Розповідаючи про початок своєї історії в українській армії, командир одного з топових українських підрозділів безпілотних літальних апаратів Signum із позивним "Сова" згадує двох людей. Віктора Януковича і Олександра Сака з позивним "Стафф".
Перший у 2013 році скасував призов в українську армію, чим спершу дозволив тодішньому 22-річному випускнику-економісту не йти на "срочку".
"Можна сказати, що я збирався бути таким собі ухилянтом", – зізнається одинадцять років по тому Сова.
А за кілька місяців той же Янукович змотивував його вийти на Майдан, поїхати на полігон у Нові Петрівці, долучитися до батальйону оперативного призначення імені Кульчицького і чотири роки воювати на сході.
Другий – у червні 2022-го, воюючи комбатом 93-ої бригади на Харківщині, дуже неохоче взяв у своє підпорядкування кількох неоформлених добровольців. Серед них був і Сова.
"Замкомбрига дзвонив Саку і казав: "До вас хлопці приїхали, но ти на них не розраховуй – вони добровольці, вони втечуть. І так вийшло, що з того села, звідки втік його батальйон, ми вийшли останні", – розповідає про 2022-ий рік Сова.
Восени 2024-го Сак покликав Сову разом із його командою, яка виросла від кількох досвідчених піхотинців до підрозділу БПЛА Signum 93-ої бригади, перейти до нього в 53-ю бригаду, де він тільки-но став комбригом. Сова пішов і разом зі своїми хлопцями виріс у 53-ій, де він залишається і нині, до батальйону.
Signum був першим підрозділом, який застосував FPV-дрон як дрон-камікадзе в російсько-українській війні та має відеопідтвердження цього факту. Одним із перших підрозділів, який почав масово й ефективно збивати російські "крила" – дрони-розвідники літакового типу. І тепер – одним із тих, хто самотужки навчився збивати російські "Шахеди" дронами-перехоплювачами.
"Українська правда" з'їздила на командно-спостережний пункт Сови на сході, щоб розпитати про те, як Signum почав збивати "Шахеди" і наскільки технічно складним є цей процес; чому вони тепер частіше літають на оптоволокні, ніж на радіоуправлінні; та як їм вдалося створити 15-кілометрову кіл-зону в Серебрянському лісництві.
Репліки начальника штабу батальйону Signum Юрія Панченка, який також був присутній під час інтерв'ю, виділені в тексті курсивом.
– У середині липня підрозділ "Сігнум" збив свій перший "Шахед". Поділіться секретом, чим і як ви це зробили?
– Дроном українського виробника, нам Стерненко дав партію з 20 штук. Це окремий дрон-перехоплювач, який летить на великій швидкості, швидше за сам "Шахед" (стандартний "Шахед" летить зі швидкістю приблизно 180–200 км/год – УП).
У чому секрет? У тому, що в нас з'явилися такі дрони, плюс досвід пілотів. Тут людина, яка літала на симуляторі, не справиться. Це ж летіти вночі, на тепловізійній камері, на великій швидкості та ще й орієнтуватися на місцевості.
Взагалі я десь тиждень чекав, коли ми зіб'ємо перший "Шахед", постійно підколював хлопців: ну коли ж? І от нарешті вони тегнули мене в чаті й сказали, що збили.
– Який принцип дії цього дрона-перехоплювача?
– Там достатньо потужний запас вибухівки і хороша вибухова хвиля…
В історії зі збиттям "Шахедів" ми більше собі хотіли довести, що ми можемо це робити. Зі збиттям крил як було: вони літають над переднім краєм, ми відповідаємо за безпеку цього краю, тож ми ці крила маємо збивати. Чим менше крил, тим менше в нас проблем.
Але ж "Шахеди" до нас не летять, вони летять у глиб країни, тому задачі від командування по їхньому збиттю в нас не було. Це просто наша ініціатива. Ми навіть поставили особистий рекорд – п'ять "Шахедів" за годину!
Зараз як "Шахеди", так і крила нас уже облітають (ми бачили мапи з актуальним пересуванням російських крил та "Шахедів", які підтверджують сказане – УП).
– Вас треба поставити на Сумщину – там постійний захід російських крил і "Шахедів"...
