Взимку в Прем’єр-лізі говорили про межі: межі зарплат, межі витрат, межі терпіння щодо фінансового фейр-плей. Здавалось, навіть у найприбутковішому чемпіонаті світу починають розуміти, що нескінченне зростання — це ілюзія. Відчувалося щось схоже на саморефлексію.

Але на дворі вже кінець липня — і обережність знову поступилася звичному гедонізму. Клуби АПЛ витратили 1,92 мільярда євро лише на трансфери. Це більше, ніж Італія (666 млн), Німеччина (476 млн), Іспанія (409 млн, з яких понад половину дали тільки "Реал" і "Атлетіко") та Франція (238 млн) разом узяті.

Цифри говорять самі за себе. Те, що в інших лігах називають "ризикованими інвестиціями", в Англії — просто буденна трансферна кампанія. Поки Європа стискає витрати, щоб не зірватися у фінансову прірву, англійські клуби, схоже, вирішили її просто перескочити.

Візьмімо "Манчестер Юнайтед". Клуб, який колись визначав стандарти, а тепер — шостий знизу. У час, коли Англію в єврокубках представляє половина турнірної таблиці, "Юнайтед" залишився за бортом. І, здавалося б, це саме той момент, коли варто переосмислити процеси.

Але замість інвентаризації помилок — ще один трансферний сплеск. Близько 150 мільйонів євро. Браян Мбемо з "Брентфорда", Матеус Кунья з "Вулвергемптона" — не зірки першої величини, але й не дешеві рішення. Ідея, як завжди, проста: купи ще одного форварда — і, можливо, все якось налагодиться.

Найсильнішого удару по ринку цього літа завдав "Ліверпуль" — клуб, який зазвичай уникає гучних витрат.

За Флоріана Віртца, німецького плеймейкера, клуб заплатив 125 мільйонів євро. За юного нападника Уго Екітіке, якого рік тому "Айнтрахт" викупив у ПСЖ за 16 мільйонів, — ще 95. Окрім цього, було підписано правого захисника Джеремі Фрімпонга і лівого — Мілоша Керкеза.

Загальні витрати на трансфери перевищили 300 мільйонів євро. Якщо порівнювати, то на кілька трансферів "Ліверпуль" витратив більше, ніж "Реал" — за кілька років після ковіду.

Для клубу, який довго будував свою ідентичність на ефективності та поміркованості, це кардинальний розворот. Він свідчить як про зміну внутрішньої стратегії, так і про зростаючий тиск з боку конкурентного середовища, де навіть стриманість стає ризиком.

"Арсенал" довго мовчав, а потім взяв — і вклав близько 215 мільйонів євро в літнє підсилення.

З "Реал Сосьєдада" приїхав Мартін Зубіменді — опорник із міцним балансом між технікою та фізикою, гравець, який може привнести у центр поля необхідну стабільність і контроль. Водночас "каноніри" підписали Віктора Дьокереша з "Спортинга", одного з найбажаніших форвардів Європи.

Ці кроки добре вписуються у загальний план клубу: добудувати команду, здатну не лише нав’язати боротьбу за титул, а й нарешті виграти її.

Трансферне вікно ще не закрите, і головні клуби Англії продовжують витрачати.

"Манчестер Сіті" ще напередодні Клубного чемпіонату світу вкинув у ринок 146 мільйонів євро, готуючись до нового виклику та подальшого домінування. Чи завершили вони трансферну кампанію? Навряд чи.

"Манчестер Юнайтед" програв боротьбу за Уго Екітіке і Віктора Дьокереша і, судячи з усього, ще не завершив пошуки підсилення складу.

"Ліверпуль" продовжує тримати на прицілі нападника "Ньюкасла" Александра Ісака.

"Челсі", який виграв Клубний чемпіонат світу, витратив уже понад 240 мільйонів євро. З огляду на їхню звичку купувати всіх підряд і без зайвих вагань, навряд чи це фінальна цифра.

