Офіцер Сил спеціальних операцій «Бобер»
Окремий 6-й полк ССО «Рейнджер», сформований за стандартами країн-партнерів, уже зарекомендував себе як ефективний підрозділ, беручи участь у стратегічних операціях ЗСУ на різних напрямках. Його командир, відомий під позивним «Бобер», з перших днів поставив перед собою амбітну мету: створити не просто бойову одиницю, а згуртовану команду потужних та вмотивованих бійців, об’єднаних спільними цінностями та кодексом честі. І, судячи з результатів, досягти цього вдалося. Рейнджери стали символом професіоналізму ССО.
— Пане командир, на соціальних платформах полку «Рейнджер» активно висвітлюється діяльність підрозділу. Розповідається про успішні операції, навіть вказується кількість знищених та полонених ворогів. І це зважаючи на імідж секретності Сил спеціальних операцій…
— Така ініціатива, у першу чергу, спрямована на підняття бойового духу. І ще один не менш важливий аспект — показати суспільству, що таке ССО, хто такі рейнджери. Аби люди розуміли специфіку роботи і в перспективі не боялися до неї долучитися. Ми ж не розкриваємо деталей операцій, ми демонструємо способи і методи виконання завдань. Мотивуємо тим, що в ССО навчанню приділяють неабияку увагу, і, між іншим, у нас дуже великий відсоток живучості. Скажу вам так: задача не є складною, якщо ти вмієш її робити. Навчання та нарощування навичок — це стержневі моменти.
— А з чим ви пов’язуєте великий відсоток живучості?
— Передусім, з тренуваннями — на фізичну витривалість, в умовах, наближених до бойових, коли ти на таких піках нервової активності, коли, здається, вже треба зупинитися, але ти все одно стараєшся йти до мети.
— Як ви загалом оціните ефективність вашого полку?
— Безумовно, я задоволений нинішніми результатами і пишаюсь своїм підрозділом. Але кожний здобуток — це наслідок завзятих тренувань. Причому в будь-який час доби. Не приховуватиму, наразі ледве не половина занять проходять після заходу сонця, здебільшого в лісистій місцевості. А все через те, що більший відсоток операцій проводиться вночі. І тому вони мають неабиякий успіх.
Є заходи, які ми пропрацьовуємо завдяки БПЛА, загрожуючи логістиці противника. Ми вибудували систему ситуаційної обізнаності і розуміння того, де можемо бити точково і прицільно, не використовуючи великої кількості боєприпасів, але при цьому завдаючи максимальної шкоди ворогу. Робимо ставку на якість. Ми не даємо підійти до наших позицій взагалі!
Ми сфокусувалися на системній роботі, де в пріоритеті — точність, мінімізація ризиків і планування. Люди працюють на своїх місцях із чітким розумінням задачі. Оператор знає, коли і де включитися, логіст — що, кому і коли доставити, водій — коли стартувати. Все працює, як єдина машина. Скоротили час на підготовку до виходу. І зараз ми не просто «йдемо в бій». Чітко розуміємо, де, що і як має бути виконано. Це вже не пошук рішень на ходу — це відпрацьований алгоритм.
— В одній з недавніх операцій ваші рейнджери ліквідували групу із 25 корейців. Специфіка боротьби з ними відрізняється від специфіки дій проти російських військ?
— Успіх під час того завдання забезпечив комплексний підхід. Це і люди, і техніка, дрони, які моніторили, і дрони, які мінували. Прораховуючи наступ фізично витривалого противника, ми відсікали його мінуванням. А оскільки в такій ситуації протистояння відбувається в тісному контакті, не завжди є змога використовувати важку артилерію. Тож тут треба чітко розуміти, що ти хочеш, враховувати кількість ворогів, пору доби, температуру повітря. У нашій справі будь-яка дрібничка є важливою!
— Часто представляєте своїх підлеглих до орденів і медалей?
— Авжеж. Серед тих військовослужбовців, хто брав участь у виконанні бойових завдань, 35% на сьогодні вже мають державні нагороди. І приблизно 15% перебувають на розгляді, документи вже подані. Крім того, 17 видів озброєння вручені в якості нагородного.
— Під час операцій частенько ваші бійці захоплюють полонених. Ставите конкретні завдання щодо цього? Можливо, в підрозділі працює система матеріального заохочення для особового складу?
— Дійсно, ряд військовослужбовців у плані заохочення отримують грошові винагороди. Ми живемо в реаліях сьогодення, тому цей нюанс справді сильно мотивує.
А щодо полонених — так, це питання в пріоритеті. Стараємося брати «язиків», бо це — інформація з перших уст. Групи приймають рішення на місці, згідно обстановки.
