Два сезони без Ліги чемпіонів для "Аякса" — не катастрофа, але відчутна пауза. Клуб, який звик заробляти на європейській арені, опинився в ситуації, де відсутність головного турніру швидко відбивається на балансі.
За підсумками минулого фінансового року амстердамці зафіксували збитки у розмірі 37 мільйонів євро. Причина подвійна: жодних надходжень від ЛЧ і трансферна стратегія, що не спрацювала. У результаті капітал клубу скоротився з 225 до 189 мільйонів євро.
Фінансовий директор "Аякса" Бабурам Пандей наголошує: клуб працює над тим, щоб зменшити залежність від доходів Ліги чемпіонів. Частково це вже дає ефект, але серію невдалих трансферів виправити куди складніше.
У фінансовому році 2024/25 "Аякс" отримав від трансферів лише 10,3 мільйона євро. Джерелом цих коштів стали продажі Стівена Бергвейна, Херонімо Руллі, Якова Медича та Сільвано Воса.
Цей результат контрастує з попереднім літом, коли продаж Мохаммеда Кудуса, Едсона Альвареса та Юррієна Тімбера приніс клубу понад 70 мільйонів євро.
Частина зарплат футболістів тепер залежатиме від результатів. Зокрема, вихід у Лігу чемпіонів стане ключовим фактором. Така модель має знизити тиск на бюджет у сезони без єврокубків.
Фінансовий директор Бабурам Пандей має рацію, коли говорить про зменшення залежності від ЛЧ. Але він оминає ключову деталь: клуб загруз у спортивній кризі, яка безпосередньо підживлює фінансові проблеми й перетворює його на середняка з периферії.
Показовою стала коротка історія зі Свеном Міслінтатом, колишнім кадровиком "Боруссії" та "Арсенала". У квітні 2023 року він отримав контроль над трансферною політикою, але вже в серпні залишив клуб, встигнувши за цей час настільки перебудувати склад, що команда втратила рівновагу.
Питання про повернення до еліти зараз навіть не стоїть. "Аякс" давно працює за іншою моделлю: академія, розвиток, продаж. Ідея не в тому, щоб будувати команду для довгострокових перемог, а в тому, щоб вирощувати гравців і продавати їх далі в європейські гранди.
Такий підхід має свою ціну. Талановиті футболісти залишають клуб дедалі швидше й дешевше. "Аякс" перетворився на фабрику, що працює без паузи. І хоча бренд залишається гучним, нинішній образ — це радше вітрина з цінниками, ніж музей трофеїв.
А останнім часом навіть сама вітрина починає тріскатися.
Переважно це власні вихованці — головний актив клубу.
Раян Ґравенберх вирушив у "Баварію" у 20 років (2022-й), Юррієн Тімбер — в "Арсенал" у 22, Девайн Ренч узимку 2025-го приєднався до "Роми", а 19-річний Йорелл Хато влітку того ж року підписав контракт із "Челсі". Ґравенберх і Хато провели в першій команді лише по два сезони.
Сільвано Вос, який навчався в академії з семи років, встиг зіграти всього 17 матчів за основу, перш ніж у 19-річному віці вирушив до "Мілана" за три мільйони євро.
Ця карусель запустилася після весни 2019-го, коли "Аякс" дійшов до півфіналу Ліги чемпіонів. Одразу після цього команду залишили ключові фігури — Маттейс де Лігт, Френкі де Йонг, Донні ван де Бек. І з того моменту клуб остаточно закріпився у ролі постачальника талантів для багатих ліг.
Фінансова структура лише підсилює цю траєкторію. "Аякс" із 1998 року функціонує як акціонерне товариство: 73% акцій належать асоціації AFC Ajax, 27% — приватним інвесторам. Тут немає власника-мільярдера, який міг би компенсувати втрати чи підтримати ризикову трансферну стратегію.
Телевізійні права в Ередивізі приносять близько 120 мільйонів євро на рік — для "Аякса" це лише 8% від бюджету. Натомість половину доходів формують квитки, матчдей і трансфери. Логіка зрозуміла: щоб залишатися конкурентоспроможним, клуб змушений продавати.
І демонструвати ліквідні результати на полі.