– Коли починалася Сумська кампанія, нам пропонували туди поїхати, але до роботи, на жаль, не дійшло.
– Скільки "Шахедів" на тиждень ви зараз можете збити?
– Стільки, скільки їх через нас пролетить, і скільки нам дадуть перехоплювачів.
– Технічно збити "Шахед" складніше, ніж розвідувальне крило, з яким ви освоїлися раніше?
– Трохи так. Дорожчі засоби, більша швидкість. Але от з перехоплювачами менше роботи на майстерні, ніж з FPV, якими ми збиваємо крила. Перехоплювачі мінімально готують, обльотують і одразу віддають на позиції.
У нас потужна майстерня – з чудовими ідеями і реалізацією цих ідей. Над ними не треба стояти, вони лише кажуть – нам треба це і це, бо закінчилося.
– Коли і як ви перейшли на польоти оптоволоконними дронами? Для цивільної аудиторії вони стали відкриттям у січні – лютому 2025-го, коли росіяни цими дронами перерізали нашу логістику в Курській області та врешті змусили нас повністю звідти вийти.
– Побачили в противника, почали спілкуватися з виробниками – вони нас послухали, стали мотати оптоволокно. Далі ми його багато тестили й давали чесні відгуки – що треба поміняти, допиляти. Так ми вийшли на два топові виробники, я їх не називатиму, бо ми всім про них розказали, а тепер самі в чергах стоїмо (посміхається – УП).
Хоча великої проблеми з купівлею оптоволокна зараз немає. Виробників більш ніж достатньо, але не всі відповідають категорії ціна – якість. Декому з тих, у кого закуповує держава, треба відрубати руки. Виробниками, з якими ми працюємо, ми задоволені.
80% наших уражень зараз на оптиці, на аналозі ми літаємо мінімально. Дрон на оптиці не боїться РЕБу, зараз він уже навіть спокійно може літати між деревами.
Ми літаємо на оптиці десь з початку весни цього року.
– Проти російських дронів над дорогами на Сумщині та Донеччині десь із квітня цього року, а зараз особливо активно, натягують антидронові сітки, будують цілі коридори з них. Я так розумію, що ми це рішення теж перейняли у противника? Я вперше побачила ці сітки на російських відео з окупованого Бахмута в грудні 2024-го.
– Вони, до речі, почали вішати ці сітки в Бахмуті через нас. Ми, коли ще були в 93-ій на тому напрямку, дуже сильно їх задовбали.
– Наскільки ці антидронові сітки, з одного боку, допомагають нам прикривати наші дорогі, а з іншого – заважають нам атакувати ті, що перебувають під їхнім контролем?
– Наш дрон на оптоволокні легко облітає сітку, шукає в'їзд у тунель – їх достатньо – або будь-яку іншу дірку, далі йде по коридору і влучає в ціль. Взагалі немає з цим проблем.
– Антидронову сітку видно в дрон?
– Так, видно. Її погано видно тільки тоді, коли ти йдеш на дуже великій швидкості, тоді дрон може заплутатися.
Начальник штабу "Сігнума": Якщо ти летиш на аналоговому сигналі, то можеш цю сітку і не побачити, бо якість картинки дуже погана.
– А на оптоволокні все видно. Ми ж стоїмо на одному місці, знаємо кожен заїзд, де стоять, де сидять, де можна залетіти, де треба ще пролетіти, де краще зловити.
– Тобто антидронові сітки великою мірою ефективні лише проти дронів на радіокеруванні, умовно – "звичайних FPV"? А проти дронів на оптоволокні вони не працюють?
– Великою мірою – так. Але вони ще й добре працюють проти недосвідчених пілотів.
(Від УП: у дрона на радіокеруванні, тобто звичайного, не оптоволоконного FPV, зникає сигнал з оператором, коли він низько опускається, щоб проскочити під антидроновою сіткою. Мовою військових – у дрона зникає радіогоризонт.
Тоді як оптоволоконний FPV спокійно спускається на будь-яку висоту. Водночас він має бути обережним із самою антидроновою сіткою та не розрізати своїми пропелерами оптоволокно, на якому летить).