— Ваш полк поповнюється як мобілізованими, так і військовослужбовцями, переведеними з інших родів військ. Чи багато зусиль потрібно, щоб підлаштувати їх під алгоритм дій підрозділу ССО? І хто вам більше цікавий із цих двох категорій?
— Почну з того, що люди до нас приходять, вже усвідомлюючи той факт, куди вони потрапили. І ми не ділимо бійців на «військовий» чи «новенький з вулиці». Обидва все одно проходять однакову підготовку. Тут все з нуля. Навіть досвідченому воїну доводиться змінювати старі звички. Звичайно, стараємося новобранця включати до групи, яка вже має бойовий досвід. Максимально тренуємо його на полігоні. Потім поступово вводимо в бойовий ритм. Щоб новачок вкатувався, із старожилами долав психологічний бар’єр. Тоді йому буде легше.
— Який час загалом потрібен для того, щоб підготувати вправного рейнджера?
— Від моменту, коли боєць заходить у підрозділ, до першого виходу в зону бойових дій минає до 100 днів — оформлення, базовий 100-й ВОС, розвідувальний 107-й. Це не так, як в американських фільмах — взяв автомат і побіг. Крім того, має відбутися первинна обкатка групи. Тож і виходить: аби боєць не просто тримав зброю, а впевнено працював у групі на бойових завданнях, потрібно не менше 4-5 місяців. Це час, за який він втягується, проходить навчання, злагодження, і тільки тоді стає повноцінною одиницею.
— Які посади у підрозділі найзатребуваніші?
— Якщо говорити про бойові, то це оператор. Насамперед, той, що працює із крупними калібрами в групах спеціального призначення.
— Вакансії снайперів популярні?
— Так. Зараз хлопці на навчаннях.
— Хлопці? Дівчат не залучаєте? Є якась пересторога?
— Жодної. Просто серед снайперів саме зараз тільки хлопці. Дівчата працюють в інших підрозділах — бойовими медиками, виконують обов’язки мінометників, працюють у штурмовому загоні, із БПЛА, в РЕБ. Загалом у нашому полку на різних посадах служать чимало жінок. Навіть водії вже є.
— Серед молодих кандидатів-рекрутів дуже популярними є вакансії операторів БПЛА. Вас це, напевно, не дивує, бо навколо дронів наразі заточене все…
— Ми підходимо до цього питання творчо. Хочуть на ці посади всі, але ми спочатку даємо можливість людині спробувати себе в цій ролі. Бо, приміром, в роботі з FPV витримає не кожен. Тут має бути добре розвинений вестибулярний апарат, моторика.
Це не так просто, як здається: одягнув окуляри і полетів вбивати ворогів. Ти можеш сидіти в цих окулярах годин п’ять, орієнтуючись місцевістю, обираючи напрямок, очікуючи слушну нагоду. Якщо у військовослужбовця не виходить опанувати цю специфічну справу, він повертається на свою посаду. Якщо він впорався, прагнемо розвинути його навички.
Тим паче сьогодні дрон — це вже не просто розвідник, а високоточний боєприпас. Особливо FPV із оптоволокном, які несуть по 5-10 кілограмів, постійно збільшуючи свою дальність. Технології рухаються вперед і будуть розвиватися ще більше. І наша задача — встигати за цим, адаптуватися і шукати рішення.
— Цікаво, а іноземці в полку у вас є?
— Так, із Грузії, Естонії. Чи справляються? Так, я задоволений їхньою роботою. Вони служать на тих самих умовах, що й українці, не менше за нас ненавидять окупантів і докладають максимум зусиль, аби пришвидшити перемогу. Зізнаюсь, я вже сам почав вчити грузинську мову. Чи не є це свідченням ефективної взаємодії?
— Як ви ставитеся до переатестації солдатів із вищою освітою на офіцерів?
— Я тільки за. Основним із ключових аспектів у такому процесі є статус УБД. Тобто військовому обов’язково треба поїхати в зону ведення бойових дій. Не менше двох місяців виконувати бойові завдання, а далі після сержантської ради військової частини проводимо атестаційну комісію і подаємо документи на присвоєння первинного офіцерського звання молодшого лейтенанта.
Передусім, ми дивимося на лідерські якості того чи іншого військовослужбовця, як він себе поводить в екстремальних ситуаціях. У мене є солдати, які керують групами спеціального призначення. Дивлюсь на силу волі, характер хлопця, на те, як він веде за собою людей. Якщо це мінометний підрозділ — як він поводить себе на полі бою, якщо група БПЛА — чи вміє він до всього цього особисто працювати на всіх апаратах, аби за необхідності навчити і проконтролювати побратимів.
