У Києві Асоціація родин захисників «Азовсталі» спільно з Відділенням міжнародного співробітництва 1-го корпусу Національної гвардії України «Азов» представили документальний медіапроєкт Inferno.
Його мета — фіксувати факти катувань, знущань і нелюдських умов утримання, яких зазнають українські військовополонені на території росії, а також домогтися притягнення винних до відповідальності.
Проєкт базується на особистих свідченнях звільнених з полону воїнів, занотованих одразу після їхнього повернення. Там документують фізичне й психологічне насильство, що має ознаки воєнних злочинів відповідно до міжнародного гуманітарного права.
Зокрема, 30 «азовців», які перебували в колонії «Оленівка» та інших місцях, вже надали свої свідчення для цього проєкту.
«У перекладі Inferno означає пекло. Ми створили цей сайт, щоб показувати правду про російський полон: тортури, голод, ненадання медичної допомоги, психологічне насильство і порушення прав, передбачених Женевською конвенцією», — зазначив під час презентації Нестор Барчук, представник НГУ «Азов», який пройшов російський полон.
За даними ООН, понад 95% українських військовополонених піддаються тортурам у російському полоні. Нестор Барчук підкреслив, що катування є частиною цілеспрямованої державної політики росії. Доказом цього є спеціальні інструкції, поширені у місцях неволі, де вказано, які тортури ефективніші для українських полонених.
На сайті проєкту, доступному українською та англійською мовами, представлена інтерактивна мапа з локаціями таборів і тюрем, де утримують українців, зокрема в Оленівці, Таганрозі та інших місцях. Кожна сторінка містить описи умов утримання, тортур, доступу до медичної допомоги та інші деталі, зібрані на основі реальних свідчень.
«Ми опитуємо звільнених військовополонених, у тому числі „азовців“. Наразі ми зібрали свідчення понад 30 осіб, але мапа постійно наповнюється новими місцями утримання, включно з тими, де перебувають цивільні», — зазначила Олена Бєлячкова, координаторка та юристка груп родин полонених і зниклих безвісти.
За свідченнями звільнених, російська судова система чинить тиск, щоб змусити українців зізнаватися у злочинах, яких вони не скоювали. Наприклад, у Ростові тих, хто не визнає провину, відправляють на «перевиховання» до СІЗО Таганрога.
«Там відбуваються найстрашніші речі. Люди зізнаються у вбивствах 10, 20, 50 осіб. Один хлопець узяв на себе провину за вбивство 150 осіб, аби припинити знущання. Після вироку фізичне насильство зазвичай припиняється, але моральний тиск і неналежні умови залишаються», — підкреслила Олена Бєлячкова.
Представник Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими Олег Гущин наголосив на разючій різниці в умовах утримання військовополонених та доступу до цих місць.
«Україна має п’ять таборів для військовополонених і п’ять тимчасових місць утримання, до яких є безперешкодний доступ правозахисних організацій, Міжнародного комітету Червоного Хреста та ООН. Росія має понад 300 таких місць, включно з окупованими територіями та Білоруссю, але доступу до них немає», — заявив він.
Inferno спрямований на інформування української та міжнародної спільноти, зокрема журналістів, про масштаби російських злочинів. Проєкт прагне не лише зберегти пам’ять про воєнні злочини, а й домогтися справедливості та притягнення винних до відповідальності.
Сайт Inferno — це голос правди про «пекло» російського полону, який має почути весь світ.
Вони бачать, що не одні: як працює Асоціація родин захисників «Азовсталі».
Олександра ПЛАКІНА, «Вечірній Київ». Фото: Олексій САМСОНОВ
