Матчі збірних відгриміли — хтось повертається додому з відчуттям маленького подвигу, хтось із багажем зайвих запитань. Але це вже історія. Настав час переключити увагу на клубний футбол, де ритм зовсім інший: щотижневий серіал без пауз на патріотичні драматургії.
Європейські чемпіонати тільки розганяються, і ми вже бачимо перші акценти. Хтось стартує як команда, яка приїхала на вечірку першою й одразу замовила найдорожче шампанське. Хтось нагадує того гостя, який ще шукає місце для куртки й не розуміє, де сидіти.
У будь-якому випадку, стартові тури дають нам ключові історії: нові герої, несподівані проблеми, відчуття, що сезон обіцяє бути трохи хаотичним (у хорошому сенсі). Тож підсвічуємо найяскравіші моменти — від сенсаційних дебютів до знайомих драм, що повертаються, як улюблений твіст у серіалі, який ви давно не бачили.
Є перше звільнення. Нуну Ешпіріту Санту мав контракт аж до 2028-го року, але довіри між ним і власником "Фореста" фактично не існувало. Сам тренер визнавав: спілкування з Марінакісом мінімальне, а чутки про його майбутнє "не беруться з нізвідки".
Поворотний момент настав у травні, після 2:2 з "Лестером". Англія побачила класику грецького футболу: власник клубу вибіг на поле, щоб на очах у всіх влаштувати розбір польотів. Клуб намагався прикрити це словами про "фейкові новини", але картинка вже розлетілася, і її побачили навіть ті, хто не дуже й хотів.
Є й спортивний підтекст. Санту не раз наголошував на тому, що склад незбалансований; останні трансфери дали ширину, але не глибину. І це більше про рішення власника, ніж про бачення тренера. Після повернення в АПЛ "Форест" постійно кидає з однієї філософії в іншу, стабльність їм тільки сниться.
Запитання тут просте, навіть банальне: чи можна будувати довгостроковий проєкт, коли тренер і власник тягнуть у різні боки? "Форест" зараз схожий на команду, яка знову збирається перевірити це правило на власній шкурі.
Новою потенційною жертвою став Анге Постекоглу, в якого торік нічого не вийшло з "Тоттенгемом".
Новий сезон мав стати підтвердженням гегемонії "Манчестер Сіті", а вийшов найгірший старт за більш ніж два десятиліття: одна перемога в трьох матчах і місце в нижній частині таблиці. Для команди Гвардіоли це звучить як наукова фантастика.
Проблеми почалися ще до першого туру. "Сіті" втратив хребет і запустив масштабну перебудову, яка зачепила навіть фундаментальну ідею гри. Травма новачка Черкі тільки додала масла у вогонь.
На полі стало ще очевидніше: проти "Тоттенгема" у старті вийшло шість нових гравців. Контроль зник, хаос зайняв його місце, а психологічна крихкість вилізла назовні. "Ми занадто швидко опускаємо руки", — чесно визнав Доку.
Поразки від "Шпор" і "Брайтона" підтвердили, що "Сіті" можна бити. Сам Гвардіола визнав: "Ми забули, як грати. Почали бити вперед і втратили спокій". Молоді фланги поки не дотягують до рівня попередників, Голанд усе частіше відрізаний від гри.
Гвардіола просить часу: перебудова неминуча, сезон довгий. Але вперше за багато років "Сіті" виглядає не машиною, а командою з вадами. І суперники вже відчувають запах крові.
Без Александера Ісака, автора 35% голів минулого сезону, "Ньюкасл" залишився без атаки. Форвард пропустив старт чемпіонату через перехідні дебати з "Ліверпулем". До цього додалися дискваліфікація Гордона та травми Тоналі й Жоелітона — і центр поля розвалився.
Трансферне вікно лише погіршило картину: цільові угоди зірвалися, гравці відмовлялися через фінансові рамки та внутрішній хаос, обираючи конкурентів. "Ньюкасл" почав нагадувати "новий Тоттенгем" із трансферами типу "дякуємо, але ні".