Останній європейський трофей "Аякса" датується 1995 роком — роком ухвалення правила Босмана. Тоді клуб ще міг утримувати вихованців завдяки квотам на легіонерів. Після цього почалася епоха відкритого ринку й безперервного відтоку талантів.
З початку 2000-х "Аякс" агресивно розширює географію свого скаутингу, полюючи на талановиту молодь по всій Європі.
Стратегія прозора: гроші — не головний аргумент. Агентам і родинам показують презентації із чітко прописаним розвитком: система 4-3-3, пост-академічний маршрут, приклади успішних кар’єр Френкі де Йонга чи Раяна Ґравенберха.
Мета — створити довіру, що футболіст у структурі "Аякса" виросте, отримає ігровий час і стане готовим до наступного кроку в топ-лігах.
Але ця модель має другу площину — перепродаж. Саме трансфери забезпечують фінансову стабільність клубу в умовах скромних телевізійних контрактів Ередивізі. Та якщо економічно це дозволяє триматися на плаву, спортивна картина на полі виглядає куди менш стійкою.
Слабкі місця очевидні. Захист вразливий на стандартах: пропущені м’ячі після кутових від "Гіберніана", "Орхуса", "Мехелена" (двічі), "Телстара", а також удари головою від ПСВ стали тривожною тенденцією. Команда програє боротьбу в повітрі й часто не встигає за другим темпом.
Статистика підкріплює спостереження: "Телстар" виконав 10 кутових проти 8 у "Аякса", "Бреда" — 7 проти 2. І хоча головний тренер Джон Хейтінга ще влітку запевняв, що команда навчиться контролювати такі епізоди, результати свідчать про зворотне.
Інші симптоми теж очевидні: пресинг виглядає неповноцінним, побудова гри — одномірною. У матчах проти "Бреди" чи "Ґоу Ехед Іглз" суперники занадто легко нейтралізували перший пас і лишалися без опіки. Динаміка в грі з’являється лише на короткі відрізки, найчастіше на старті таймів.
Хейтінга шукає рішення, але структура так і не з’явилася. За кілька місяців він випробував шість різних варіантів на позиції плеймейкера, однак жоден не закріпився. Ветерани на кшталт Даві Классена чи Стівена Берґейса чекають появи нового лідера — наступника Джордана Хендерсона, але такого профілю гравця досі немає.
Рішення керівництва довірити тренерський штаб Хейтінзі, Кейзеру, а також асистентам Мішелю Піербуму та Урбі Емануельсону виявилося ризикованим. На старті сезону вони ігнорували базові пріоритети, і тепер клуб розплачується за ці прорахунки.
"Аякс" намагається зупинити падіння, але методи виглядають радше відчайдушними, ніж стратегічними. Клуб запросив Томаса Дуйвенвордена з аматорської команди, аби він допоміг налагодити структуру роботи. Це рішення водночас нагадує рятівне коло й непряме визнання власних помилок.
Джон Хейтінга залишається на посаді не тому, що в нього беззастережно вірять, а тому що його звільнення вдарить по керівництву. Саме вони обрали його замість більш популярних кандидатів, і тепер будь-який розрив став би ударом по їхньому авторитету.
Іронія полягає в тому, що попередній тренер Франческо Фаріолі — вихованець штабу Роберто Де Дзербі — робив акцент саме на структурі: чіткий розподіл обов’язків, індивідуальний розвиток гравців, зрозуміла модель гри. Натомість у Хейтінги таланти губляться, а ветерани залишаються без орієнтирів.
Ситуація ускладнюється календарем: виїзди до "Марселя" (вже з'їздили: 0:4), "Спарти", "Челсі", "Твенте" і матч проти АЗ. Будь-яка серія невдач ще більше оголить хаос у клубі. Формально час на виправдання обмежений: якщо прогресу не буде, наглядова рада повинна втрутитися й розібратися з дирекцією.
Та й тут стабільності немає. Троє з п’яти членів ради вже залишили свої посади, серед них і Данні Блінд. У верхівці "Аякса" бракує структури, яка могла б гарантувати баланс. І якщо на рівні управління її немає, важко очікувати її появи на полі.
Модель, яка зробила "Аякс" прикладом для наслідування, тепер зжирає його зсередини.
Фото — Getty Images / Global Images Ukrainе
