Для автоколони №1 гірничо-транспортного цеху №2 Північного ГЗК, що працює в Ганнівському кар’єрі, поява жінки за кермом гірничої машини стала справжньою сенсацією. Анна Вавілкіна — перша водійка кар’єрного самоскида, яка не лише здолала стереотипи, а й здобула повагу колег, пише «Наше місто» з посиланням на сайт підприємства.
Її шлях до гірничої техніки був непростим і багатогранним. Анна — музикантка, медикиня, військова зв’язківиця, кухарка. Після служби вона прийшла на Північний ГЗК, де працювала машиністкою компресорних установок. Без спеціальної освіти, але з великим бажанням, вона вчилася у керівників, креслила схеми, консультувалася з досвідченими працівниками. Згодом закінчила Індустріальний фаховий коледж за спеціальністю «механік».
Коли Анна вирішила перейти на самоскид, її підтримала начальниця дільниці Алла Курцембаум. Водійський стаж у жінки вже був, але потрібна була категорія С — і вона її здобула. У навчальному центрі ПівнГЗК її сприйняли з подивом, але швидко переконалися: Анна — серйозна і наполеглива учениця.
«Що тут смішного? Війна не закінчилася, хлопці воюють, ви ще бігати за мною будете. Приймайте документи, а там побачимо, чи зможу я, чи ні», — згадує Анна свою першу розмову з працівниками навчального центру.
Викладач Володимир Головченко був вражений її підходом:
«Коли заходить невисокого зросту симпатична жінка і сідає за стіл, я спитав, чи не помилилася вона аудиторією. А вона відповідає: “Ні, я є у списку”. Я був здивований, адже за свою викладацьку практику навчив майже 800 чоловіків, а тут — уперше жінка. А ще більшим був мій подив, коли вона записувала лекції на диктофон і знімала все на відео. Такого ні до неї, ні після неї я не бачив».
Під час стажування Анна опанувала керування 136-тонним самоскидом, висота якого — майже шість метрів. Незважаючи на фізичні труднощі, вона швидко адаптувалася.
«Мене це не злякало. Там все так грамотно влаштовано, що коли підіймаєшся до кабіни і сідаєш за кермо, то технологічний шлях і машину на ньому відчуваєш приблизно, як у звичайній автівці. Хлопці сміялися, коли бачили, що я ледь дістаю до педалей. Коментували, що мені треба лабутени на роботу взувати. Але зараз все нормально, все вдається. Треба ж було втерти носа тим, хто не вірив у мене», — жартує Анна.
Сьогодні вона працює самостійно, отримує позитивні відгуки від керівництва і колег. Начальник автоколони Костянтин Сабінін зазначає:
«Я чув лише позитивні відгуки про нашу першу водійку вже після стажування і тепер не маю до її роботи жодних питань. Вона належним чином і у повному обсязі виконує усі свої обов’язки нарівні з колегами-чоловіками».
Анна з радістю йде на роботу, отримує задоволення від спілкування з колективом і мріє про добробут рідних. Особливо — донечки, яку у 2022 році вона вивезла з окупованого Бердянська, та мами Надії Островської — засновниці хору ветеранів «Північанка».
Її історія — приклад того, як сила духу, наполегливість і віра в себе здатні змінити реальність. Анна Вавілкіна — не просто водійка самоскида, вона — символ змін і натхнення для багатьох.
Нагадаємо, раніше ми писали: Чи можна в Україні працювати на двох роботах одночасно.
Категорія: Новини Дніпра, Суспільні та соціальні новини Дніпра
Позначки: Робота, Україна Росія війна
