Комісія ООН називає дії Ізраїлю в Газі геноцидом, а країни Заходу визнають Палестинську державу. Якою є економіка на цих територіях?
Напад ХАМАСу на Ізраїль 7 жовтня 2023 року запустив хвилю ескалації на Близькому Сході, яка триває досі. За цей час уряд Беньяміна Нетаньягу провів операцію проти проіранської "Хезболли" на кордоні з Ліваном та завдав точкові удари для ліквідації лідерів ХАМАСу, а тепер сконцентрувався на наземному наступі на Газу для взяття її під контроль та знищення терористичної організації.
Війна – це дорого, економіка Ізраїлю не перший рік стикається з непростими викликами. Економіку ж на палестинських територіях – у Газі та на Західному березі Йордану – описують не інакше, як "катастрофа" та "колапс".
Ситуація там була непростою і до війни, а нині дії Ізраїлю в Газі – блокування доставки допомоги, удари по цивільних та лікарнях, позбавлення доступу до медпослуг та "репродуктивне насильство" – комісія ООН визнала геноцидом.
Дії Ізраїлю в Газі вперше назвав геноцидом і сенатор США Берні Сандерс. На цьому тлі під час тижня Генасамблеї ООН низка країн для дипломатичного тиску на Нетаньягу оголосила про визнання Палестинської держави.
До тих, хто визнає Палестину як державу, приєдналися Велика Британія, Франція, Канада та Австралія. Палестину визнають 157 членів ООН. "Парад" її визнання супроводжується протестами мігрантів-мусульман та палестинської діаспори.
Як функціонувала економіка палестинців до жовтня 2023 року і що від неї залишилося після двох років боїв? Чи можуть Газа і Західний берег відновитися?
Палестина – частково визнана країна: у вересні 2025 року 157 членів ООН визнають її території як державу. До цього переліку входить і Україна, яка зробила це ще в 1988 році. Київ навіть має представництво в Раммалі на Західному березі річки Йордан. Щоправда, Україна не підтримує відносини із Сектором Гази, відколи там у 2006 році прийшов до влади радикальний рух ХАМАС, який багатьма визнаний терористичною організацією. Багатьма, але не Україною.
Наразі Палестина не має єдиної території. Фактична столиця – Рамалла. Східний Єрусалим, як і місто загалом, перебуває під контролем Ізраїлю. І Ізраїль, і палестинці офіційно вважають це місто своєю столицею і не визнають таке право за іншою стороною. Ізраїльський суверенітет над східною частиною Єрусалима не визнаний ні ООН, ні значною частиною міжнародної спільноти.
Значну частину території Західного берега річки Йордан контролює ізраїльська армія. За угодами від 1993 року між Організацією визволення Палестини та Ізраїлем, були створені адміністративні райони з різним рівнем палестинської автономії: Зона А, яка управляється Палестинською національною адміністрацією (ПНА); Зона В, яка управляється ПНА та Ізраїлем; Зона С, яка управляється винятково Ізраїлем. Остання займає понад 60% території Західного берега.
Сектор Газа і Західний берег річки Йордан є двома ексклавами, розділеними територією Ізраїлю. Західний берег контролюють прихильники ФАТХ на чолі з головою ПНА Махмудом Аббасом, а Газу – фінансований Іраном та Катаром ХАМАС. Зараз Ізраїль проводить операцію з метою повного знищення ХАМАСу, звільнення заручників та взяття під контроль усієї Гази.
Номінальний ВВП палестинської економіки у 2022 році становив 19 млрд дол. порівняно з 522 млрд дол. Ізраїлю. Зважаючи на територіальні особливості, перші економічно дуже залежні від других: до 2023 року через Ізраїль проходили 90% палестинського експорту та 70% імпорту. До вересня 2000 року це щороку приносило останнім 600 млн дол. Через обмеження Ізраїлю цей показник падав: палестинці змушені імпортувати товари через посередників за вищими цінами.
Основними статтями експорту Палестини у 2023 році були брухт (68,6 млн дол.), фрукти (53,8 млн дол.) та оливкова олія (10,9 млн дол.), а головними покупцями – Йорданія (96,6 млн дол.), Туреччина (22,1 млн дол.) та ОАЕ (14,3 млн дол.).
Найбільше палестинці імпортували цемент (136 млн дол.), цукор (135 млн дол.), авто (128 млн дол.) та хлібобулочні вироби (69,8 млн дол.). Основні постачальники – Єгипет (496 млн дол.), Йорданія (338 млн дол.) та Китай (165 млн дол.).
