У сучасному футболі, де 19-річні вже роздають автографи в Абу-Дабі, історія Мартіна Субіменді — це сюжет для серіалу. Не через гламур чи скандали, а через впертість і небажання йти за модою.
Хтось стрибає через академії як по сходах, а він — 14 років у "Реал Сосьєдад". Чотирнадцять. Це не просто виняток, це вже свідчення майже монастирського підходу до професії. Це навіть більше, ніж середній шлюб у сучасному світі.
У контексті сучасного футболу, де гравців розкручують ще до того, як вони вміють нормально бити з лівої, його дебют у 20 років виглядає майже романтичним.
Але ця затримка мала сенс. Субіменді не був хлопцем, якому давали багато грати. Це був гравець, який чекав, дозрівав, а тоді скористався шансом, який прийшов у вигляді травми Ільярраменді.
Тут важливо: замість того, щоб підмінити капітана, він увійшов і залишився. Нині рідко говорять про тих, хто тихо й послідовно забирає позицію. Але саме так це і сталося.
????️ Martín Zubimendi: “My favorite Spanish player of all time is Xabi Alonso.” @Arsenal pic.twitter.com/6d3Q4KUPIC
І ось момент, коли в історію заходить Хабі Алонсо.
Хтось формувався під Клоппом, хтось — під Гвардіолою, а Субіменді мав власного джедая. Коли Хабі прийшов тренувати "Сосьєдад Б", він отримав не просто групу молоді, а ще й чисту "шістку", з якої можна було ліпити все що завгодно.
Результат? Субіменді став гравцем, який: розуміє роль "шістки" краще, ніж дехто зі спортивних директорів; контролює темп гри, ніби в нього в рукаві метроном; роздає передачі під пресингом, як офіціант каву в Парижі — без паніки, без розливу, з усмішкою.
Так, можна було б влаштувати сентиментальну зустріч учня і вчителя десь у Мадриді, на фоні величного "Сантьяго Бернабеу", але ні: Субіменді обрав інший маршрут — до Артети в "Арсенал".
Якщо б Іньєста, Бускетс і Хаві поїхали в кемпінг, лишили намет, мапу і кастрюлю — а потім зникли, — Субіменді зібрав би все назад, розвісив одяг сушитися і приготував вечерю. І зробив би це так, ніби нічого екстраординарного не сталося.
Це той тип футболіста, про якого не знімають трейлерів. Його голи не потрапляють у топ-5 хайлайтів тижня. Він не святкує ковзаннями на колінах. Але спитай будь-якого тренера в Іспанії, кого б він взяв для побудови системної гри з нуля, і принаймні п'ятеро назвуть Субіменді.
Його статистика фолів виглядає ніби кредо пацифіста: 1,1 фолу за матч. Це не просто дисципліна — це хірургічна точність. Він читає простір, а не стрибає в ноги — не тому, що боїться жовтих, а тому, що встигає туди, куди інші навіть не дивляться.
Докази? Субіменді — лідер за перехопленнями у Ла Лізі. І коли гравці типу Педрі чи Френкі де Йонга несуться вперед, як спорткари по автостраді, то Субіменді — це той, хто стоїть на горі з радаром, і каже: "Не туди. Поверни правіше. Ще трохи. О, тепер ідеально".
Його техніка під пресингом — це ляпас усім, хто каже, що опорники мають просто руйнувати гру. У Субіменді перший дотик піаніста: легкий, чистий, виводить з-під пресингу і запускає атаку. У момент, коли він приймає м'яч і ти думаєш "о, зараз його накриють", він уже віддав передачу.
Мартін Субіменді — той самий Ball-Winning Midfielder, який не втрачає позицію і не панікує під тиском. У нього немає параметру "паніка" — тільки "контроль", "аналіз" і "продуманий пас у дотик".
Коротше, якщо сумуєш за грою Хабі Алонсо, то саме час починати бути з дитинства за "Арсенал". Бо Алонсо не перетворив Субіменді на іншого гравця — він зробив із нього себе: пояснив цінність правильного темпу, вміння сканувати простір і грати без метушні. "Ти повинен бути оркестром, а не солістом".
