Loqal – новинний агрегатор Loqal
Ізраїльські вчені створили "чудо-шкіру", що швидше загоює рани
Новини

Ізраїльські вчені створили "чудо-шкіру", що швидше загоює рани

ТСН • 20 переглядів • 1 хв читання

Шкіра / © Credits

Дослідники з Тель-Авівського університету та медичного центру «Шиба Тель-Хашомер» розробили інноваційний біоінженерний аналог шкіри, який може здійснити революцію в лікуванні опіків.

Про це йдеться у дослідженні, опублікованому в журналі Advanced Functional Materials, пише MedicalXpress.

Ця штучна шкіра, виготовлена з власних клітин пацієнта, є значно еластичнішою, міцнішою та зручнішою в роботі порівняно з існуючими методами. Про це повідомляє журнал Advanced Functional Materials.

Нова біоінженерна шкіра вже показала вражаючі результати. На моделі повнорозмірної рани загоєння відбулося вдвічі швидше, ніж при застосуванні стандартних методів лікування. Це дослідження набуває особливої актуальності на тлі триваючих воєнних конфліктів та зростання кількості важких опікових травм.

Професор Ліхі Адлер-Абрамович пояснює, що традиційна «аутологічна шкірна пластика» — коли здорова шкіра пересаджується з іншої ділянки тіла — має суттєві недоліки. Оскільки вимагає пошкодження неушкоджених тканин. У випадку великих опіків доступ до здорової шкіри взагалі обмежений.

Однією з найсучасніших альтернатив є «культивований епідермальний аутотрансплантат» (КЕА), що пропонується в медичному центрі «Шиба». Цей метод передбачає вирощування шкірних трансплантатів з невеликої біопсії клітин пацієнта.

Однак, за словами професора Адлер-Абрамовича, КЕА також має недоліки: використання клітин-годівниць від мишей, значне скорочення розміру трансплантата після видалення з чашки (понад 50%) та крихкість, оскільки він складається лише з верхнього шару шкіри.

Щоб подолати ці виклики, дослідники з Тель-Авівського університету та Медичного центру Шиба розробили багатоклітинні, багатошарові біоінженерні шкірні трансплантати. Вони імітують властивості натуральної шкіри, не стискаються і не рвуться при контакті. Також не містять добавок тваринного походження.

Докторантка Дана Коен-Герассі пояснює технологію: «Ми розробили каркас з нановолокна, виготовлений з полімеру PCL, схваленого FDA, і поєднали його з біоактивним пептидом — короткою амінокислотною послідовністю, що сприяє адгезії, росту та проліферації клітин».

Потім цей каркас «засівали» клітинами шкіри з біопсії пацієнта.

«Дивовижно, що клітини організувалися природним шляхом: фібробласти заселили один бік каркаса, тоді як кератиноцити росли на іншому, імітуючи структуру справжньої людської шкіри», — додає вона.

Доктор Марина Бен-Шошан підтверджує: «Наш трансплантат унікальний тим, що він не стискається, є міцним, гнучким і простим у використанні. Імплантація на модельних тваринах дала вражаючі результати, прискорюючи процес загоєння. У той час як стандартне лікування закриває половину опікової рани за вісім днів, за допомогою нашого методу це зайняло лише чотири дні. Більше того, ми спостерігали, що почали рости важливі структури шкіри, такі як волосяні фолікули».

Доктор Аміт Сітт зазначає, що нановолокнисті каркаси виготовлені з легкодоступних біосумісних матеріалів та виробляються за допомогою масштабованого процесу прядіння. Це дозволить у майбутньому масштабно виробляти волокнисті листи та додавати додаткові речовини для полегшення процесу загоєння.

Професор Йоссі Хайк підсумовує: «Біоінженерна шкіра, яку ми розробили, є справжнім проривом у догляді за опіками. Виготовлена повністю з власних клітин пацієнта, вона міцна, гнучка, проста в обігу та значно пришвидшує загоєння».

На наступному етапі вчені планують провести випробування на додаткових моделях та вдосконалити необхідні регуляторні процеси, щоб якнайшвидше наблизити цю інноваційну технологію до клінічного застосування. Ця розробка може значно покращити одужання та якість життя постраждалих від важких опіків, як солдатів, так і цивільних осіб.

Раніше повідомлялося, пристрасть до алкоголю контролює всього близько 500 нейронів із мільярдів клітин мозку. До такого висновку прийшли вчені з Медичної школи Масачусетського університету, провівши низку експериментів на мишах.

Під час експериментів учені застосували передові методи — оптогенетику, оптометрію, електрофізіологію та одноклітинну транскриптоміку.

20