Близько 65% палестинської економіки – це сфера послуг (охорона здоровʼя, освіта, туризм, зокрема у Вифлеєм). На виробничі сектори (цемент, одяг, різьблення по дереву) припадають 20%. 99% компаній на Західному березі і в Секторі Гази – це сімейні малі та середні підприємства, у яких зазвичай працюють менше 20 осіб. Ці бізнеси мають помірну продуктивність, низький рівень інвестицій та обмежену конкуренцію: більшість з них займаються роздрібною та оптовою торгівлею.
Великі підприємства Палестини (1%) мають міжнародні зв'язки, їх партнерські відносини поширюються на Азію, країни Перської затоки, Європу та Америку. Проте, за даними Держдепу США, обмеження ізраїльського уряду на переміщення і доступ товарів та людей між Західним берегом, Газою та зовнішніми ринками стримували зростання палестинського приватного сектору.
Ситуацію з економікою через війну Світовий банк і Палестинське бюро статистики (PCBS) описують як колапс. Інтенсивні військові операції Ізраїлю в Газі призвели до безпрецедентних руйнувань, знищивши значну частину життєво важливої інфраструктури, приватної власності та сільськогосподарських ресурсів анклаву.
"Це гірше за кризу, це колапс. Сектор Гази занурився в гуманітарну кризу, а Західний берег зіткнувся з різким зростанням безробіття та фінансовими проблемами Палестинської адміністрації", – писала у 2024 році Le Monde.
У 2024 році найбільше скоротилася будівельна галузь: на 38% – на Західному березі і на 98% – у Секторі Гази. Промисловість упала на 30% і 90% відповідно. Аграрний сектор, зосереджений на вирощуванні оливок, винограду, цитрусових, пшениці, ячменю та овочів, знизився на 17% на Західному березі і на 91% – у Газі до 564 млн дол., а сфера послуг – на 17% і 81% відповідно.
За оцінками ООН, обмеження на пересування перешкоджають доставці гуманітарної допомоги і підривають економіку, збільшуючи транспортні витрати та ускладнюючи доступ до місць роботи. З жовтня 2023-го по лютий 2024-го кількість контрольних пунктів на в'їздах до палестинських сіл зросла з 567 до 700.
"Обвалюючи доходи Палестинської адміністрації (ПА) та зупиняючи дозволи на роботу для 180 тис. робітників з Гази та Західного берега, Ізраїль душить їх економіку, погіршуючи гуманітарну кризу в регіоні. На Західному березі рівень бідності подвоївся і за перший рік війни охоплював щонайменше 28% населення. У Газі люди на межі голоду, страждають від нестачі води, палива та електроенергії, а також від відсутності доступу до освіти та охорони здоров'я", – резюмує Le Monde.
Блокада спричинила скорочення ВВП Гази на душу населення на 27% у 2006-2022 роках, а безробіття за цей час зросло до 45,3%. Це призвело до того, що 80% населення залежало від міжнародної допомоги.
Газа зазнавала значних збитків через попередні ескалації, але сукупні наслідки багаторічної блокади та попередніх боїв були незначні порівняно з руйнуваннями, спричиненими нинішньою війною. З жовтня 2023 року по січень 2024 року збитки оцінювалася 18,5 млрд дол., це всемеро перевищує ВВП Гази у 2022 році.
Війна призвела до руйнування економіки Гази. У разі негайного припинення вогню та зростання економіки на 0,4%, яке спостерігалося у 2007-2022 роках, для відновлення до рівня ВВП 2022 року, за оцінками ООН, знадобляться 350 років.
Рівень безробіття в Газі лише за перший рік війни зріс до понад 80%, а ціни на товари першої необхідності злетіли на 250%, що сприяє поширенню голоду. Досі функціонують лише підтримувані іноземними донорами охорона здоров'я та гуманітарні послуги, усі інші галузі економіки зупинилися.
На Західному березі населення теж занурюється в бідність, а скарбниця Палестини порожніє. Ізраїль, який за угодами в Осло має переказувати ПА всі митні збори (на них припадають 60-65% бюджету ПА) на товари, призначені для палестинських територій, почав затримувати частину коштів у себе.
Суми змінюються щомісяця. Ізраїль посилається на витрати на водо- та електропостачання на кордоні, а також вираховує виплати, які ПА здійснює сім'ям палестинців, затриманих в Ізраїлі або вбитих під час нападів на ізраїльтян.