Якщо дати Мікелю Артеті набір Lego з півзахисників, він побудує з нього архітектурну модель "Сан-Сіро". Людина мислить модулями, ролями і динамікою.
У нього вже є Деклан Райс — потужний, тактично дисциплінований, але при цьому схильний до проривів уперед, ніби його внутрішній Джеррард просить свободи. Артета хоче, щоб Райс не бігав у дві сторони, як студент між парами, а нарешті міг піти вперед спокійно, без параної, що позаду все розвалиться.
Щоб це стало можливим, позаду має грати людина з крижаним серцем і квантовим мозком.
Привіт, Мартіне. Ми тебе чекали.
Субіменді — це саме та деталь, яка розблокує Райса, дозволивши йому бути тим, ким він хоче. А Артеті дасть змогу добудувати свою Lego-модель без зайвих компромісів. Хочеш — граєш з одним опорником, хочеш — з двома. Мрія.
Коли люди говорять про адаптацію в АПЛ, вони часто забувають, що для Артети важливо не тільки, як гравець грає, а й як він думає. Баскська філософія — стриманість, працездатність, лояльність до структури — це дзеркало того, що Артета будує в "Арсеналі".
Так от, ми говоримо про хлопця, який провів 14 років у системі "Сосьєдада" — клубу, де все тримається на традиціях, стабільності, вихованні і тактичній грамоті.
У Лондоні Субіменді не доведеться вивчати культуру з нуля. Там буде людина, яка говорить тією ж футбольною мовою. Артета — той, хто зрозуміє його без перекладача. І він це розумів, тому й відмовив "Ліверпулю" і "Манчестеру" Гвардіоли, обравши саме "Арсенал".
Martin Zubimendi & Martin Odegaard & Mikel Merino pic.twitter.com/dJH4ksOYkG
Якщо все складеться, "каноніри" отримають контроль у центрі як у Сауля, тільки з меншим его; стабільність у розіграші від оборони і досвід чемпіонату Європи, Ліги націй і матчів проти "Барселони" і "Реала", в яких Субіменді не губився, а стояв, як маяк у тумані.
Давай чесно: кожного розумного іспанця, який не ламає ноги та вміє грати в один дотик, відразу записують у "наступні Родрі". Це як традиція. У Мадриді з'являється хлопець із хорошим першим дотиком — Родрі. У Ла Лізі хтось робить три тактичні фоли за сезон — Родрі. У Football Manager виріс реген із ім’ям "Хосе Луїс" і дриблінгом 4 — Родрі.
Але в історії з Субіменді краще викинути кальку з голови. Бо він — не новий Родрі. І Артета саме тому його і підписав.
Холоднокровність у грі під пресингом — на рівні оператора атомної станції. Субіменді не просто приймає м’яч під тиском, а віртуозно знімає тиск із команди. Пас на третю, вихід із зони, короткий ритмічний пас у тінь — усе виглядає просто, хоча простим не є. І в цьому він дійсно схожий на Родрі: гравець, що дає команді дихати.
Також — тактична обізнаність. Він читає гру, як Колліна у найкращі роки: наперед, точно, з нюансами. Він не женеться за м’ячем, а поводиться так, ніби м’яч сам прийде (і часто таки приходить).
Але — і тут головне "але" — це не той тип гравця, що диктує темп у фінальній третині або вмикається в атаку з розрізними передачами між лініями. Родрі може перетворитися на плеймейкера за потреби. Субіменді ж — майстер структурного порядку. Він не винаходить атаки — він створює середовище, в якому атаки можуть народжуватися.
Фізично — теж інший профіль. Родрі — високий, могутній, із широким кроком і перевагою в боротьбі. Субіменді — більш легкий, мобільний, тонший у русі. Якщо Родрі — це броньований кросовер із повним приводом, то Субіменді — маневрений європейський хетчбек, який чудово тримає дорогу.
І саме це робить його ідеальним виконавцем для Артети. У системі, де м’яч не лежить на одному гравці, а циркулює через всю трійку в центрі; де важлива не одна велика передача, а десять правильних рішень поспіль — там і потрібен Субіменді. Там він — не зірка, а вузол зв’язку, який тримає все в тонусі.
