Кілька годин тому філіппінець Менні Пак’яо у 46-річному віці не зумів здолати 30-річного Маріо Барріоса. На кону стояв титул WBC.
Менні, якби переміг – вписав би себе в історію, як один із найвіковіших чемпіонів в історії боксу. Утім, цього не сталося.
Уже кілька місяців на слуху те, що на ринг може повернутися Володимир Кличко. 49-річний українець готовий вийти відразу на титульний бій.
"Чемпіон" вирішив пригадати, а хто з боксерів наважувався на повернення у віці, ближчому до пенсійного, ніж пікового, і чим це завершувалося.
"Біг Джордж" був справжньою зіркою боксу 1970-х. Він перемагав Джо Фрейзера (двічі), Кена Нортона та багатьох топів тієї епохи.
До бою з Мухаммедом Алі техасець підходив із неймовірним рекордом 40-0 (37 КО). Так, тоді сталася поразка, проте далі – шість перемог поспіль. Здавалося, кар'єра знову на злеті.
Але психологічно його надломив програш від Джиммі Янга – боксера, який не хапав зірок з неба. У 1977 році 28-річний ексчемпіон світу шокував усіх і завершив кар’єру.
Його пауза тривала десять років. За цей час Форман побудував церкву у рідному Х’юстоні, став пастором, займався проповідництвом і благодійністю. Проте ринг продовжував манити. Закінчувалися й гроші, що теж вплинуло на рішення повернутися.
І він повернувся – потужно. 24 перемоги поспіль за 4 роки! Так, багато опонентів були "прохідними", але й гідні бійці того часу не витримували натиску ветерана.
У 1992 році Джордж отримав титульний шанс – суперником був домінантний Евандер Холіфілд. На той момент "Real Deal" мав 25 перемог у 25 боях. Форман вистояв всі 12 раундів – і хоч перемогу судді віддали Холіфілду, світ захопливо аплодував претенденту.
Наступні три перемоги дали новий шанс – бій за пояс WBO проти Томмі Моррісона (36-1, 32 КО). Так, саме того Моррісона, що зіграв учня Роккі Бальбоа у п’ятій частині культової саги. Форман (44 роки!) вистояв повну дистанцію, але програв за очками.
У листопаді 1994 року, у віці 45 років і 299 днів, Джордж втретє замахнувся на титули. Суперник – Майкл Мурер (35-0, 29 КО), молодший на 17 років. Мурер домінував… аж до 10-го раунду. Але дві "двієчки" від претендента – і чемпіон опинився на канвасі. Рефері рахує до 10. Все.
Форман став найстарішим чемпіоном світу в історії надважкої ваги.
Найстарішим чемпіоном світу в історії боксу є Бернард Хопкінс – 49 років і 59 днів.
Це сталося 19 квітня 2014 року. "Пенсіонер" не просто вистояв усі 12 раундів проти небезпечного Бейбута Шуменова – він контролював бій і заслужено виграв за очками. А далі були ще бої: поразка від Ковальова (але знову – повна дистанція), а потім останній поєдинок – нокаут від Джо Сміта-молодшого у 8 раунді.
Та шлях Хопкінса – це набагато більше, ніж просто довголіття в спорті.
У 13 років він став співучасником пограбування. У 18 – отримав 17-річний тюремний термін. Вийшов на волю через 5 років, прийняв іслам і пообіцяв більше ніколи не повертатися до злочинів.
Замість вулиці – ринг. Замість гніву – дисципліна. Але не все було легко: перший професійний бій – поразка. Після цього було 18 місяців тренувань. Покращував усе: футворк, витривалість, психологію.
З 1990-го по 1993-й Хопкінс виграв 22 бої поспіль. У 1993-му він вийшов проти Роя Джонса-молодшого – і програв. Але це лише загартувало його.
У 1995 році Хопкінс став чемпіоном IBF, перемігши Сегундо Меркадо. Почалася золота декада. Він об’єднав титули WBA, WBC та The Ring. Перемагав Аллена (двічі), Трінідада, Де Ла Хойю та інших зірок.
Після втрати поясів у 40 – знову камбек. Перемоги над Тарвером (актором із "Роккі 6"), Павліком, Паскалем. І, нарешті, тріумф над Шуменовим.