Щоб нам виростити одного пілота з нуля, треба десь до пів року часу. Але зараз люди приходять уже переважно з нальотом на симуляторі або якимось мінімальним досвідом. Проблема ж не в тому, щоб просто навчитися літати, а в тому, щоб розібратися в характеристиках і налаштуваннях.
Тобі не завжди даватимуть дрони, у тебе не завжди все буде ідеально на позиції. Не буде такого, що ти просто підключився і полетів. У нас пілоти часто сидять і прямо на позиціях паяють, перероблюють, міняють щось.
– Ваш начштабу перед інтерв'ю обмовився, що для того, щоб пілот з нуля почав нормально літати, він має втратити 80 FPV-дронів?
– Це якщо біля нього немає досвідчених людей. Ми намагаємося в екіпажі до досвідчених пілотів, до топів, додавати по одному новачку. Спочатку він просто носить дрон (виносить з бліндажа на точку вильоту – УП), потім йому дають можливість політати і так далі. Так людина набирається досвіду, вчить місцевість.
Втім, зараз ми дійшли до того, що все ж треба відправити новачка спочатку на базові курси, десь на місяць. Зараз ми їх з нуля в межах підрозділу вже не вчимо. Є школи, які йдуть нам на допомогу – приймають людей офіційно або неофіційно.
– Вам пропонували долучитися до "Лінії дронів"?
– Ні, не пропонували. З огляду на рейтинги (за Є-балами – УП), ми з ними на одному рівні, тільки в них є мільярдне фінансування, а в нас – ні.
Але добре, що "Лінію дронів" перенесли з Сухопутних військ до Сил безпілотних систем – так відразу і мало бути.
Дрони зараз відіграють головну роль у цій війні. Хоча я всім своїм кажу, що рано чи пізно піхота закінчиться, і в неї підемо ми.
Не будуйте собі ілюзій, що ми виживемо, нічого не міняється, просто відтерміновується той час.
Поки що ми робимо все можливе, щоб піхота прожила подовше.
– Зараз доволі популярним є термін "кіл-зона" – глибина, на якій Сили оборони можуть дістати до противника дронами і знищувати там його "під нуль". Чи вдалося вам створити цю кіл-зону у своїй смузі відповідальності? На яку глибину?
– Так, вдалося. Довгий період часу, коли в нас взагалі не було проблем із забезпеченням, противник у Серебрянському лісництві навіть ротацію не міг провести, не те що думати про штурмові дії.
Глибина кіл-зони, якщо говорити про оптоволокно, у нас десь 15 кілометрів. На цій відстані ми все контролюємо, ведемо розвідку, знищуємо все, що бачимо.
Можемо і на 20 кілометрів залетіти, але це більше поодинокі випадки. Вилетіли, пошукали ціль, якщо пілоти нічого не знайшли або розуміють, що закінчується оптоволокно чи батарея, то рухаються на резервну ціль. У них завжди є, що знищити.
Росіяни в той же час виставляють проти наших дронів безліч мобільних груп, буквально через кожні 100 метрів, і ті по нас стріляють. Але ми їх теж караємо.
– Вас цікавить і передній край, і логістика, і тили?
– Звісно. Передній край нас цікавить перш за все, бо ми стоїмо у смузі бригади і відповідаємо за нашу піхоту.
– У росіян останні пів року активно працює такий підрозділ як "Рубікон". Якщо подивитися їхні відео- та текстові звіти, можна помітити, що їх абсолютно не цікавить наш передній край, тобто піхота в окопах.
Вони працюють на логістику і тили і, на превеликий жаль для нас, роблять це ефективно. За останній час ми втратили кілька доріг на Донеччині.
Чи не було б логічно застосовувати вас як сильний підрозділ за таким же принципом?
– Мабуть, було б, і ми це робимо. Коли в нас відносно спокійно – немає штурмових дій на нашу піхоту чи на сусіда, деякі наші екіпажі працюють суто на логістику й тили.
Загалом у нас зараз не часто є штурми – росіянам десь раз на місяць кажуть: "Підіть сходіть". Вони не доходять, і пару тижнів усе спокійно. Крайні штурмові дії були, здається, 1 липня – там людей 30 пішло. Був ще недавно великий штурм на Сіверському напрямку, де ми допомагаємо.
