Іноді карликові дерева плутають із колоноподібними. Але це різні типи яблунь. Колоновидні не утворюють звичної крони – стовбур прямий і компактний. Натомість карликові яблуні мають таку ж форму крони, як і звичайні, лише меншого розміру. До того ж колоноподібні дерева можуть бути як сильнорослими, так і середніми або карликовими. Як виростити карликове дерево вдома самостійно, пише «Флористікс».
Догляд за карликовими яблунями багато в чому схожий на традиційний. Щеплення таких дерев самостійно зробити складно, потрібні досвід і знання, тому найкраще купувати готові саджанці у спеціалізованих розсадниках. Якщо ж саджанець купується на базарі або ярмарку, варто бути уважним: справжня карликова яблуня має характерний вигин у місці щеплення між кореневою шийкою та штамбом, кілька сильних гілок із бруньками й компактний штамб (до 50 см). У дички, навпаки, гілки часто тонкі й гострі, без бруньок, а коріння – стрижневе. У карликових – багато тонких і гнучких корінців.
Перед транспортуванням коріння саджанця варто обгорнути вологою тканиною та зверху накрити плівкою. Перед посадкою гілки бажано злегка вкоротити. Садять карликові яблуні навесні або восени, коли дерево перебуває у стані спокою.
Для посадки викопують яму глибиною 70 см і шириною 60 см. Верхній родючий шар ґрунту змішують із двома відрами перегною або торфу, 600 г суперфосфату та 700 г золи. У центр ями вбивають кілок, навколо насипають горбок із цієї суміші, а зверху – невеликий шар чистого ґрунту. Саджанець встановлюють на горбок, коріння розправляють, засипають звичайним ґрунтом (без добрив), а місце щеплення має залишитися приблизно на 3 см вище рівня землі. Важливо не допустити контакту коренів із добривами, це може їх пошкодити.
Саджанці висаджують на відстані не менше 3 метрів одне від одного. Після посадки ґрунт ущільнюють, роблять навколо деревця земляний валик і виливають 25-30 літрів води. Після вбирання води пристовбурне коло мульчують шаром торфу або перегною (до 3 см), але так, щоб мульча не торкалась стовбура. Деревце обов’язково підв’язують до кілка.
Ці дерева менш вимогливі, ніж сильнорослі, проте мають свої особливості. Рано навесні гілки трохи вкорочують, а з віком проводять формувальне й санітарне обрізування. До початку сокоруху слід провести профілактичну обробку від шкідників і хвороб, а також закріпити ловчі пояси.
Оскільки коренева система у карликових яблунь поверхнева, ґрунт під деревами не повинен пересихати. Після поливу його потрібно розпушити на 5-7 см. Щоб зберегти вологу, ґрунт мульчують.
Навесні важливо побілити штамб і нижні гілки вапном. У цей період вносять також азотні або комплексні добрива.
У теплу пору року основна увага на зволоженні ґрунту й захисті від шкідників. Для підживлення влітку використовують позакореневе обприскування, додаючи до розчину мікроелементи, особливо залізо. Листя обприскують з обох боків у безвітряну погоду вранці або ввечері. Останнє підживлення має бути не пізніше вересня.
До розпускання бруньок яблуні обробляють бордоською рідиною (1%) або розчином нітрафену. Можна також обробити розчином сечовини (7%) – це допоможе захистити дерево й водночас підживити його. Головне – встигнути до початку активного сокоруху, щоб уникнути опіків на бруньках.
Молоді дерева, які ще не плодоносять, поливають тричі на сезон, по 5 відер кожного разу. Останній полив – на початку серпня. Дорослі плодоносні яблуні потребують 3-5 поливів на рік: до та під час цвітіння, після опадання зав’язей, перед дозріванням. Для супіщаного ґрунту – по 4 відра, для суглинку – по 6. Якщо осінь суха, проводять вологозарядковий полив: 10 л води на 1 м². Але не варто цього робити, якщо ґрунтові води залягають близько до поверхні.
Позакореневі підживлення проводять улітку мінеральними добривами, обприскуючи листя з обох боків. Розчин сечовини також дає хороший ефект, але його концентрацію потрібно обирати обережно, щоб не обпалити листя.