Його історія – це не просто лінійний розвиток персонажа. Це підручник з виживання, гідності й другого шансу.
Арчі – афроамериканець, який народився в штаті Міссісіпі. Навчався у сегрегованій школі, а згодом працював… лісорубом. До справи він підійшов креативно: поєднував роботу з тренуваннями, піднімаючи деревину, та придумуючи різні інші вправи. Це згодом дало йому чудову фізичну форму.
Вперше на ринг Мур вийшов ще у 1935 році, востаннє – в 1963-му. Загалом 219 боїв, 186 перемог, 131 (!) нокаут. Лише 23 поразки – для майже тридцятирічної кар’єри цифри фантастичні.
Тривалий час Арчі не міг отримати титульний шанс – через расові упередження або надумані причини. І лише в 1952-му, у віці 39 років, він здобув свій перший титул WBA (тоді NBA – National Boxing Association).
Мур не раз втрачав і повертав чемпіонство, востаннє ставши чемпіоном у 45 років і 242 дні. Навіть після цього він ще чотири роки бився на рингу – зокрема, проти молодого, 20-річного... Кассіуса Клея, який зупинив "діда" в четвертому раунді.
55 Years Ago Today: #MuhammadAli defeated Archie Moore by knockout in four rounds. pic.twitter.com/iEpdCfNnrI
Після завершення кар’єри Арчі тренував Алі й Формана, популяризував бокс у Ямайці та Нігерії, грав у кіно. Мур – це ім’я, яке знають усі, хто справді вивчав бокс. Для зірок 1970–1980-х він був кумиром і прикладом витривалості, техніки й мудрості.
Відверто кажучи, для широкого загалу Корнеліус – майже ноунейм. Його кар’єра – типова історія середняка: чудовий старт (21–0), перемінні успіхи в боях із претендентами в першій середній вазі (до 69,9 кг), кілька локальних титулів, кілька болючих поразок.
І ось – виїзд у Мексику. У 41 рік і 169 днів Бандрейдж мав зустрітися з місцевим улюбленцем – Карлосом Моліною, молодшим на 10 років.
Корнеліус був андердогом. Але 12 раундів – і він довів: титул має належати йому. Навіть шалений тиск мексиканської публіки не переконав суддів в іншому. Бандрейдж став чемпіоном.
Пробув у статусі 11 місяців. Потім поступився Джермаллу Чарло в першому ж захисті. Але факт залишається фактом: чемпіонство в 41+ – це подвиг.
Говорячи про ветеранів, не можна оминути легенду боксу перетину XIX-XX століть – Боба Фітцсіммонса. Боксер із веснянками та яскравим волоссям отримав прізвисько "Рудий". Більше ніж сто років змусив говорити про себе на різних континентах.
Фітцсіммонс став першим в історії боксу чемпіоном у трьох категоріях – середній, напівважкій та важкій. Зазвичай він важив до 80 кг, хоча його суперники сягали 100+.
У 1903 році Боб здолав ірландця Джорджа Гарднера – після 20 (!) раундів. І зробив це у 40 років і 182 дні. Боксував ще 11 років, іноді виходячи на ринг раз на два роки. Останній бій – у 1914-му. Помер у 1917-му, в 54.
Ogden Cigarette cards of Bob Fitzsimmons, Tom Sharkey & James J. Corbett. Combined records: 130-25-23. Head to head, it's "Fitz" with the edge as, despite being the smaller man, he boasts KOs over both "Sailor Tom" & "Gentleman Jim." #Heavyweight #History #Boxing #Legends pic.twitter.com/0y0bPWbOVL
Фітцсіммонс – це живий символ витривалості та техніки ще до того, як ці слова стали мейнстримом у спорті.
Про Віталія Кличка можна говорити багато. Його шлях – приклад сили, повернення та чемпіонського характеру. Він дебютував у 1996 році, а вже за три роки мав 24 перемоги – всі нокаутом. Більшість суперників не доходили до раунду №4. Один здався в 5, ще один – у 6.
У 1999-му здобув свій перший великий титул, нокаутувавши Гербі Гайда. Далі були поразки від Берда (через травму) та Льюїса (через розсічення). Але Кличко повернувся – і у 2004 році знову став чемпіоном WBC.
