Спочатку "Барселона" була десь далеко. Вона більше думала про фінансові правила Ла Ліги і власний бюджет, а сам Гарсія цілував емблему "Еспаньйола" і клявся, що ніколи не гратиме за якусь там "Барселону". І взагалі він хоче грати в Англії.
Варіанти були: "Астон Вілла", "Борнмут", "Ньюкасл". І був "Арсенал". Каноніри шукали сильного другого номера з претензіями на основу. Вони цікавилися Гарсією ще після Олімпійських ігор 2024-го року, але тоді він сказав, що погодиться лише якщо з команди піде Рамсдейл.
Хай там як, в "Еспаньйолі" розуміли, що рано чи пізно Гарсія піде. Таких гравців важко утримати, коли вони привертають увагу топів. І якщо вже на те пішло, то краще хай це буде Англія, ніж статус першого перебіжчика в "Барселону" з 1994-го, коли цей шлях обрав (прости, Господи) Ігор Корнєєв.
Ближче до завершення сезону в "Барселоні" вирішили, що їм потрібен голкіпер. Тому коли випала нагода активувати клаузулу Гарсії, "Барселона" одразу ж нею скористалася. 25 млн євро за одного з найяскравіших голкіперів Іспанії — такі можливості на дорозі не валяються. "Еспаньйол"... а що він міг вдіяти?
Але фанати "папуг" цінують традиції. Для них це не просто трансфер. Ще кілька тижнів тому, після завершення сезону в Ла Лізі, Гарсія клявся у вірності і цілував клубний герб — а тут таке... Вулиці Сальєна, рідного міста Гарсії, тепер прикрашають написи "Joan rata" ("Хоан щур") і "Traïdor" ("Зрадник").
???? “JOAN RATA” se deja ver ya por Sallentpic.twitter.com/eg7dSTyfYf
Тому офіційне прощання "Еспаньйола" з Хоаном Гарсією було надзвичайно холодним. Клуб написав про сплату відступних — і все. Жодної подяки за роботу чи побажання удачі, як це прийнято в інших випадках. Два рядки. 29 слів. І зачини за собою двері.
✍️ OFICIAL | Joan García abona la seva clàusula de rescissió i posa fi a la seva etapa com a jugador de l’#RCDE.
Сам же футболіст виявився емоційнішим — записав прощання на відео, причому на цілих дві хвилини. Подякував усім, навіть вболівальникам, які тепер його ненавидять, і сказав, що завжди пам'ятатиме кожного і кожну — і вимкнув коментарі. Загалом прощання витримано в нейтральних тонах, бо...
...Гарсія свідомо всім брехав. Розмови про інтерес "Барселони" називав стратегією для підвищення ціни, і говорив це всім: партнерам по команді, тренерам, керівництву. Коли його попросили припинити цю історію, він запевнив, що немає причин хвилюватися - так треба.
"Я перестаю бути тим "періко", яким себе називав, щоб стати просто професійним футболістом".
????⚪️???? Aquest és el vídeo complet que ha publicat Joan Garcia a Instagram per acomiadar-se del @RCDEspanyol ???? "Toca acomiadar-me del club que ha estat casa meva durant els últims 15 anys. Aquesta decisió no serà fàcil d'entendre per tot el món"#RCDEpic.twitter.com/Ae2YUnKErl
Емоції — це, звісно, круто. Та об'єктивно ця угода вигідна для всіх: "Еспаньйол" заробив 18 млн чистого прибутку, "Барселона" відносно дешево отримала перспективного гравця, а сам гравець — можливість рости і розвиватися. Тепер він зароблятиме не 400 000 євро, а 3 мільйони. І не треба нікуди переїздити, по-домашньому.
У Ла Лізі під керівництвом Гансі Фліка "Барселона" пропустила 39 голів у 38-ми матчах. Це найгірший показник у першій четвірці. Але справжня тріщина у фундаменті виявилася не в Іспанії, а у Лізі чемпіонів: 14 матчів — 24 пропущених.
Якщо це звучить як статистика середняка з чемпіонату Болгарії, то півфінальна дуель з "Інтером" стала остаточним вироком. У домашній грі (3:3) гості з Мілану награли на лише 0,84 xG — тобто забили набагато більше, ніж мали для цього нагод.
У матчі-відповіді (3:4) за рівної боротьби маємо 2,24 xG у "Інтера" проти 2,81 xG у "Барселони". І тут вже вирішальну роль зіграв Ян Зоммер. Кількома сейвами, що межують з магією, він виграв для "Інтера" гру і вивів його у фінал. Тоді як Войцех Щенсний у ворота "Барси" стояв лише для того, щоб у команди був повний склад.
Флік вірний собі і грає у високий захист — іноді аж занадто високий. За такої гри всі ризики множаться на людський фактор: обрізки, помилки в позиціонуванні, втрачені підбори. Суперники не створюють багато, але коли створюють — це майже завжди шанс на гол.