????️Zubimendi: "My goal was for Rodri, he is someone l learn from everyday." yh bring this guy at Etihad man???? pic.twitter.com/TMNsTtmkVP
Отже, чи стане він зіркою, як Родрі? Можливо, ні. Але чи стане він ключовим гвинтиком у команді, яка хоче виграти АПЛ? Без сумніву.
Такі гравці не блищать — вони будують структуру, на якій блищать інші. Якщо "Арсенал" розкриє його потенціал, через кілька років ми можемо говорити про ще одного іспанця, який змінив уявлення про роль "шістки".
Якщо ти шукаєш півзахисника, який уже готовий до системи топ-клубу, але при цьому ще має простір для росту, то Субіменді тут не просто в списку — він у самому його верху.
Креативність — зона для апгрейду, а не слабкість. Мартін — не той, хто вигадує "no-look pass" чи ламає оборону "Барси" вертикаллю з 30-ти метрів. Але це й не його робота. Його сила — в основі. У впевненому першому дотику, у відкритті під м’яч, у чистоті прийняття рішень.
І саме з цієї основи можна виростити щось більше.
Yeni nesil libero Zubimendi. Fenerbahçe’ de görmek isterdim. Belki 5-6 seneye düşer bize. Arsenal çok iyi bir ekleme yaptı. Rodri ne yaptıysa oda Arsenal için yapacaktır.. pic.twitter.com/seJrq8542E
Артета не потребує ще одного плеймейкера — у нього є Едегор. Але якщо Субіменді додасть 10–15% у кількості прогресивних передач, у передачах між лініями після перехоплення — це вже інша вага. Він може перетворити захисний момент на старт атаки, як це робить Родрі в "Сіті". Не стати ним, але бути схожим у механіці впливу.
Адаптація до Прем'єр-ліги — виклик, який йому під силу. Так, АПЛ — це інший звір. Там більше жорсткості, темпу, вертикальних ривків. Але й перебільшувати не треба. Субіменді — не хлопчина з бельгійської ліги. Він грав на Євро, у Лізі чемпіонів, проти найкращих півзахистів Іспанії. І не губився.
Так, йому треба буде звикати до щільності, до пресингу з трьох боків, до темпу, де помилка коштує моменту через 5 секунд. Але його футбольна зрілість, інтелект і спокій — якраз те, що дозволяє пережити цей перехід без надриву.
Це гравець, який не панікує, а адаптується. Він не буде летіти в перший же підкат у грі з "Бернлі", але з кожним туром — вчитиметься. І робитиме це швидше, ніж типовий 21-річний талант, бо вже має досвід на великій сцені.
Тактична гнучкість — один із головних бонусів. У футболі Артети формації змінюються прямо під час володіння. Субіменді — це гравець, який не тільки може адаптуватися до такої структури, а й вже вмів це робити в "Сосьєдаді", де грали й 4-1-4-1, і 4-3-3, і навіть 3-4-3 з різною висотою лінії.
Його координація з Райсом та Едегором — ключ до балансу: один йде — другий закриває; інший відкривається — перший страхує. Субіменді — це гравець, який розуміє цю динаміку на рівні інтуїції.
Але чому це все не є критичними недоліками? Бо Артета не підписує його як Мессі з опорної зони. Він підписує його як стабільність, контроль і точність. Усе інше — бонуси, які прийдуть з практикою. У нього не буде тиску одразу ставати плеймейкером — але він отримає час, менторство, структуру, де може рости поступово, без зради своїй природі.
Мартін Субіменді — це не про революцію, а про еволюцію. У нього вже є база, яка потрібна топ-команді. Все інше — нюанси, над якими можна працювати. І найголовніше — йому не потрібно вчитися грати по-новому, лише грати трохи сміливіше, трохи швидше, трохи складніше.
Якщо "Арсенал" хотів гравця, який уже сьогодні може бути корисним, а через рік — важливим, а через три — незамінним, то він його отримав. Варіант із Субіменді — це більше, ніж логіка. Це інвестиція в спокій, стабільність і титули.
Фото — Getty Images / Global Images Ukraine