У кризі Едді Гау вдався до прагматики: довгі передачі, стандарти, боротьба у повітрі. Але цього не вистачає для результату. Єдине світло — підписання Вольтемаде зі "Штутгарта" та Вісси з "Брентфорда". Після міжнародної паузи всі погляди будуть приковані до них і все в "Ньюкаслі" залежатиме від їхньої адаптації.
Головна подія в "Евертоні" — оренда Джека Гріліша з "Манчестер Сіті". Два асисти в перших матчах показали, що команда отримала саме те, чого їй бракувало роками: різкість в атаці та здатність вигадати момент там, де поле виглядає мертвим.
Не менш важлива подія — відкриття нового "Гілл Дікінсон Стедіум". Для фанатів, які десятиліттями жили "Гудісоном", це справжній злам епохи. Нова арена — це й комерційні можливості, й інфраструктура, й нова енергія. Гравці виходять із відчуттям, що пишуть історію з чистого аркуша.
"Евертон" отримав і гучне підсилення, і символічний перезапуск. Чи стане це основою нової ідентичності — питання, від відповіді на яке залежить, чи повернеться клуб у коло сильних, чи залишиться боротися за виживання. Поки що непогано.
Повернення "Сандерленда" в Прем’єр-лігу після восьми років виглядає як заявка на нову еру. Клуб інвестував понад 164 млн фунтів у склад і одразу підняв планку амбіцій.
Символ трансформації — Граніт Джака. Його досвід "Арсеналу" та "Баєра" дав команді стійкість і лідерство. Поруч — молоді таланти Садікі, Діарра та Адінгра. Ветерани тримають дисципліну, молодь додає швидкості та креативу — і ця суміш поки що дозволяє "Сандерленду" витримувати темп Прем’єр-ліги.
Звісно, попереду будуть серйозніші випробування — важкий календар ще не почався. Та якщо судити з перших кроків, Ле Бріс і його новий, насичений талантами склад можуть перетворити цей сезон не на класичну історію "новачок-вилетів", а на сюжет із несподіваним поворотом.
"Астон Вілла" закрила трансферне вікно в авральному режимі, оформивши оренди Санчо та Харві Елліотта. Але пізні підписання мають і зворотний бік: новачки ще не інтегровані й поки не дають відчутного ефекту.
Унаї Емері змушений експериментувати зі складом, поєднуючи кадрові втрати з потребою вбудувати свіжі імена. Це вдарило по стабільності, особливо в атаці.
У матчах із "Брентфордом" та "Кристал Пелас" моменти створювались, але реалізація була катастрофічною. Проти "Пелас" — 17 ударів і лише два в площину воріт. "Віллі" бракує точності та ефективності. Якщо ці проблеми не вирішать швидко, про конкуренцію в АПЛ можна буде забути.
Три тури — і "Атлетіко" вже на дні таблиці. Поразка від "Еспаньола" (1:2) та дві нудні нічиї з "Ельче" й "Алавесом" (по 1:1) залишили команду Сімеоне з двома очками біля зони вильоту.
Шістнадцяте місце після трьох матчів — це офіційно найгірший старт за всю 14-річну еру Чоло. Проблеми лежать на поверхні: погана реалізація, миттєві провали в концентрації після забитих м’ячів і склад, який більше нагадує конструктор, ніж готову команду.
Сімеоне визнає: тривога фанів цілком логічна. Він просить часу й терпіння, але всі ми знаємо, як працює футбол — якщо швидко не з’явиться результат, сезон може бути втрачений ще до того, як насправді почнеться.
Новий сезон Ла Ліги для "Жирони" почався так, ніби хтось натиснув кнопку "повернутись у реальність". Три тури — нуль очок, десять пропущених м’ячів, і команда, яка ще вчора виходила в Лігу чемпіонів, сьогодні є аутсайдером.
