Криза в гірничій галузі: далі буде гірше
Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат з групи "Метінвест" простоює. Зупинкою погрожує і Полтавський ГЗК з групи Ferrexpo. Яка ситуація у вітчизняному гірничому комплексі?
Після вибухового відновлення експорту залізної руди на початку 2024 року, яке сталося завдяки відкриттю морського коридору восени 2023-го, ця галузь вийшла майже на 50% від довоєнних показників. Однак з початку 2025 року обсяг продажу мінералів за кордон знову зменшується.
За січень-квітень він упав на 10,2% порівняно з аналогічним періодом 2024-го до 11,15 млн тонн. У грошовому вираженні втрати ще більші: майже 21%. У перші чотири місяці валютна виручка становила 892 млн дол. проти 1,13 млрд дол. у 2024 році.
За оцінками видання GMK Center, у 2025 році фізичні обсяги відвантаження руди на експорт можуть упасти на 15% до 27 млн тонн. На підприємствах говорять про ризик ще глибшого падіння.
Рудний сектор – третє за величиною джерело валютної виручки України після аграрної продукції (олія та кукурудза). Його криза боляче б’є по економіці. Хоча світові ціни на руду зараз вищі, ніж у 2015-2018 роках, основна проблема – внутрішні витрати і світовий попит.
Зростання цін на електроенергію та логістичні послуги роблять українську руду менш конкурентною. За словами фінансового директора Ferrexpo Миколи Клавдієва, у другій половині 2024 року виробничі витрати зросли на 11 дол. до 76,5 дол. за тонну котунів з 65-відсотковим вмістом заліза.
У "Метінвесті" додають до цих витрат значний розмір акцизу в ціні дизельного пального – майже чверть його вартості, хоча кар'єрна техніка не їздить автошляхами, для обслуговування яких призначений цей податок.
Цей фактор став останньою краплею для зупинки Інгулецького гірничо-збагачувального комбінату влітку 2024 року. Подібна ситуація складається і на Полтавському ГЗК, де, окрім економічного тиску, триває боротьба з ДБР за майбутнє активу.
Певне нагнітання драматизму представниками галузі можна пояснити їхньою протидією планам "Укрзалізниці" підвищити тарифи на вантажні перевезення на 37%. Це підвищення означатиме зростання логістичної складової ще на 2,7% в секторі, де вона і так подвоїлася з 2022 року.
Галузь уже не вперше проходить через кризу. У 2022-2023 роках вона не могла експортувати морем, що було серйознішим ударом, ніж теперішній тарифний тиск. Зараз ситуація точно не набагато гірша, ніж у 2015-2016 роках, коли був період наднизьких світових цін.
Перспективи гірничого комплексу країни виглядають похмурішими, ніж раніше, і не лише через внутрішні проблеми галузі.
"Весь експорт залізної руди з України зараз під загрозою, бо події 2025 року можуть зробити його економічно невигідним на дуже довгий період. Річ у тім, що наприкінці 2025 року в Сіманду (африканська Гвінея) запускається найбільший у світі кар'єр з видобутку залізної руди, який понад 25 років будував консорціум у складі австралійсько-британської Rio Tinto та китайської Chinalco", – каже співзасновник та керівний партнер FinPoint Сергій Будкін.
Проєкт Simandou принесе 60 млн тонн додаткової залізної руди на рік. Це удвічі більше за річний обсяг експорту з України.
При цьому попит на руду падає через уповільнення економіки Китаю і спад у сталеливарній промисловості. "Металургійний сектор очікує довга холодна зима, яка може бути гіршою за кризи 2008 і 2015 років", – попереджає голова China Baowu Steel Group Ху Ванміну.
Аналітики S&P Global Commodity Insights прогнозують, що середня ціна на руду у 2025 році становитиме 98 дол. за тонну, а до 2031-го вона може знизитися до 73 дол. за тонну. Для українських виробників це серйозний виклик.
Удари кризи в ГМК для української економіки відчуватимуться набагато сильніше в умовах турбулентності найбільшого експортного сектору країни – агропромисловості.
У 2024 році Україна стала третім за обсягом постачальником агропродукції в ЄС після Бразилії та Великої Британії, заробивши 13,1 млрд євро. Проте з 6 червня 2025 року втрачає чинність режим "торговельного безвізу". Натомість ЄС планує запровадити перехідні заходи до оновлення торговельної угоди.
Уже зараз між імпортом в Україну та експортом з неї – двократна різниця. Кризові події в ключових експортних галузях – аграрній та гірничорудній – можуть ще більше посилити цю диспропорцію.