Костянтин Оборін був не просто військовим – він був символом мужності, відданості та людяності. У свої 63 роки, з позивним «Камікадзе», він продовжував виконувати бойові завдання, захищаючи українське небо до останнього дня.
Катерина Ножевнікова, засновниця БФ «Корпорація монстрів»: «Кожен рік він їздив до Києва, щоб отримати дозвіл продовжувати захист країни. Коли сотні тисяч молодих «чоловіків» ховаються по хатах… «Катя, я знаю, ви дуже дружили, тому телефоную тобі. Маєш знати. Костя загинув». Світ зупинився. Мені здавалось, що я вже звикла до смерті навколо. Але зʼясувалось, що це не про нього. Хотілось кричати, бігти, їхати кудись, щоб змінити хід подій. Але змінити вже нічого не можливо. Це Людина-легенда – сказав мені мій інший друг, який декілька днів тому побачив Костю у нас, коли він забирав автівки, збираючись у свій (як зʼясувалося) останній «політ».
Оксана Піднебесна, засновниця медіа «Сила громад»: «Це людина великої душі, відповідальності, нестримності мрій! Я памʼятаю Костянтина ще з часів ветеранської афганської спілки, де він, на відміну від інших, не просив пільг чи преференцій від держави, а сам не сидів на місці й розвивав власну справу. Мої колеги-журналісти знімали безліч сюжетів про авіацію та тренування з летовища за його підтримки. Широка посмішка, молодечий стиль, готовність жертвувати собою, спершу навчати і любити українське небо як сам, а потім – піти в саме пекло, як справжній Воїн. Так і злетів у небесне військо! Втрачаємо кращих, на жаль; не хочу вірити в це, і завжди шкодуватиму про цю Людину!».
Олександр Бабич, історик, науковець, військовослужбовець ЗСУ: «Востаннє ти заїхав до мене прямо до місця моєї розпологи, щоб хоч обійнятися і трохи наговоритися про вашу роботу і варіанти допомоги. Але я вже займався тільки своїм підрозділом і не сильно міг допомогти твоїм «янголам неба». Я просив тебе берегти себе, але ти як завжди тільки видавав жарти. І був смертельно втомленим. Ти встиг зробити стільки, що я заздрив твоїй енергії і темпу життя. Ми тільки встигали підганяти тобі чергового «бойового таргана», і ти знову зникав у степу. Ми так мріяли про відновлення музею авіації і думали про експонати вже цієї війни. Але ти не намагався визначати дати повернення до мирного неба. Камікадзе, ти жив небом і тепер ти назавжди там. Лети, друже!».
Денис Соколов, військовослужбовець Національної гвардії України: «Абсолютна легенда і справжній символ Одеси, справжньої Одеси. Він завжди був на самій передовій. «Конст» пройшов Афганістан, допомагав хлопцям ще за часів АТО, а зараз – у 63 роки здобував волю України зі зброєю в руках. Я познайомився з ним у 2012 році. Він же і показав мені небо – з борту старенького АН-2 і, власне, випхав у цей простір з парашутом на висоті 1000 метрів. Сам же він не боявся нічого. Справжній воїн і чоловік. Приклад для багатьох».
Олександра Степова, журналістка, громадська діячка: «Є люди, про яких думаєш – вони мусять жити вічно. Це про Костянтина. Такі люди давали впевненість у завтрашньому дні. Вони нам дуже потрібні тут, зараз… Тепер він янгол. Дякуємо тобі за все».
Дмитро Ревун, правозахисник, керівник компанії «Захист прав дітей»: «Мало хто знав, що саме цей справжній чоловік допомагав шукати безвісти зниклих дітей, в самих складних ситуаціях, коли поля, яри, лісові зони. Саме він організовував нам аерофотозйомки і просив не афішувати його допомогу в рятуванні дітей. Зараз я ще раз дякую тобі за все… Як керівника аероклубу за допомогу в розшуку дітей, як справжнього українця за захист держави зі зброєю в руках. Точно не забудемо, точно вічно вдячні тобі!».
Маргарита Бувалкіна, дружина загиблого героя Владислава Бувалкіна: «Наш друг, людина, яка безкінечно любила нашого тата, мого чоловіка – Владислава Бувалкіна. Він був для нього інструктором з парашутного спорту, наставником, другом. Після загибелі Владислава, став підтримкою для нашої родини, звʼязком з Владиславом. Нещадно бив русню. На його рахунку було близько 3200 орків. Цю кількість він набирав за Влада, підписував під рахунком: «ПОМСТА КОЖНОГО ДНЯ». Його команда збивала шахеди над Одесою, рятуючи життя багатьох одеситів. Останній час він писав наче від Влада, намагався бути для всіх підтримкою, кожному приділяв увагу! Костянтин займався розбудовою військової авіації, був міцним опором для ворога, бо не боявся, бо приймав сміливі для українців рішення, але фатальні для ворога. Слава і Шана легенді Одеси – Костянтину Оборіну!».
Нагадаємо, прощання з Костянтином Оборіним відбулося в Одесі сьогодні, у середу, 23 липня.