Це системна проблема. Джерела ESPN кажуть, що в клубі це розуміють, тому на нарадах дедалі частіше лунає думка, що на пізніх стадіях турнірів все вирішують деталі: сейв на 89-й, вихід сам на сам, перший дотик. І саме в такі моменти голкіпер має бути гарантією, а не питанням.
Взагалі, у "Барселоні" не звикли до драм навколо воротарської позиції. Востаннє клуб всерйоз замислювався над тим, хто має стояти між штангами, ще у 2016-му році. Марк-Андре тер Штеген тоді втомився бути "чемпіоном Кубка Іспанії" і поставив ультиматум: або він, або Клаудіо Браво. У "Барсі" обрали молодого німця, а Браво поїхав у Манчестер до Гвардіоли.
Відтоді — тиша. Яспер Сіллессен, Нето, Жорді Масіп, Іньякі Пенья — всі вони були лише тінню за спиною тер Штегена. Його авторитет не підлягав сумнівам. У воротах він був частиною каталонського пейзажу, а не темою для дискусій.
Все було добре, аж поки тер Штеген не травмувався. Сухожилля — це надовго. Пенья отримав шанс, якого чекав усе життя — але проблема в тому, що "Барселона" не довірила йому своє майбутнє. Клуб звернувся до Щенсного, який вже фактично вийшов на пенсію, аби той згадав праймові роки в "Ювентусі" і "Арсеналі".
І це аж ніяк не романтичний сюжет. Це вимушене рішення у розпал сезону.
Пенья спочатку грав, але недовго — програв позицію ветерану, і вирішив, що з нього досить: настав час шукати кращої долі. Принаймні, про це пише преса. Та й на тлі дочасного повернення тер Штегена (за такої травми це рідкість) шукати собі іншу команду — це логічне і, мабуть, правильне, рішення.
Тим більше, що повернення німця на поле не зупинило, а навпаки — посилило клубну рефлексію.
Як пише той самий ESPN, в клубі розпочалася внутрішня дискусія, яка раніше здавалася неможливою. Не тому, що тер Штеген став гірше грати. А тому, що на топовому рівні мікросекунда, сейв або реакція вирішують більше, ніж ідеологія тотального контролю. Якщо є хтось, хто здатен дати команді перевагу у цих мікромоментах — його не можна ігнорувати.
"На мою думку, він був найкращим воротарем Ла Ліги цього сезону, і його чекає яскраве майбутнє".
Войцех Щенсний сказав ці слова після матчу з "Еспаньйолом", в якому "Барса" здобула чемпіонський титул. І з поляком згодна ціла купа експертів. За багатьма показниками Гарсія дійсно став найкращим у Ла Лізі і причиною, чому "Еспаньйол" взагалі не вилетів у Сегунду.
Гра Гарсії настільки вразила його партнера по команді та екс-гравця "Барси" Сержі Гомеса, що він взагалі назвав його "найкращим голкіпером світу".
"Він має якості, яких я ніколи не бачив у топових воротарів: реакція, сміливість, гра ногами, лідерські якості, впевненість, яку він надає команді. На тренуваннях з 200 ударів він бере всі!".
Непогано як для 25 млн євро. Правда?
Хоан Гарсія — це не той голкіпер, про якого говорять змалечку. Його шлях до еліти був не з казок, а з тих, де герой пізно прокидається, але встигає на останній потяг. Лише рік тому він остаточно закріпився в основі "Еспаньйола", дебютувавши у важливий момент — наприкінці сезону. Саме тоді, під тиском, він і витяг команду назад у Ла Лігу.
"Арсенал" стежив, і стежив серйозно. Але Гарсія залишився в Каталонії, провівши всі 38 матчів у дебютному сезоні в Прімері. Без замін і скандалів — просто на своєму стабільному рівні.
Але "Барселона" — це інше. Тут "просто на рівні" вже не працює. Успіх з "папугами" не гарантує тріумфу в "блаугранас". "Барса" — це команда, де воротар — не лише останній захисник, а ще й перший плеймейкер. Тут не пробачають і не дають часу на ліниве зростання.
В "Еспаньйолі" Гарсія мав чимало роботи: 197 ударів у площину його воріт за сезон. Більше було тільки у "Райо Вальєкано". Для порівняння, "Барселона" — остання за цим показником: лише 112. І це вже зовсім інше ремесло: менше моментів, але більше концентрації. Один сейв — і ти герой. Один пропущений — і ти тема для тижневої гризні у соцмережах.
До того ж у "Барсі" голкіпер не просто відбиває м'яч — він ним володіє. Сержі Гомес каже, що з цим у Гарсії проблем не буде, але цифри — річ уперта. 66,9% точних передач у сезоні — 14-й показник серед воротарів, які зіграли понад 10 матчів у Ла Лізі. Для порівняння: Іньякі Пенья — 87,8%, Щенсний — 87,5%. Так, стиль передач різний. Але різниця занадто красномовна, щоб її ігнорувати.
