Коли Qatari Sports Investments (QSI) придбала ПСЖ в 2011 році, Нассер Аль-Хелаїфі сходу почав розкидатися грошима. Всі ми тоді вирішили, що країна Перської затоки просто купує собі імідж напередодні ЧС-2022 і спроможність виграти Лігу чемпіонів.
І ось ми тут. Чемпіонат світу вже давно позаду, а ПСЖ не тільки не розвалився, а й постійно був серед претендентів на головний європейський трофей. І зрештою таки його виграв.
Тож куди тепер? Катар залишається в грі? Чи вирішить, що місію виконано?
Треба визнати: QSI чимало зробила для Парижа з футбольної точки зору. Париж, як і Берлін – величезне місто, яке важко назвати футбольною столицею (так, там було засновано FIFA, але дуже скоро вона переїхала до Цюриха).
Франція загалом виростила лише одного чемпіона Європи – Марсель (якого звинувачували в договорняках, позбавляли титулів і понижували в класі). Інші турніри? В 1996-му ПСЖ виграв Кубок володарів кубків, і зрівнявся з... Динамо Тбілісі, Мехеленом і Магдебургом.
Франція історично не мала значної ваги в клубному футболі. Так само як Париж не мав такої ваги всередині самої Франції.
Так, ПСЖ виграв найбільше чемпіонських титулів – 13, але до приходу Катару це сталося лише... двічі: в 1986-му і 1994-му роках. Традиційно центри сили знаходилися далеко від столиці: в Марселі, Монако, Ліоні - на півдні, в Бордо і Нанті – на заході.
Париж не був і особливим "постачальником" футбольних талантів (як і титули в Лізі 1, це відносно нове явище). Серед рекордсменів збірної Франції лише один – Тьєррі Анрі – народився в столиці. Серед топбомбардирів – лише він і Кіліан Мбаппе.
Зрозуміло, що катарські інвестиції змінили все. QSI вкладала величезні кошти, часто балансуючи на межі правил фінансового фейр-плей, а іноді й виходячи за нього. Але гроші – не єдине, що допомогло ПСЖ.
Клубу також пощастило успадкувати величезну базу талановитої молоді. Проблема лише в тому, що в ПСЖ не одразу це зрозуміли – лише після того, як зайшли в глухий кут з покупками дорогих зірок (від Златана Ібрагімовіча до Неймара і Ліонеля Мессі).
Поза полем все працювало чудово. Чи це завдяки зіркам, чи вправним управлінцям – думки різні. Але факт залишається фактом: комерційні доходи клубу перевищили 800 мільйонів євро. І це не тільки завдяки спонсорам із Катару, хоча такі угоди теж були – іноді з надто привабливими сумами, що викликало увагу УЄФА.
Клуб став глобальним брендом. Футболки ПСЖ носять люди, які гадки не мають, де знаходиться той Парк де Пренс.
Щоправда, на полі не все так блискуче, як у звітах.
За останні п’ять сезонів збитки клубу сягнули майже мільярда євро. Так, пандемія зіграла свою роль, але й без неї ця сума вражає. Гірше справи були хіба що в Барселони. Та минулого сезону ПСЖ скоротив збитки до 56 мільйонів, і є шанс, що вже цього року клуб вийде в нуль.
Це частково пояснюється зміною складу – клуб обирає гравців із меншими зарплатами. Також важливу роль відіграє трансферна політика та магія амортизації: трансферну суму "розтягують" на весь термін контракту гравця, щоб зменшити щорічне навантаження на баланс.
Велику роль відіграє саме ставка на молодь. Навіть якщо молодий гравець коштує дорого, він зазвичай має нижчу зарплату, ніж досвідчений, а отже – дешевший у довгостроковій перспективі.
Очевидно, що ПСЖ відійшов від моделі зірок на кшталт Мбаппе, Мессі чи Неймара. Чи це результат чіткої стратегії, чи вимушена реакція – сказати складно. Напередодні фіналу Ліги чемпіонів президент клубу Аль-Хелаїфі заявив, що ставка на молодих – частина проєкту.
Але питання залишається: коли цей проєкт справді розпочався – до чи після скандалів 2022 року, пов'язаних з порушенням фінансового фейр-плей? Адже фінансова звітність клубу теж раптово покращилася.
За час катарського управління ПСЖ став глобальним брендом, виграв Лігу чемпіонів, зміцнив фінансову стабільність і перетворив Париж на справжню футбольну столицю. Інвестиції були колосальними, але й досягнення вражають.
Тепер постає логічне питання: чи не вирішать у Катарі, що місію виконано? QSI зробила ПСЖ грандом, який потенційно може утримувати статус і без її підтримки. За розумного менеджменту клуб може стати фінансово стійким, а за вигідних телевізійних контрактів – навіть прибутковим (або ж – якщо на горизонті знову з'явиться Суперліга).
Отже, проєкт реалізовано. Залишитися чи піти? Аль-Хелаїфі, здається, хотів би залишитися. Але яке рішення ухвалять у Досі? Так чи інакше, тепер ми побачимо: чи зможе штучно створений гранд стати справжнім топом.
Фото: Getty Images / Global Images Ukraine, Олександр Приходько / UA-Футбол
