Путін і Сі Цзіньпін / © ТСН.ua
Цього тижня найстаріша англомовна газета Гонконгу South China Morning Post (SCMP) опублікувала розлогу статтю про те, чому Китай не може дозволити собі, щоб Росія програла в Україні.
Відставний генерал австралійської армії та військовий аналітик Мік Райан, коментуючи цю статтю, назвав три причини того чому Пекіну вигідно, аби Україна стікала кров’ю. Про це він написав на платформі Substack.
Експерт погоджується, що стратегічним інтересам Китаю найкраще служить тривала війна в Україні.
«Попри заяви Китаю про те, що вони не є стороною у війні і що вони прагнуть мирних переговорів, (міністр закордонних справ КНР) Ван І підтвердив стратегічну призму, крізь яку Китай насправді дивиться на війну. Їхній розрахунок такий: Китаю вигідне продовження війни в Україні», — пише аналітик.
Китайські стратеги та політичні лідери однозначно розглядають війну в Україні як чистий позитивний фактор для досягнення цілей національної безпеки Китаю. Малоймовірно, що глава Китаю Сі Цзіньпін чи його стратеги думають про моральну трагедію війни.
На його думку, існує три основні причини, чому Сі та його радники розглядають продовження війни в Україні як перевагу для Китаю в середньостроковій та довгостроковій перспективі. Ці елементи переваг полягають у стратегічній, економічній та ідеологічній сферах.
Перша стратегічна перевага для Китаю полягає в тому, що війна в Україні поглинає значну частину уваги ключових осіб, які приймають стратегічні рішення у Сполучених Штатах. Хоча деякі коментатори закликали США зосередитися виключно на виклику, який ставить Китай, переважило стратегічне мислення, оскільки безпека в Європі відповідає прямим національним інтересам Сполучених Штатів.
Але оскільки безпечна, єдина та процвітаюча Європа була ключовою стратегічною метою Америки з кінця Другої світової війни, що підтверджується планом Маршалла та створенням НАТО серед багатьох інших ініціатив США, це означає, що Штати повинні продовжувати інвестувати в оборону України.
Кожна хвилина, яку американські політичні та стратегічні лідери витрачають на роздуми про Україну, — це хвилина, коли вони не можуть зосередитися на китайській загрозі. Кожен долар, витрачений на військову та економічну допомогу Україні, — це долар, який не можна інвестувати в захист західної частини Тихого океану від китайської агресії або фінансування переходу до Індо-Тихоокеанського регіону. Хоча доречно, щоб Америка здійснювала ці (і потенційно зростаючі) інвестиції в Україну, Китай бачитиме вигоду в тому, щоб вони продовжувалися якомога довше.
Водночас, оскільки адміністрація Трампа проводить зовнішню політику, яка зовсім відрізняється від адміністрації Байдена, китайські стратеги, ймовірно, зараз розглядають війну в Україні як чудовий спосіб підживити притаманну недовіру, яку ключові посадовці адміністрації Трампа відчувають до своїх європейських союзників.
Одностороннє рішення міністра оборони Гегсета цього тижня заморозити постачання американських боєприпасів до України під абсурдним виправданням, що кілька тисяч артилерійських снарядів і ракет вплинуть на військову готовність США, допомагає лише Китаю та Росії. Це вдале стратегічне рішення лише тоді, коли стратегія спрямована на допомогу Росії та Китаю.
Китайські стратеги також розглядатимуть затягування війни в Україні як спосіб утримати європейців у Європі. Китай відчув дискомфорт через збільшення розгортання європейських військово-морських та військово-повітряних сил у Тихоокеанському регіоні протягом останніх кількох років. Зовсім недавно Королівський флот Британії розгорнув бойову групу авіаносців в Азії. Хоча війна в Україні може не зупинити такі розгортання, вона може уповільнити їхні темпи.
Хоча Китай із задоволенням торгує з європейськими країнами, він не хоче бачити європейські військові сили в тому, що вважає своїм регіоном, особливо в таких районах, як Тайванська протока та Південно-Китайське море. Продовження війни в Україні сприяє тому, що Китай принаймні частково досягає цієї мети.
Ще однією стратегічною перевагою для Китаю тривалої війни в Україні є те, що вона створює гігантський випробувальний майданчик для китайських ідей щодо майбутньої війни в Тихому океані. Хоча ми можемо не побачити, як Росія безпосередньо застосовує китайську, війна в Україні пропонує багато різних поглядів на застосування нових технологій у повітряній, наземній, морській, кібер- та інформаційній сферах.
Масовані повітряні атаки Росії на Україну також вплинуть на китайські концепції вогневих ударів по Тайваню (та будь-кому, хто допомагає Тайваню) у майбутньому.
Чим довше триває війна в Україні, тим більше китайці дізнаються про переваги та методи сучасних інтегрованих спільних операцій.
Крім того, у міру того, як війна триває, китайці все більше усвідомлюють необхідність перегляду якості свого військового командування, його підготовки та освіти.
Експерт нагадує, що від початку широкомасштабного вторгнення військ Путіна в Україну торгівля Китаю з Росією значно зросла.
У 2023 році торгівля між Китаєм і Росією зросла на 26% порівняно з попереднім роком. За цей час китайські поставки до Росії зросли на 46%, а російські поставки до Китаю — на 13%. Незважаючи на західні санкції, Китай тепер став найбільшим імпортером російських енергоносіїв та іншої сировини за зниженими цінами, оскільки Росії більше нікому їх продавати. Натомість у зворотному напрямку значно зросли поставки високотехнологічної продукції, яку Росія більше не може купувати на Заході.
Це дає Пекіну більше важелів впливу на Росію. Таким чином, це суттєво змінило динаміку російсько-китайських відносин на користь Китаю.
З точки зору Пекіна, війна Росії в Україні є частиною ширшого протистояння, яке такі країни, як Китай, Росія та Іран, ведуть проти західного домінування.
«Війна в Україні дає змогу Сі зображати конфлікт як боротьбу, нав’язану Росії НАТО та Америкою. Крім того, з точки зору Сі, це виправдовує посилену увагу до національної безпеки, підвищення політичної чистоти вищого цивільного та військового керівництва, а також модернізації китайських військ», — пише Райан.
На його думку, Китай і Росія є основними членами нового «авторитарного блоку навчання та адаптації», до якого також входять Іран і Північна Корея.
«Співпраця між Китаєм, Росією, Іраном та Північною Кореєю зростає дедалі швидше в останні роки, посилюючи загрози з боку кожної з них окремо, а також створюючи нові виклики силі та могутності США в усьому світі», — наголосив Мік Райан.