Це не означає, що Гарсія — не готовий. Насправді, він один із найбільш яскравих молодих воротарів Іспанії останніх років. Саме тому "Арсенал" хотів його першим, ще половина Прем'єр-ліги — цікавилася, а "Барселона" — не зволікала.
25 млн євро відступних були помилкою. В "Еспаньйолі" лише зараз це усвідомили. У 2023-му році вони оновлювали контракт із Гарсією, але клаузулу не переглянули. Вважали, мабуть, що мають час: "Та годі, це ж голкіпер. З ними завжди все нудно й довго".
Втім, "папугам" треба визнати прагматизм. Трансфер Хоана Гарсії — другий за розміром в історії клубу (першим був Борха Іглесіас; у 2019-му він пішов у "Бетіс" за 28 млн євро). Гроші, отримані за воротаря, як не парадоксально, можуть забезпечити основу для майбутніх перемог — дати команді не лише глибину, а й амбіцію.
Зрештою, справа не в тому, кого ти продав. А в тому, що ти зробив з грошима після цього. Бо сезон, у якому виживання оформлюється лише в останньому турі, — це не основа для спокійного літа. І якщо ці мільйони знову розчиняться між банківськими проводками та півзаходами, "Еспаньйол" залишиться на тих самих позиціях: між тінню "Барси" і трясовиною Сегунди.
Цікаво, взагалі, виходить. "Барселона" — вічний суперник, об'єкт історичної заздрості та каталонського контрасту — може стати найважливішим інвестором у перезавантаження "Еспаньйола". Іронія? Абсолютна.
Пенья, як вже зазначалося, готується до виходу: надто багато конкурентів, занадто мало перспектив. Щенсний начебто отримав пропозицію продовження контракту, але не поспішає — хоче побачити, куди виверне історія з одним німцем.
Власне, тут і починається новий трансферний сюжет цього літа.
У будь-якому іншому клубі тер Штеген — легенда, але в "Барсі" — це актив, що підлягає перегляду. 33-річний голкіпер сьогодні стикається з тією самою логікою, яка ледь не виштовхнула Френкі де Йонга до Манчестера. Нічого особистого — лише бізнес, спортивна доцільність і трохи кулуарної драматургії.
Останніми тижнями навколо тер Штегена ширяться чутки. Він, мовляв, не в захваті від втрати місця в основі після травми і не підтримує командний дух у ролі капітана. В клубі не надто поспішають все це спростовувати.
Більше того, преса пище, що керівництво "Барселони" вважає, що не має звітувати перед тер Штегеном за рішення купити нового голкіпера. Так само як і не мусить пояснювати, скажімо, Іньїго Мартінесу появу ще одного центрального захисника. Якщо ти в команді — будь готовий до конкуренції і не балакай.
Але ситуація, насправді, делікатна. Існує змінна, яка змушує "Барсу" думати тричі, перш ніж відпускати свого першого номера. Це Чемпіонат світу-2026.
Мануель Нойєр завершив кар'єру і дав тер Штегену омріяну першість у збірній Німеччини. Але щоб її зберегти, йому потрібен ігровий ритм. В матчах Ліги націй проти Франції і Португалії він грав переконливо, але Бундестім — не місце, де титули зберігають за минулі заслуги. Без ігрового часу у клубі статус першого номеру капітулює.
І все ж, Марк-Андре тер Штеген впевнений, що залишиться у "Барселоні". Він має спортивну мотивацію, задоволений життям у Барселоні, де мешкає вже 11 років, і контракт, який діє до 2028-го. І якщо на перші дві причини "Барсі", може, немає діла, то третя — вагомий аргумент. Можна, звісно, спробувати випхати тер Штегена з команди, але це точно не буде дешево.
Тому в клубі хотіли б, щоб хтось зробив перший крок — відмовився, поступився, звільнив простір. Але цього літа простих рішень немає.
Бо є Хав’єр Тебас. Президент Ла Ліги, — людина, яку важко вразити. І вже точно не цифрами в угодах.
"Одна річ — сплатити клаузулу. Інша — зареєструвати гравця".
Ця фраза звучала як іронічна ремарка, але була радше попередженням. Бо, як нагадує Тебас, "Барселона" досі не повернулася до фінансових параметрів, що дозволяють реєструвати новачків без обмежень. Їхній бюджет не вкладається в правило 1:1 — коли кожне євро витрат має бути підкріплене євро доходу.
В перекладі з фінансової на футбольну — поки що Хоан Гарсія існує для Ла Ліги лише як рядок в таблиці Excel. Щоб він з’явився в заявці на матч, "Барса" має або звільнити місце в зарплатній відомості, або попрощатися з кимось із перших номерів. Араухо? Крістіенсен? Підійде будь-хто, хто важить у бюджеті більше, ніж у планах тренера.
Для Тебаса справа не в Гарсії — і не в "Еспаньйолі". Це радше ще один епізод у його довгому серіалі про те, що "Барселона" має грати за тими самими правилами, що й усі. Клаузула — не індульгенція. І каталонські клуби це знають.