"Відрахування стали довільними. Це зменшило доходи ПА вдвічі", – визнав економіст конференції ООН з торгівлі та розвитку Рамі Аль-Азе. "Фінансова криза ПА у 2024 році досягла безпрецедентного рівня", – кажуть у Світовому банку.
Вирішальну роль у працевлаштуванні палестинців на Західному березі, які більше не можуть їздити в Ізраїль, відігравало сільське господарство. Проте, за даними ООН, руйнування через обстріли та рішення Нетаньягу про будівництво нових поселень зробили ведення господарства складним і небезпечним.
"Економічні та безпекові труднощі настільки великі, що багато фермерів Західного берега припинили вирощувати овочі", – звітує Світовий банк. Знищення 80-96% сільськогосподарських активів призвело до зростання продовольчої нестабільності.
Як наслідок Палестинська адміністрація стикається з величезним дефіцитом бюджету, який у 2024 році збільшився на 172% порівняно з попереднім роком.
Палестинці отримують фінансову допомогу від міжнародних донорів. За даними Організації економічного співробітництва та розвитку (OECD), у 1994-2020 роках обсяги допомоги перевищили 40 млрд дол. Понад 70% цієї суми припали на десять країн та організацій. Головними донорами стали ЄС (18,9%, 7,6 млрд дол.), США (14,2%, 5,7 млрд дол.) та Саудівська Аравія (9,9%, понад 4 млрд дол.).
ЄС допомагає через UNRWA та інші організації у сфері охорони здоров’я і соціального забезпечення, а також підтримує гуманітарні та освітні програми. За оцінками аналітичного центру Arab Center Washington DC, у середньому блок надає палестинцям допомоги на понад 600 млн євро на рік. Напередодні президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн оголосила про створення групи донорів для координації та фінансування відновлення Гази після війни.
Під час першої каденції Трампа фінансування Штатами різних гуманітарних проєктів різко скоротилося. Білий дім тоді намагався використати це як важіль впливу на палестинців, аби вони прийняли тодішній мирний план США.
Після перемоги на виборах Байдена його адміністрація у 2021 році відновила фінансування на понад 250 млн дол. Під час візиту на Західний берег та зустрічі з Аббасом влітку 2022 року Байден оголосив про додатковий пакет – 316 млн дол.
Серед арабських країн найбільші суми виділили Саудівська Аравія, ОАЕ, Алжир, Катар та Кувейт (разом – 8,5 млрд дол.) Який ефект має вся ця підтримка? Попри постійну допомогу, у 2020 році менше половини палестинських сімей мали їжу, бідність зростає, а безробіття високе і на Західному березі, і в Газі.
До війни, яка спалахнула в жовтні 2023 року, донори робили наголос на підтримці ПА, аби та забезпечувала хиткий мир і відносну стабільність, а не на планах, які б забезпечили більш ефективне використання коштів. Як наслідок більшість палестинців не відчувають симпатії до міжнародних донорів, від допомоги яких вони рідко отримують пряму користь, резюмують в Arab Center Washington DC.
За оцінками PCBS, у 2024 році у світі проживало близько 14,8 млн палестинців, 7,4 млн з яких живуть у діаспорі. Діаспора простягається від країн Близького Сходу до Південної Америки та Австралії, переважна більшість – в арабських країнах. У Європі найбільше палестинців живе в Німеччині та Великій Британії.
Чому багато палестинців покинули батьківщину своїх предків? Під час арабо-ізраїльської війни 1948 року 750 тис. осіб були вигнані або втекли з території нинішнього Ізраїлю. Палестинці називають цю подію "накба" – "катастрофа".
Після закінчення боїв Ізраїль не дозволив біженцям повернутися. Після Шестиденної війни 1967 року Ізраїль узяв під контроль Західний берег і Сектор Гази. За даними ООН, тоді втекли 325 тис. палестинців, переважно в Йорданію.
Протягом наступних кількох років у середньому 21 тис. палестинців на рік витіснялася з контрольованих Ізраїлем територій. При цьому Ізраїль відхилив вимоги палестинців про повернення біженців у рамках будь-якої мирної угоди.
У 1949 році було створене Агентство ООН для допомоги палестинським біженцям та організації робіт на Близькому Сході (UNRWA). Ця організація визначає палестинських біженців як "осіб, чиїм звичайним місцем проживання була Палестина з 1 червня 1946 року по 15 травня 1948 року і які втратили домівки та засоби до існування в результаті конфлікту 1948 року".