– Який відбили 81-ша і 54-та бригади?
– Так, тільки половину техніки там спалили ми. Я не розумію, як це відбувається – штурмові дії ще не закінчилися, а деякі підрозділи вже монтують відео і пишуть: "Ми відбили штурм!".
Інша ситуація: їхало 4 БТРа, наш пілот попав в один, він задимівся, поки наші інші пілоти ганялися за ще 3 бетеерами, чотири чужих екіпажі довбили підбитий нами БТР, щоб заробити по ньому Є-бали. Коли на Авдіївському напрямку були штурмові дії, деякі підрозділи по третьому колу палили танки. З цим теж треба боротися.
– А скільки дають Є-балів за знищений БТР?
– Раніше ніби було 20. Зараз найбільше дають на живу силу. Там не дуже зрозуміла схема. От у нас були відеопідтвердження знищення "Граду", який кілька місяців обстрілював наші позиції й суміжників – нам за це дали 6 балів. А за пі*ара, який вмер біля цього "Граду" – 12 балів. То, виходить, що пілоту треба було тільки влітати в пі*ара і не чіпати "Град"?
Так само в нас є відео з "Сонцепьоком", на якому також їде два мотоциклісти. Якщо відштовхуватися від логіки Є-балів, то пілоту треба перш за все вбивати мотоцикліста, який на цей момент навіть не бере участь у штурмових діях і може сам вмерти від алкоголю в тилу. Мені не зрозуміла ця зміна.
– Коли вона відбулася? Тобто в нас є зміна в пріоритеті ураження цілей противника?
– Десь місяці два тому. Можливо, це пов'язано з дефіцитом коштів, тобто те, що не за все дають бали. Але обіцяють, що це скоро зміниться, також обіцяють, що скоро будуть закривати місяць у місяць – заробив бали, зробив заявку, тобі одразу видали дрони.
– На якій позиції в рейтингу за Є-балами ви зараз?
– За минулий місяць – на 8 чи 9 з 300–400 підрозділів. Але це ж рейтинг усіх підрозділів – там і "Лінія дронів", і механізовані бригади, і ми зі своєю невеликою ділянкою фронту. Дайте нам таке фінансування, як у "Лінії", дайте можливість розкидати наших пілотів по всіх напрямках головного удару, і ми точно будемо в п'ятірці!
– Перебуваючи на 8 або 9 місці, ви скільки Є-балів за минулий місяць заробили?
– Який курс цих Є-балів до дронів?
– Якщо не помиляюся, один денний FPV можна замовити за 2–2,4 бали, тепловізійний, тобто нічний – 4–4,9 бали (тобто за 4900 балів можна замовити 2 тисячі денних FPV або 1 тисячу нічних – УП).
– Слухайте, ну це чудовий курс.
– Один пі*ар – 12 балів, танк – 6, БТР – 6. Якщо просто уразити "буханку", можуть дати 1 бал або 0,5 бала. Укриття – 0,2 бала. Багато хто на цих укриттях і заробляє: полетів і скинув щось "Мавіком" – і так разів 700. Оп, і вже тисячу балів набрав.
Я погоджуюся, що треба зрізати бали за укриття, але за техніку, нічні крила… Скинути ВОГ на росіянина з дрона і збити вороже крило тепловізійним дроном – трохи є різниця. Раніше за нічні крила давали 40–50 балів, зараз – 12–16.
Загалом – так, за ці бали можна замовити багато FPV, але є проблема з тим, що не завжди є ті дрони, які нам треба, і їх можна довго чекати.
– Скільки ви в середньому чекаєте на одну партію – тиждень, місяць, два місяці?
– Скільки ми вже беремо участь у цих Є-балах? Вже з пів року, більше, а на деякі види дронів ми ще чекаємо з перших місяців. Немає такого, що ти замовив, і ось тобі одразу все дали.
Начальник штабу "Сігнума": 53 бригада рік бере участь у Є-балах. Спочатку в нас було в цьому рейтингу 25, 30, 33 місце – нам давали "Мавіки". Максимально в нас вдалося взяти 13 "Мавіків" – їх привезли за два тижні після замовлення. Так само було з "Вампірами" (великий український бомбер – УП) – замовили, привезли. А коли у нас стало більше балів, то нам стали все менше привозити.