Мав битися з міцним Хасімом Рахманом. Двобій чотири рази скасовувався – кожного разу через пошкодження Кличка. Віталій не витримав і оголосив про завершення кар’єри.
Пауза тривала майже чотири роки. Та в 2008-му він повернувся й відразу забрав пояс WBC, перемігши Самюела Пітера. Потім – дев'ять успішних захистів.
У грудні 2013-го Віталій завершив кар’єру остаточно. Йому було 42 роки. Президент WBC Хосе Сулейман присвоїв українцю титул "Почесного чемпіона" – з правом повернутися одразу в титульний бій. Але "Доктор Залізний Кулак" обрав інший ринг – політичний.
І хоч ми нарахували позитивні історії про те, що цифра у паспорті й близько не перепона на шляху до вершин, є й інші приклади.
Воно й зрозуміло, важко кинути ту справу, де ти був одним із найкращих, здобував славу, мав впізнаваність і, головне, гроші. Для багатьох чемпіонів ринг – це не просто місце бою, а спосіб існування. Не дивно, що навіть після завершення кар’єри деякі легенди повертаються, щоби знову відчути цей адреналін.
Втома, проблеми з законом, фінансами, скандали – усе наклалося на поразку від Кевіна Макбрайда. Здавалося, двері у спорт для Майка Тайсона зачинені назавжди.
Але у 2020 році, коли пандемія поставила світ на паузу, Тайсон повернувся. І не просто для галочки. У свої 54 роки він, здавалося, був у чудовій формі. Його опонентом став не менш зірковий у 1990-ті Рой Джонс-молодший. Зустріч завершилася внічию. Багатьох не влаштувала несерйозність "махачу", який очікувався від таких імен, хоч уже й в пристойному віці.
"Залізному Майку" цього було замало. Погодився на пропозицію Джейка Пола. ЗМІ і телеканали гуділи, були різні прогнози. Сам бій розчарував. Особливо й додати нема чого.
Джеймс "Lights Out" Тоні – один із найтехнічніших боксерів свого покоління. Його стиль, агресія, захист – усе це було еталоном класичного боксу. Проте кар’єра Тоні не раз потерпала через травми, зневагу до дієти та суперечливі рішення.
Офіційно він завершив виступи ще у 2017 році, коли йому було 48 років. Але згодом любов до боксу у нього не згасає.
У 2023 році 55-річний Тоні в столиці Ямайки, Кінгстоні, звів бій унічию з Донованом Раддоком. Цей боксер двічі програвав Тайсону, програвав Льюїсу, навіть Томмі Моррісону програвав. А завершив кар'єру з пристойним рекордом 38-5-1. Але зробив це ще в 2001 році. Так, проти Джеймса Донован був ще старшим – 59 років.
Олівер Макколл мав нестандартну кар'єру. Він – один із найбільш нестандартних суперважковаговиків в історії. Йому вдалося нокаутувати Леннокса Льюїса у 1994-му, але вже в реванші Макколл плакав прямо під час бою.
Той нервовий зрив змусив рефері зупинити бій. Після бою Макколл заявив, що в ході по рингу був його задум: він хотів ввести в оману Льюїса, а потім нокаутувати суперника.
Боксер продовжував виступати аж до 2014 року. У 49 років таки наважився забути за професійний ринг. Утім, через 5 років повернувся, двічі переміг і знову пішов.
Щоб... через 5 років знову повернутися. І знову перемагати. Хоча, рівень опозиції викликає дуже великі заперечення, але кого ще ставити проти 60-річного? Джейка Пола? Дякую, бачили.
Звичайно, це не весь список тих, хто спробував зробити камбек у солідному віці. У вересні Томаш Адамек відбоксує в 54-річному віці, майже 50-річний Мейвезер боксує за солідні кошти з нікому незрозумілими персонажами...
Повернення ветеранів далеко не завжди про титули. Часто – про незакінчені справи, ностальгію, бажання ще раз відчути себе живим. Кожен з них мав різні мотиви. Хтось через свій характер і впертість, хтось через любов до рингу.
Якщо душа відчуває, що тіло ще палає, то чому б і ні. Пак'яо, Хопкінс, Форман – позитивний знак для Володимира Кличка. Та медаль завжди має дві сторони.