Діаспора – важливе джерело доходів палестинської економіки: грошові перекази підтримують сімʼї і фінансують гуманітарні та правозахисні ініціативи. Діаспора активно просуває "питання Палестини" у світі через протести проти Ізраїлю та фонди збору грошей для своїх співвітчизників. За оцінками МВФ, на перекази у 2023 році припали 29% ВВП палестинської економіки (5,12 млрд дол.)
IT-сфера на палестинських територіях почала розвиватися у 2000-х роках завдяки близькості до Ізраїлю. З 2008 року американська Cisco Systems почала проєкт розвитку ІТ-екосистеми на Західному березі із ставкою на аутсорсинг, інвестувавши 15 млн дол. та залучивши таких донорів, як Microsoft, HP та Google.
Відтак палестинський IT-сектор зріс з 0,8% ВВП у 2008 році до 5% у 2010 році. До 2013 року в IT працювали 4,5 тис. палестинців, які спеціалізувалися на аутсорсингу програмного забезпечення, розвитку телекомунікацій та виробництві обладнання.
Ізраїльські компанії почали наймати палестинських IT-фахівців з 2010 року. До нової хвилі війни, яка спалахнула у 2023 році, програма Tech2Peace активно залучала в IT-сектор ізраїльську та палестинську молодь.
За даними Світового банку, на початку 2017 року на палестинських територіях діяли понад 240 технологічних стартапів, які створили загалом 1 247 робочих місць. Світовий банк тоді нарахував 51 інвестора в палестинські технологічні компанії – венчурні фонди інвестували трохи менше 150 млн дол.
Однак численні спроби перетворити Палестину на ще одну "стартап-націю" за прикладом Ізраїлю зазнають невдачі: якість технічної освіти надто низька, а стабільному розвитку сектору заважають корупція та регулярні ескалації.
Ще одна спроба палестинців на Західному березі вийти в IT на новий рівень – компанія Orion, заснована у 2022 році для проєктування напівпровідників. Її головна ціль – створення першого в історії чипа, розробленого на палестинських територіях. Проєкт реалізується за підтримки Світового банку, ЄС, Швейцарії та Нідерландів і вже залучив понад 5 млн дол. приватних інвестицій.
За оцінками західних експертів, аби економіка Гази і Західного берега отримала шанс на відбудову, необхідно відновити безперебійне надходження туди допомоги і припинити руйнування. Наразі обидва пункти малоймовірні, оскільки Ізраїль хоче повністю ліквідувати ХАМАС. Ця мета, на думку більшості аналітиків, недосяжна.
Ще один важливий фактор – скасування економічних блокад. Для цього необхідна нова мирна угода, але, попри обіцянки Трампа, перспектива її укладення примарна. "Без цих кроків палестинська економіка буде повністю зруйнована, а гуманітарна криза поглибиться. Це зробить будь-яке відновлення в майбутньому майже неможливим для тих, хто зараз живе в Газі", – резюмує The Conversation.
При цьому навіть ізраїльські ЗМІ визнають: Західний берег і Газа мають певні активи, на яких можна відновити економіку. Серед перспективних проєктів – газ. Родовище Gaza Marine біля узбережжя Гази містить близько 30 млрд куб. м блакитного палива, який ще не видобували. Якщо настане мир, палестинці могли б почати видобуток і стати частиною газового хабу Східного Середземномор'я.
Ще одне можливе джерело відновлення економіки – мінерали. Ізраїль та Йорданія щороку заробляють мільярди доларів на видобутку калію, брому та магнію з Мертвого моря, частина якого межує із Західним берегом. У звіті за 2013 рік Світовий банк оцінив потенційну додану вартість для палестинської економіки від виробництва цих мінералів щонайменше 918 млн на рік або 9% ВВП.
Критично важливим для палестинців є й доступ до ізраїльського ринку. Ідея тісніших економічних зв'язків між Ізраїлем та Палестиною має багато противників по обидва боки конфлікту, але повне відокремлення їхніх економік може бути фатальним для Палестини. З іншого боку, Ізраїлю було б вигідно залучати дешеву робочу силу з Гази та Західного берега. Скасування дозволів на роботу для палестинців після початку війни ускладнило заповнення вакансій.
Ще одна причина, чому шанси на відновлення невеликі, – корупція. Незалежно від того, це ПА Аббаса чи ХАМАС, місцеві політичні еліти мають історію неефективності та зловживання владою, яку навряд чи зможуть швидко побороти.
За даними палестинського підрозділу Transparency International, місцеві жителі найпоширенішими формами корупції вважають фаворитизм та кумівство. Найбільш схильні до корупції посадовці міністерств та місцевих органів влади.