Поразка 1:3 від "Райо Вальєкано" стала першим сигналом: автогол, пенальті — і вилучення голкіпера на торті. Далі — ще гірше. 0:5 від "Вільярреала", 0:2 від "Севільї". Це вже не випадковість, а системна криза.
Є три основні проблеми. Перша — оборона, яка розсипається при найменшому тиску. Друга — психологія: після хаотичного літа з продажами і дивними трансферами команда втратила баланс. Третя — атака, де підсилення виглядають радше косметичними, ніж реальними.
Мічел поки що на місці, але його кредит довіри тане швидше, ніж репутація "Жирони". Вихід на вершину — це історія про сенсацію. Утриматися там — зовсім інша, набагато жорсткіша гра.
Другий сезон Гансі Фліка в "Барселоні" стартував дивно — ніби команда ще не вирішила, ким вона хоче бути. Клуб сподівався влаштувати свято у матчі проти "Валенсії" в неділю, але доведеться ще раз пакувати валізи й грати на "Стадіоні Йогана Кройфа".
Дежавю? Саме так. У серпні "Барса" вже готувала пафосну церемонію на трофей Жоана Гампера — банери, красиві обіцянки, фанатський хайп; а грали все одно на полі, де зазвичай виступає резерв і жіноча команда.
Серія А знову стала домівкою для ветеранів. Модріч, Де Брюйне, Матіч, Альбіоль та Джеко — усі вони продовжили кар’єру в Італії.
Але найбільший фурор справив 38-річний Джеймі Варді, який приєднався до "Кремонезе", клубу, що повернувся в еліту. Фото з скрипкою Страдіварі породило його нове прізвисько — "СтрадіВарді".
Хоча Варді не Бекхем і не Роналду, для "Кремонезе" його прихід став історичною подією. Клуб стартував сенсаційно: перемоги над "Міланом" і "Сассуоло" вже змусили заговорити про команду як про відкриття сезону. Цей успіх нагадує тріумф "Лестера" 2016 року. Коефіцієнти на перемогу "Кремонезе" в Серії А коливаються від мільйона до мільярда.
Попереду принципові матчі з "Вероною", "Пармою", "Комо" та "Інтером" на "Сан-Сіро". Варді, який у січні святкуватиме 39-й день народження, вже став символом віри в диво для маленького клубу.
Паризьке дербі поки не виходить. Старт сезону для "Парижа" вийшов складним: три матчі — лише одна перемога і дві поразки. Єдині три очки команда взяла вдома проти "Меца" (3:2), і той результат швидко набув більшого значення, ніж просто перемога. Він показав, що команда вміє створювати моменти, але водночас оголив серйозні проблеми — як у захисті, так і в реалізації.
Попри труднощі, команда має потенціал. Але для таких колективів усе вирішують дисципліна, індивідуальна якість і вміння використовувати свої шанси. Поки що ж аналітики Opta відносять парижан до числа тих, хто ризикує опинитися в боротьбі за виживання.
Найближчі матчі проти "Бреста" та "Лор'яна" — ключові. "ФК Париж" потрібно стабілізувати гру в обороні, додати в ефективності попереду й зберегти організацію навіть під тиском. Успіх у цих турах може задати новий вектор сезону — або ж підтвердити, що на команду чекає важка боротьба за місце в еліті, попри потенціал для зовсім іншого рівня.
Що відбувається в Марселі — лишається в Марселі. Сезон для команди стартував з драми. Після мінімальної поразки від "Ренна" (0:1) у роздягальні вибухнув конфлікт між півзахисником Адрієном Рабйо та вінгером Джонатаном Роу. Кажуть, справа дійшла до серйозної бійки — одного з гравців навіть довелося везти до лікарні.
Клуб не став зволікати з реакцією: обох футболістів виставили на трансфер. Роу перебрався до "Болоньї" — угода обійшлася італійцям у приблизно 20 мільйонів євро. Рабйо ж згодом опинився в "Мілані", хоча до цього його активно сватали в АПЛ.
