Феєричні виступи чоловічої збірної України в елітній Лізі націй, схоже, добряче сколихнули волейбольну громадськість не лише нашої країни, але й усього світу. Адже навряд чи хто реально вірив у спроможність підопічних Рауля Лосано "знімати скальпи" з одного гранда за іншим, і перебувати після двох ігрових тижнів на почесній шостій позиції із чудовими шансами пробитися й до фінального етапу змагань...
Звісно, найліпших епітетів за свої старання заслужили абсолютно всі українські виконавці. Але все ж на окрему відзнаку об’єктивно заслуговує наш капітан – справжній боєць та лідер Юрій Семенюк, чиї бомбезні "перші темпи" та "монстр-блоки" буквально після кожного матчу ставали традиційною темою для захоплення у різних ЗМІ та вболівальницьких чатах. А разом із тим – і причиною сильного головного болю для суперників. Адже знайти дієві й стабільні контрдії проти продуктивності українського 209-сантиметрового гренадера ще нікому не вдавалося.
Ну, а сам Юрій Семенюк до власних і колективних поточних успіхів у Лізі націй ставиться по-філософськи стримано та обережно. Мовляв, ми дійсно на вірному шляху, проте основне завдання у турнірі ще не виконано...
– Юрію, коли збірна України ще тільки добиралася до Ріо-де-Жанейро на стартовий тур Ліги націй, які були передчуття: що вас будуть бити чи, навпаки, уже відчували, що й самі спроможні бити будь-кого?
– Скажу так: були й певні побоювання, і паралельне усвідомлення, що м’яч круглий та однаковий для всіх. І хто з ним ліпше впорається, що називається, саме тут і саме зараз – залежить від багатьох-багатьох моментів. Тому хоча Ліга націй – це для нас турнір дійсно нового, по-справжньому елітного рівня, ми їхали з величезним бажанням довести, що в Україні є волейбол, і в нього вміють грати добре!
– Якими були ваші враження та емоції після перемоги в першому матчі над США? Чи одразу прийшло усвідомлення, що розхвалених і титулованих американців ви винесли "всуху", або не вірили аж до ранку? Чи дійсно ця перемога сильно додала віри у власні сили?
– Не знаю, хто як, а особисто я потім спав дуже добре! А вже зранку, коли зустрілися всі разом, читалося спільне переконання, що ми таки спроможні трохи "пошуміти" на елітному рівні, й долати навіть найбільш маститі команди.
Взагалі ж, кожна виграна гра нам додає впевненості, а кожна програна – цінного досвіду.
– Що відчували після прикрої поразки Ірану? Адже потім багато хто писав у коментах, що краще б ви по повній програли Бразилії, зате, через зрозумілі причини, принципово обіграли потім Іран...
– Враховуючи наш інтенсивний календар матчів, я вважаю, що ми показали достойну гру. Звісно, шкода, що програли, але команда залишила на майданчику всі сили. І, взагалі, ми однозначно не обираємо наперед – кому програвати, а з ким грати на перемогу. Ми прагнемо максимального результату у кожному поєдинку!
А на подібні думки та поради таких от "експертів" уваги давно не звертаємо, бо в коментарях всі вміють грати у волейбол – подавати "вбивчі" подачі, вигадливо пасувати, ефектно забивати… Ті ще "чемпіони"!
– Після перемоги над Японією деякі ЗМІ цієї країни написали, що ви – справжній самурай, і якби грали за збірну Японії – вона була б непереможною! Що думаєте з цього приводу?
– Я не самурай, а простий український козак! Звісно, дякую японцям за комплімент, але, на мою думку, цілком реально зробити непереможною саме нашу збірну! Зрозуміло, якщо нам усім прикладати до цього максимум зусиль.
– Зараз уже, образно кажучи, сам Бог велів українській збірній пробитися до фінального етапу Ліги націй. Для цього достатньо здобути три перемоги, і найбільш ймовірно це зробити у матчах проти Нідерландів, Сербії та Канади…
– Я вже багато разів повторювався, що у VNL немає слабких команд, і ніколи не можна недооцінювати суперника. Тим більше враховуючи власне незавидне поточне турнірне становище і зважаючи на наші попередні результати, усі ці збірні будуть налаштовуватися на поєдинки з Україною особливо ретельно. Тож і нам потрібно готуватися відповідно.
– Яка з цих команд за своєю манерою гри є найбільш неприємною для України?
– Усі – не подарунок! Плюс – там зараз триває етап зміни поколінь, тож грати доведеться проти здебільшого нових виконавців. Утім, в історії наших досягнень є яскраві перемоги над їхніми попередниками. Відповідно, будемо старатися обіграти й нове покоління.
– Бувають моменти, коли вам хочеться задушити будь-кого зі зв'язуючих? Чи ви – занадто добра для цього людина?
– І не тільки зв’язуючих! Так, я людина добра, але краще не випробовувати моє терпіння! А взагалі, звісно, жартую. Бо всі ми – не волейбольні Боги, і кожен може припустися прикрої помилки. Тому головне – ніколи не робити з них трагедії, не дорікати один одному, що називається, по гарячих слідах. Адже подібні емоції точно не допоможуть.
Взагалі ж, готуючись до кожного матчу, ми наперед обговорюємо між собою всі технічні й тактичні моменти, щоби краще розуміти один одного та помилятися якомога рідше.
– Рауль Лосано – це дійсно той "академік" волейболу, який знає у ньому все? Як вважаєте? Чи ви всі разом – він і гравці – продовжуєте вчитися чомусь новому буквально від матчу до матчу?
– Лосано переконливо довів усім, що він – висококваліфікований фахівець! Наші результати – яскраве тому підтвердження. Та й узагалі в нас дуже хороший увесь тренерський штаб!
Не секрет, що кожен тренер вносить щось своє до командної гри. І досвід нашого аргентинського коуча відіграє важливу роль не лише у технічних моментах, а й у психологічних. Рауль Лосано має унікальне, так зване, "волейбольне чуття". Відповідно, ми буквально всмоктуємо, наче губка, всі його поради та підказки, намагаючись постійно покращувати свої вміння та навички. Тож, можна сказати, збірна України наразі живе в епоху Лосано, і ми всі продовжуємо вдосконалюватися разом!
– Якщо наша команда проб’ється до фінальної частини Ліги націй, чи можете ви особисто після цього сміливо стверджувати, що досягли у волейболі однієї з найзаповітніших вершин?
– Е-е, не поспішайте! "Не кажи гоп, доки не перескочиш". Давайте спочатку відіграємо третій тур змагань, а вже потім стане зрозуміло – чи доречно буде ставити мені це питання опісля…