Усе це відбувається на тлі затверджених планів зі скорочення витрат, які мали б призвести до більшої фінансової дисципліни. Однак їх реалізацію відклали ще на рік — через необхідність додаткового юридичного аналізу. Потрібно бути обережними, щоб випадково не перетворити інвестиції власників клубів на щось незаконне.

В Іспанії дивляться на все це і називають "економічним допінгом". Президент Ла Ліги Хав'єр Тебас не приховує свого ставлення, характеризуючи Прем'єр-лігу як "чемпіонат, заснований на мільйонних збитках" (можна подумати, "Реал" і "Барселона" не живуть у борг).

Дійсно, трансферні витрати клубів Прем’єр-ліги значно перевищують їхні трансферні доходи, що на перший погляд виглядає не дуже. Але й інші доходи цих клубів вражають.

Новий телевізійний контракт лише на внутрішньому ринку оцінюється у 1,956 мільярда євро на чотири роки — на 4% більше за попередній, хоча кількість трансляцій зросла на сімдесят матчів, тобто вартість одного матчу впала. Дохід від закордонних трансляцій приблизно такий самий, тож загальна вартість телевізійних контрактів наближається до чотирьох мільярдів євро.

Прем’єр-ліга стала невід’ємною частиною економіки країни, фактично інтегрувавшись у структуру ВВП. Футбол в Англії давно перестав бути лише грою — це економічний і політичний механізм, що визначає стандарти і формує ринок у глобальному масштабі.

Є й штрафи. Рік тому з "Ноттінгема" зняли чотири очки за перевищення ліміту дозволених збитків. Втім, вже цього сезону клуб повертається в єврокубки — вперше за 29 років. Тому порушувати можна, головне — обережно.

Щодо "Ліверпуля", то його фінансова розкіш має пояснення. Клуб збільшив річний дохід на 100 мільйонів євро і довів його до 743 мільйонів у сезоні 23/24. Водночас клуб демонструє помірні витрати на амортизацію — бухгалтерське розбиття суми трансферу на тривалість контракту (максимум на 5 років).

Всі ці трюки з "амортизаторами" з'явилися після того, як "Челсі" придумав підписувати гравців одразу на 8-9 років, щоб зменшити навантаження на річний фінансовий звіт. У випадку "Ліверпуля" це означає, що у звітності цього року клуб врахує лише 23 мільйони амортизації за Віртца і 15 мільйонів — за Екітіке. Тож загальна сума амортизації не перевищує суму доходів клубу.

Виходить, тепер треба рахувати не загальну вартість трансферів, а їх амортизацію. Такі-от настали часи.

Доходи в Прем’єр-лізі б’ють рекорди, але разом із тим зростають і збитки — цього сезону той же "Ліверпуль" зафіксував втрату в 69 мільйонів євро, тоді як торік вона становила лише 10. Відносно — небагато, але в абсолютному вимірі — чимало.

Прем’єр-ліга дедалі більше нагадує ранній крипто-ринок, де вартість футболістів швидко зростає, а ризики — накопичуються. "Ліверпуль" вкладає майже 100 мільйонів у юного гравця з одним яскравим сезоном у Бундеслізі, "Манчестер Юнайтед" — 85 мільйонів за футболіста з одним роком контракту із "Брентфорда", "Челсі" продовжує скуповувати всіх підряд оптом.

І все через страх, що через рік буде ще дорожче.

Навіть Deloitte визнає, що футбольна система Англії ходить по лезу, і потрібна довгострокова стратегія, яка забезпечить фінансову стабільність.

Але цього літа ніхто не буде порсатися у складних питаннях і шукати відповіді. Здається, що всі ці правила фінансового фейр-плею — лише пластир на тріщину, яка з часом може перетворитися на справжній перелом.

Ринок перегрітий. І неможливо вічно тримати тиск під контролем — рано чи пізно система просто вибухне.

Фото — Getty Images / Global Images Ukraine