— Чи існує у вашому підрозділі відчутне розділення «я начальник — ти солдат», чи, навпаки, командир відкритий до діалогу з кожним, незалежно від посади чи досвіду?
— У ССО кожен має голос. Утім, рішення — за командиром. За потреби поясню і допоможу кожному. Але, звісно, є субординація. Ніхто не має плутати обов’язки. Якщо, коли я командую двома батальйонами на полі бою, водій запитує мене, як накачати колесо — він не на своєму місці. Але якщо той самий водій помітив пересування ворожих танків, я, звичайно, слухатиму його дуже уважно.
Розумна ініціатива — не лише дозволена, а й необхідна. Багато з військових — це колишні підприємці, менеджери, айтішники. Вони навчилися думати системно. І якщо можуть швидко налаштувати ряд процесів, чому не використовувати цей досвід?
— Як після надвиснажливої роботи боєць відновлюється, зберігає психологічну стійкість?
— Почнемо з того, що в районі працює група психологів, яка постійно намагається наживо спілкуватися з офіцерами, сержантами, солдатами. Крім того, після виконання завдань стараємося відводити хлопців й дівчат на такі ділянки, де тихо й мінімум обстрілів. Просто даємо людям відіспатися, привести себе до ладу. Якщо вже стоїть питання про самопочуття, то за необхідності із психологом та медиком вирішуємо: або збільшуємо термін відпочинку для воїна, або відправляємо його на лікування.
— А чи може бути в якомусь вигляді колективний релакс? Ну, скажімо, футбол…
— Так, є і спортзали, і у футбол є де пограти, і навіть у баскетбол. Але зазвичай бійці після виходів мріють прийняти душ і банально відіспатися. А якщо, приміром, була якась контузія, то прокапатися й максимально відновитися перед подальшою роботою.
— Чи задоволені ви наявним озброєнням полку, екіпіровкою, технікою? Чи бачите напрямки, де є простір для поліпшення?
— Щодо екіпіровки рейнджери підтвердять — зараз вона справді на високому рівні. Згадуючи себе, ще навіть на початку війни із цим була така собі історія…
Помітний прогрес і з питань оснащення приладами. Деякі раніше важили по пару кілограмів, тепер такі модифікації — до 200 грамів. Це ряд прицілів, наприклад. Все змінюється…
Змінюються частоти, дистанції безпілотних літальних апаратів. І дійсно хотілося б мати більше БПЛА, що летять на 50, 80, 100 кілометрів. І, відповідно, хотілося б мати артилерію, яка б відпрацьовувала таку ж дальність.
Бажано мати більше наземних модифікованих дронів, завдяки яким зможемо прикривати відповідні ділянки й менше для цього задіювати бійців. Бо людське життя — найцінніше.
— А який у вас особисто найулюбленіший вид зброї?
— Карабін DDM. Ідеальна зброя на сьогодні. Легка, проста і доволі таки ефективна, купно кладе. У поєднанні з тепловізійними засобами — це шедевр. Особливо для роботи в лісі на коротких дистанціях.
— Давайте трохи пофантазуємо. Якщо б ви могли обрати для вашого підрозділу зброю, БПЛА чи техніку, що б це було?
— Наземні безпілотні системи — умовно кажучи, роботи-термінатори, які здатні прикрити групу на передовій. Ті, що бачать, виявляють і знищують противника, даючи нашим бійцям можливість працювати ефективніше, а головне — безпечніше.
— Ви як командир дивитесь на кілька кроків уперед. Яким ви бачите розвиток українських ССО? На чому робитимуться акценти завтра?
— Сили спеціальних операцій, як колись казали, це скальпель в умілих руках. Ми маємо бути готові до ведення бойових дій і виконання специфічних завдань на різних ділянках місцевості — на воді, в полі, в лісі. І треба при цьому аналізувати дії противника. Так само, як і він аналізує нас. Зі свого боку організовувати контрдії. Наприклад, зараз існує тенденція використання ворогом мотоциклів. Рейнджер взагалі має бути готовим керувати будь-яким засобом — чи то є мотицкл, чи Хамер, чи човен. Ми маємо постійно вчитися. Задля успіху на полі бою. Задля нашої перемоги.
Бажаєш приєднатися до еліти ЗСУ — звертайся в «ССО Рекрутинг»!
Київ, Оболонська набережна, 7, корпус 1.
Дніпро, проспект Олександра Поля, 2.
Хмельницький, вул. Соборна, 16. ЦНАП.
Кропивницький, вул. Віктора Чміленка, 53/35.