– Зараз ми спілкуємося з виробниками, вони обіцяють, що будуть закривати питання місяць в місяць. За цими Є-балами, ми можемо контактувати напряму з виробниками, тобто без участі держави. Нам вигідніше самим поїхати й отримати їх.
– Як би ви оцінили прогрес росіян у застосуванні дронів?
– Вони дуже активно прогресують. Якщо раніше в них була ціль – просто випустити певну кількість дронів на день, то зараз вони вже не літають будь-куди.
– Чи є, на вашу думку, потреба створювати окремі підрозділи в бригадах, які будуть боротися суто проти пілотів противника? Тобто визначати точки зльоту і відпрацьовувати по них.
– Я думаю, що в батальйонах безпілотних систем кожної бригади достатній штат, щоб цим опікуватися. Є ті, хто працюють з дронами-перехоплювачами, є ППО-шники. Окремого підрозділу не треба.
От ми ж маємо що робити – знищувати екіпажі ворожих пілотів, бо це ще умовно передній край, за який ми відповідаємо. Але збивати "Шахеди" – це просто наша ініціатива.
У нас взагалі підрозділ тримається на ініціативі. Людям не треба постійно розказувати, що їм робити – вони самі заїжджають на позиції, у них горять очі, вони хочуть побільше знищити противника.
І це ж ми не тільки "Шахеди" збиваємо, у нас повний спектр – ми літаємо "Мавіками", FPV, крилами, важкими бомберами тощо.
– До речі, "Рубікон", про який ми вже згадували, десь останні три місяці звітує про те, що активно збиває наші великі бомбери, відомі під узагальненою назвою "Баба Яга". Раніше ці бомбери були практично недоторканими. З чим пов'язана ця зміна?
– Ці бомбери доставляють великі проблеми противнику…
– Але раніше росіяни їх не збивали.
– У них не було засобів і навчених пілотів – тепер є. Я думаю, що в майбутньому напрямок важких бомберів у принципі зникне, бо росіяни будуть їх надто активно збивати. Навіть десь у районі зльоту. Це не станеться завтра, але все до цього йде.
У росіян немає дефіциту дронів. Він взяв FPV, той упав, він узяв наступний і полетів.
– Тут напрошується риторичне питання, як нам взагалі протистояти їм у цій війні? Коли ми маємо менше ресурсу як людського, так і технічного.
– З людським ресурсом питання можна вирішити. Військові пенсіонери, студенти, які пішли вчитися, щоб запобігти мобілізації, зрізати мобілізаційний вік, як би це непопулярно не було. Тільки вік хай зрізають через місяць, щоб наші, які мають отримати по мільйону, отримали ці гроші (посміхається – УП). У нас таких 9 чи 12.
Провести комісію, перевірити куплені довідки. Приїжджаєш у Київ, там ходять люди, живуть своє життя. Я зранку виходжу зі свого укриття, дістаю пакетик таблеток, випиваю. Пів батальйону – обмежено придатні.
– Останнє запитання: як може найближчим часом розвиватися ситуація на вашій ділянці фронту? Нещодавно 81-ша бригада втратила Білогорівку, яка була важливою висотою на Сіверському напрямку, а також прикривала Серебрянське лісництво, в якому ви працюєте.
– Я так розумію, що там були проблеми з минулим командуванням 81-ої, весь час говорили: "У нас усе під контролем", "Білогорівка наша". А ти вночі дивишся трансляцію, а вони по тій Білогорівці важкими коптерами літають. Зараз там новий командир бригади – наче налагодилась нормальна взаємодія – нас не обманюють, ми допомагаємо.
Що буде далі на цьому напрямку – сказати складно. У нас точно є напрямки, де більш критичні ситуації. Тут наче все контрольовано.
Росіянам треба Серебрянське лісництво, бо це залишки Луганської області. Вони ж давно заявили, що захопили всю Луганщину. Зрозуміло, що якщо сусідів продавлять далі, то ми далі не зможемо стояти в лісі. І все йде до того, що так і може бути.
