Гладіолуси — одні з найпопулярніших садових квітів, що прикрашають клумби та квітники своїм витонченим виглядом і багатою палітрою кольорів. Проте, щоб ці рослини радували рясним цвітінням, важливо знати, коли саме їх висаджувати, як готувати цибулини та які умови забезпечити для успішного росту.
Оптимальним періодом для висаджування гладіолусів вважається час, коли ґрунт прогрівається до температури не нижче +10°C на глибині 10 см. Зазвичай це відбувається з середини квітня до кінця травня, залежно від регіону. У південних областях України посадкові роботи можна починати вже у квітні, тоді як на півночі та заході краще дочекатися травня.
Фахівці радять орієнтуватися не лише на календар, а й на погодні умови. Якщо земля ще надто холодна або волога, варто трохи зачекати. Посадка в непрогрітий ґрунт може призвести до загнивання цибулин або затримки росту рослини.
Якщо ваша мета — отримати цвітіння саме до 1 вересня, наприклад, для шкільних букетів, то висаджувати гладіолуси потрібно приблизно у другій половині травня — орієнтовно з 15 по 25 травня. Саме в цей період цибулини встигають пройти повний цикл розвитку, оскільки середній термін від посадки до цвітіння становить близько 90–100 днів. Варто обирати сорти середнього та пізнього строку цвітіння. Для гарантії бажано садити кілька сортів із різною швидкістю розвитку — це збільшує шанси мати квіти саме до початку осені.
Багато любителів вважають, що чим більша клубнецибулина гладіолуса, тим краще. Але насправді це не так. Чим більша клубнецибулина, чим більш вона плоска за лінійними розмірами, тим старша ця клубнецибулина. Так, вона виносить більший квітконос, часто навіть не один, оскільки, як ви бачите, тут кілька бруньок прокинулося. Тобто кожна ця брунька утворює квітконос. Але ці квітконоси набагато гіршої якості, і поступово така клубнецибулина вироджується. Крім того, як у будь-якої вегетативно розмножуваної культури, збільшується шанс пошкодження цієї клубнецибулини різними вірусами, грибами та бактеріальними захворюваннями.
Оптимальний розмір клубнецибулини для посадки — приблизно такий: щоб вона була трохи округла.
Найважливішим при посадці є попередня обробка цибулини. Найчастіше ми купуємо клубнецибулини, вкриті лусками. Більшість виробників не видаляють цю луску, оскільки вона дозволяє клубнецибулині краще зберігати свої якості при транспортуванні. Але перед посадкою її обов’язково необхідно видалити повністю, зі всіх частин клубнецибулини, так щоб стали видні ваші бруньки. Найменші можна залишити, в принципі, коли росток пробуджується, він руйнує цю чашу.
Для чого ми проводимо видалення луски? Це робиться для того, щоб переконатися, що на поверхні клубнецибулини немає жодних видимих пошкоджень грибними захворюваннями. Ось ця цибулина у мене насправді відмінної якості, тому що це не грибкове захворювання, це просто механічне пошкодження при транспортуванні.
Якщо ж ви бачите втиснуті темні плями, розташовані на самому денці або в тілі клубнецибулини, такі плями вирізаються гострим ножичком або ланцетом. Вирізаються так, щоб повністю видалити цю пошкоджену тканину, і це місце обробляється будь-яким дезінфікуючим засобом: зеленкою, хлоргексидином, спиртом медичним.
Після того, як ви очистили свої клубнецибулини, підсушили зрізи (якщо вони утворилися), необхідно провести протруювання клубнецибулини перед посадкою. Навіть якщо ви не бачите слідів пошкодження комахами-трипсами, якщо ви не бачите видимих ознак захворювань, вони все одно можуть знаходитися на поверхні. Можуть бути і спори, і зимуючі маленькі личинки трипса, оскільки вони дуже дрібні, погано помітні, і від них необхідно позбутися, щоб дати нашим рослинам хороший старт.
