ніякої тотальної переваги, яка з кожною згадкою про неї зростала все більше. Нарешті він заявив нам, що Данія “не бачила берегів”.
Безмежною назвав би швидше фантазію вболівальника України біля мікрофона, який нерідко грішить тим, що видає бажане за дійсне. На мій погляд, команда Мельгоси до перерви виглядала настільки ж сильнішою за суперника, наскільки у другому таймі все було навпаки. А саме – на парочку гольових моментів.
Це єдиний та неповторний критерій справедливості результату. Після перерви команди зіграли для глядача. Іспанський коуч України назвав це "божевіллям", викликаним втомою, і в ньому ми програли. Загалом у цьому поєдинку було з десяток гольових моментів і реалізовувався кожен другий.
Відкривши рахунок у середині першого тайму, Україна дозволила зрівняти його у середині другого. Через чверть години вона знову вийшла вперед, але за сім хвилин після цього вже програвала. І переможний гол Осули на 85-ій хвилині став останнім гольовим шансом у матчі.
Можу погодитися з більшістю з вас, що отриману перевагу потрібно не захищати, а нарощувати. З іншого боку, на полі була ще одна команда. Вона не дала нам цього зробити, а потім значною мірою справу вирішили її більш ефективні заміни.
Мельгоса має рацію, коли говорить про те, що ми гірше реалізовували свої моменти. Промахів із настільки очевидних позицій, як у Ваната та В'юнника, данці не мали. Але в першому випадку Волошин забив уже за дві хвилини після цього, а в другому - Брагару вже за п'ять. А більше у нас нічого реально небезпечного майже і не було.
Тому не впевнений, що головна проблема була саме в цьому. Обидві команди дуже легко пропускали голи, і ми швидше не на один менше забили, а на один більше пропустили. Але, задля справедливості, дуже схоже на те, що другим м'ячем на 81-ій хвилині, що став початком кінця, Данія зобов'язана рикошету.
Загалом, за підсумками вражень і авторських підрахунків гольових епізодів, тут виглядала абсолютно закономірна нічия. Яка навряд чи когось мала здивувати. Але десь не дограли, а десь і не пощастило.
Очеретько справді став найяскравішою фігурою цього матчу, без варіантів. Не тільки чисто візуально і віддавши двох гольових асистів. Він брав участь у чотирьох наших залікових атаках із п'яти. Крім нього запам'ятався Брагару – вдалими індивідуальними діями у трьох ключових епізодах гри.
У данців особистостей, що настільки ж кидалися в очі, на полі не побачив.
Прикро програвати поєдинок, у якому ти не поступився за грою. Тим паче, своєму головному конкуренту. Хоча після нічиєї фінів з нідерландцями хто його знає - напевно, тут уже всі один одному рівноцінні конкуренти. Цей результат прийшовся нам дуже до речі: тепер не потрібно кров з носа вигравати обидва матчі, що залишилися.
Але грати в них необхідно, звичайно ж, виключно на перемогу. І якщо вже спіймаємо синицю, то не стискати її в руках до напівсмерті - бо залишимося з “качкою” під ліжком. Ймовірно, нам треба досягти успіху в тому самому "божевіллі" - удача сприяє сміливим. А грати у Мельгоси є кому.
Наприклад, цього разу зі старту на поле вийшло одразу сім представників чемпіона України. Це просто факт – без коментарів, натяків та оцінок.
Фото - Getty Images/Global Images Ukraine
