Рівно 415 років тому у Львові почали будувати нинішній гарнізонний храм святих апостолів Петра і Павла. 31 липня 1610 року заклали наріжний камінь для будівництва, тоді це був костел отців єзуїтів і перший у місті бароковий храм. Про його історію розповіли на сторінці «Підземелля гарнізонного храму».
У хроніці Яна Томаша Юзефовича «Історія Львівського архієпископства» ця подія описана так: «Отці Товариства Ісуса після багатьох судових справ і суперечок підписали певну угоду з райцями й міщанами про спорудження в місті цього храму та колегії. У 1610 році владою комісарів королівського маєстату зробили [угоду] міцною та непорушною, без затримки, із серйозним наміром взялися до встановлення вівтаря Бога, що є на небі та на землі. Того ж року в день блаженного свого отця св. Ігнатія [31 VII 1610] заклали в землю перший камінь, який стає власне святинею Господньою».
Цю ділянку вздовж західного муру міста (у ті часи за костелом, де нині проспект Свободи, закінчувалося місто і був оборонний мур) ченці отримали у 1608 році для будівництва храму та монастиря. Територія вже була забудована, тому частково єзуїти використовували їх для потреб своєї колегії, а частину розібрали для будівництва храму.
Як розповідають історики, автор першого проєкту невідомий. Будівництво тривало декілька років з перервами. 1620 року роботи відновив Джакомо Бріано, який підготував кілька нових проєктів. Спорудження костелу фінансувала шляхта, зокрема Єлизавета Сенявська, яка вважається фундаторкою за найбільший донат на будівництво.
Завершували роботи під керівництвом Валентина Депіціуса. Офіційно храм відкрили 9 вересня 1630 року, коли до нього внесли Святі Дари та головні святині – ікони Матері Божої Утішительки і св. Станіслава Костки.
З 1608 року при монастирі заклали бібліотеку і школу, з 1613 року – там почали викладати математику і натуральну філософію (природознавство). Королівським указом єзуїтській колегії надали «гідності академії та титулу університету» у 1661 році. Саме цю дату вважають за початок існування Львівського університету імені Івана Франка.
У 1702 році біля храму збудували вежу висотою близько 60 м. Тоді вона була найвищою в місті, зверху встановили годинник. Вежу розібрали 1830 року через загрозу обвалу.
Через велику пожежу, яка знищила інтерʼєр, новим оздобленням зайнялися художники Франциск і Себастьян Екштайн. Саме ці розписи збереглися до наших днів і більшість з них кілька років тому відреставрували.
1771 року єзуїти збудували першу у Львові астрономічну обсерваторію, яка входила в десятку перших у Європі. Остання згадка про обсерваторію датована 1784 роком. Ймовірно, тоді її розібрали, бо планували перенести в інше місце.
У 1773 році австрійська влада скасувала орден єзуїтів. Храм виконував функції військової гарнізонної церкви. Будівля сильно постраждали в час воєн. А радянська влада закрила храм і влаштувала у ньому склад паперу, а з 1960-х – книгосховище бібліотеки ім. Василя Стефаника.
У 2011 році храм знову відкрили як гарнізонний. Нині там відспівують полеглих героїв. Підземелля відкрите для відвідувачів, там проводять екскурсії та різні заходи. Більш детальну інформацію дізнавайтесь на їхній сторінці.