Цей інцидент оголив серйозні проблеми з дисципліною та атмосферою всередині команди. Для "Марселя" це тривожний дзвіночок: боротися за успіх у Лізі 1 треба не лише тактикою чи індивідуальною майстерністю, а й вмінням тримати команду під контролем — як на полі, так і за його межами.
Літнє трансферне вікно для "Кельна" було схоже на повний системний ребут. Рік трансферної заборони перетворився на вибух активності: 11 новачків, 12 виходів. Майже кожна позиція — під мікроскопом, і фанати вперше за довгий час відчули, що зміни справді масштабні.
У центрі цього перезавантаження — новий спортивний директор Томас Кесслер. У травні він замінив Крістіана Келлера і з перших днів показав, що не боїться непопулярних рішень.
Старт підтвердив правильність ставки. Оновлений "Кельн" почав сезон на максимумі, з перемогами, енергією та тактичними ідеями, які одразу оживили команду. Гра виглядає свіжо. Ментально — теж новий рівень: замість тягаря минулих невдач є відчуття, що кордони можливого посунулися.
Для "Козлів" це може бути початок нової ери, де сміливість стає валютою, а перебудова — шансом закріпитися серед тих, хто претендує на більше, ніж просто виживання.
Звільнення Еріка тен Гаґа після другого туру Бундесліги стало справжнім шоком. Нідерландець, який очолив команду лише цього літа, не приховував емоцій: рішення назвав "безпрецедентним" і публічно дорікнув клубу за відсутність підтримки. Його аргумент звучав просто: влітку команда втратила ключових гравців, а компенсувати ці втрати керівництво так і не спромоглося.
Офіційної версії не пролунало. Генеральний директор Сімон Рольфес обмежився туманним натяком на "глибші внутрішні проблеми". Та як би там не було, картина вийшла промовистою: тренер пішов уже на старті сезону, а клуб отримав іміджевий удар, який складно пояснити навіть найбільш лояльним фанам.
Попрощався тен Гаґ гідно: без скандалів, з побажанням успіху команді. Для нього це болючий, але короткий розділ кар’єри. Для "Байєра" — тривожний сигнал про брак стабільності там, де вона потрібна найбільше.
Пошуки нового наставника теж виявилися нетривіальними. Кандидатів було небагато: потрібні досвід, відповідність стилю й, банально, мовна сумісність. У підсумку клуб зробив ставку на Каспера Юльманда, колишнього тренера збірної Данії.
Тепер головне випробування для "Байєра" — довіра. Якщо Юльманд отримає час і ресурси, він може стати фундаментом нового проекту. Якщо ж ні — цей сезон ризикує залишитися в історії не як перехідний, а як згаяний.
"Бенфіка" стартувала в сезоні так, ніби все ще була на літніх зборах. Мінімальна перемога 1:0 над "Ештрелою да Амадора" виглядала як суха розминка: контроль м’яча був, але гострота в атаці зникла десь між штрафним майданчиком і трибуною з фанатами, які чекали на феєрверк.
Але третій тур подарував іншу картину. Вдома проти "Тондели" "орли" нарешті нагадали самі собі, що вони топ-клуб. 3:0, гра під повним контролем, і навіть структура, за яку зазвичай хвалять у аналітичних подкастах, виглядала елегантно.
Тим не менш, команда йде без втрат. Дев'ять очок після трьох турів (і гра в запасі) і кілька сюжетних ліній на майбутнє: структура та контроль м’яча — все ще в топі; глибина складу — достатньо ресурсів для ротації; реалізація моментів — та сама проблема, яка може перетворити битву за титул на марафон із зайвими нервами.
"Бенфіка" виглядає сильною, але все одно змушує задуматися: а що буде, коли в матчі проти "Порту" чи "Спортінга" потрібно буде реалізувати кожен шанс?
Фото — Getty Images / Global Images Ukraine