Найчастіше препарати фунгіциди та інсектициди, які застосовуються від трипса та від фузаріозу, можна змішувати. Однак краще прочитати уважно інструкцію із застосування препарату і переконатися в тому, що дані препарати діють і при змішуванні. Якщо ви бачите, що препарати не можна змішувати одночасно застосовувати, то необхідно вибрати препарати, які можна змішати, або обробити по черзі. Розводяться препарати відповідно до інструкції із застосування.
Для зручності обробки великої кількості цибулин одного сорту можна використовувати старі капронові панчохи. У панчоху складаються клубнецибулини, вкладається етикетка з назвою сорту. Обробка проводиться відповідно до інструкції із застосування. Як правило, фунгіцидні препарати мають час експозиції не менше півгодини, але ви повинні дивитися конкретно по тому, який препарат застосовується. Є ті, якими обробляються півгодини, є й ті, якими годину, буває, що й 6 годин замочування відбувається. Тобто варто уважно прочитати інструкцію із застосування перед тим, як обробити.
Після обробки клубнецибулини виймаються, злегка просушуються на сонці, і ми приступаємо до посадки.
Оптимальними ґрунтами для вирощування гладіолусів є легкі супіщані та піщані ґрунти. На таких ґрунтах мінімальне пошкодження грибними захворюваннями, і можна садити клубнецибулини на більшу глибину. Велика глибина — це як мінімум штик лопати.
При такій посадці наша клубнецибулина заглиблена досить сильно, і коли ростуть квітконоси, вони знаходяться досить глибоко в землі. І коли буде дощ, буде сильний вітер, квітконоси не переверне вітром. На глинистих ґрунтах доводиться садити значно вище і при цьому вдаватися до таких хитрощів, щоб не було кривих квітконосів, щоб вони були всі красиві та рівні: ставляться підпірки, і загалом посадка втрачає декоративність.
Тобто оптимально — легкий супіщаний ґрунт і посадка на штик лопати. При цьому ґрунт у нас достатньо добре вже прогрітий до того моменту, якщо ви правильно вибрали час посадки.
Глибина посадки гладіолусів залежить від розміру бульбоцибулин. Загальне правило таке — глибина посадки має дорівнювати трьом діаметрам цибулини.
Великі екземпляри (4 см і більше) висаджують на глибину 10–15 см;
Важливо також дотримуватися відстані між рослинами. Для стандартних сортів рекомендують залишати міжряддя 20–30 см, а між самими цибулинами — не менше 10–15 см.
Щоб гладіолуси створювали ефектний вигляд у саду, важливо правильно підібрати місце та розташування рослин. Найкраще вони почуваються на відкритих сонячних ділянках, захищених від сильного вітру. У затінених місцях рослини витягуються, а кількість квітів зменшується.
Флористи радять висаджувати гладіолуси групами по 5–7 штук одного сорту. Це дозволяє отримати більш гармонійний колірний акцент. Особливо гарно виглядають ряди гладіолусів уздовж доріжок або в середині клумб, якщо перед ними посаджені нижчі рослини.
Також декоративного ефекту можна досягти за допомогою послідовного цвітіння. Для цього слід садити сорти з різним терміном вегетації — ранні, середні та пізні. Тоді гладіолуси цвістимуть хвилями, починаючи з середини літа і до початку осені.
Після посадки гладіолуси потребують регулярного, але помірного поливу. Надмірне зволоження може призвести до загнивання. Після появи сходів необхідно провести підгортання — це допомагає стеблам краще триматися вертикально. Ґрунт між рядами бажано мульчувати або регулярно розпушувати та прополювати, щоб уникнути конкуренції з бур’янами.
У період активного росту рослини потребують підживлення. На початковій стадії — азотними добривами, під час формування квітконосів — комплексними з фосфором і калієм. Це сприятиме утворенню міцних стебел та великих суцвіть.
