"Все пропало", - такі відчуття в футбольній Італії. Там навіть не особливо здивувалися ганебному виступу збірної в Норвегії (хоча й назвали його найгіршим за десятки років) і не здивуються прольоту повз третій Чемпіонат Світу поспіль. А призначення Дженнаро Гаттузо новим головним тренером чимало вважають останнім цвяхом в її труну. Чи здатний Ріно спростувати скептиків та воскресити збірну?
Лучано Спаллетті заслужив на звільнення. Його каденція була вкрай невдалою. Виступ в 1/8 фіналу Євро-2024 проти Швейцарії вже оголошували найгіршим за десятки років, заявляючи, що Італія навіть не чинила опір. А менш ніж за рік відбулася Норвегія. Крім цього, муки у Відборі на Євро, особливо - в останньому матчі проти збірної України, муки на Євро ще до Швейцарії.
Спаллетті – тренер-методист, дуже шаблонний і дуже впертий. Йому потрібно постійно працювати з командою, будувати гру та знаходити гравців під своє бачення, переконуючи їх у своїх принципах. Такий не підходить збірній, яка зустрічається п'ять разів на рік. Там потрібні протилежні чесноти. Потрібна гнучкість, і тактична, і психологічна. Потрібно працювати з тими, хто є, та ставити їм прості тактичні цілі.
Сам Лучано вже неодноразово визнав, що занадто закручував гайки, занадто накручував гравців тактично та психологічно, занадто ганяв їх, особливо перед Євро. Визнаючи, що через це директор збірної Джанлуїджі Буффон неодноразово гримав на нього. В результаті Спаллетті вдарився у протилежну крайність - відпустив кермо, почав поводитися занадто легко. Тобто відмовився від своєї сутності.
Він навіть перейшов на гру з трьома центральними захисниками, в яку звикли грати більшість гравців збірної. Хоча визнавав, що таку тактичну схему не любить і навіть не знає, як грати за нею. Тож виходив справжній абсурд.
Він сварився з гравцями, не запрошуючи їх до збірної чи виключаючи з неї. При цьому то визнавав, то заперечував проблеми з ними. Зрештою дійшло до того, що 37-річний Франческо Ачербі сам відмовився від виклику до збірної, оскільки "не відчував повагу до себе". Відмазка дитяча, але Спаллетті й сам винен, адже раніше не викликав його, саркастично запитуючи журналістів: "А скільки йому років?"
Рік тому він звинувачував гравців "Інтера" в тому, що вони виграли Скудетто зарано і заснули, знизили вимоги до себе. А нині скаржився, що ті ж самі гравці "Інтера" боролися до останнього на трьох фронтах та втомилися. Заявляв, що йому не пощастило з календарем, і якби зустрівся з Норвегією у вересні, а не у червні, все могло бути інакше. Не менш дитячі відмазки, ніж Ачербі.
Він заявляв, що потрібно віддавати перевагу гравцям, які йдуть у дриблінг, обіграш, не бояться обігрувати свого гравця. І при цьому в останній виклик не взяв такого, гравця стартового складу чемпіона країни "Наполі" Маттео Політано. А інший такий гравець, Ріккардо Орсоліні, ніколи в стартовому складі в офіційному матчі не грав. Навіть після блискучого сезону 2024/25 у Серії А.
Хоча в результаті він визнав свою провину та свій провал. "Я намагався струсонути, коли прийшов, але, можливо, занадто сильно. Ситуація була гірша, ніж я думав. Я намагався, помилявся, дещо зробив. Але в результаті передаю збірну в тому ж самому стані, в якому залишив, а це погано. Я не спромігся витягнути з гравців найкраще. Я не зробив те, що потрібно. І ви, преса, навіть були занадто добрі до мене".
Втім, Спаллетті – не головний винуватець нинішнього стану збірної Італії. Адже вона пролетіла повз два Чемпіонати Світу з іншими тренерами. Загальний стан італійських футболістів жахливий. В грандах Серії А у стартових складах таких набирається від сили по три-чотири плюс ще два-три як гравці ротації. Дуже малий простір для вибору збірної. Талантів вкрай мало.
Все ж таки вони є. Показник цього – успіхи молодіжної та юнацької італійських збірних останніх років. Півфінал та фінал останніх юнацьких Чемпіонатів Світу, перше місце на юнацькому Євро-2023. Але італійські клуби віддають перевагу легіонерам, дешевшим. Навіть в юнацьких командах. Юнацький чемпіон Італії-2023 "Лечче" на фінал виставив десять легіонерів.
У 2024-му році в списку найбільш заграних молодих гравців, виданому CIES, перший італієць йшов лише на 66-му місці, та й він грав у Серії Б.
За кількістю записаних у Федерації гравців італійська випереджає іспанську та англійську, за середніми витратами на молодь випереджає іспанську і майже не поступається французькій. Але на виході отримує набагато менше, ніж ті. Тому що вони мають чітку програму розвитку молоді, мережу академій з єдиним планом. В Італії кожен за себе та без плану. І без довіри до своєї молоді.
Доходить до того, що експерти закликають італійську молодь їхати за кордон – до Австрії, Швейцарії, Бельгії, Нідерландів. І вона їде. Щоправда, й там не дуже вражає і повертається до Італії на щиті. Можливо, вона просто не спроможна боротися, конкурувати. Логічно, якщо дивитися на головну збірну, яка також не бореться, дозволяє собі ганебні виступи.
"Тиск ззовні не допомагає нам нині. Ми повинні побачити, чи здатні грати без нервовості. Ми розуміємо, що невихід на два Чемпіонати Світу поспіль висить важким тягарем на всіх італійцях і ми повинні скинути з себе цей тягар і грати вільно", - заявляв один з лідерів збірної Сандро Тоналі. Скинути не вдається. Інші гравці також говорять про ментальні проблеми.
Риба гниє з голови. В італійському футболі це також присутнє. Габріеле Гравіна керував Федерацією на переможному Євро-2020 (яке тепер здається дивом або випадковістю), керував і під час прольоту повз Чемпіонат Світу-2022, керує і тепер. На ньому записано і той успіх, і ці провали. І відсутність проекту роботи з молоддю, розвитку італійських гравців.
Він посварився з Роберто Манчіні, через що той поїхав до Саудівської Аравії. Він не звільнив Спаллетті після провального Євро, адже це було б визнанням провалу перед виборами глави Федерації. Він не прикривав від критики Спаллетті. При цьому заявляючи йому, що так продовжувати неможливо, оскільки Лучано їдять за кожен неточний кутовий збірної. А хто повинен був захищати його від критики?
Він повідомив Спаллетті про звільнення між двома червневими Відбірковими матчами на Чемпіонат світу. Але не виступив, не оголосив про це. Довелося оголошувати Спаллетті на прес-конференції перед матчем проти Молдови, створюючи сюрреалістичну атмосферу. А Гравіна в цей час був десь в буфеті, як повідомляють ЗМІ. Власне, він кинув свого тренера під поїзд, на поталу.
Вибір нового тренера також був сюрреалістичним. Гравіна захотів Клаудіо Раньєрі, який завершив тренерську кар'єру, і навіть був готовий на поєднання ним посад головного радника "Роми" та головного тренера збірної. Але тут також втрутилася безсмертна італійська бюрократія, яка обмежувала дії Клаудіо в разі такого поєднання, і той вирішив відмовитися.
В результаті у Гравіни з'явилася нав'язлива ідея - для боротьби за вихід на Чемпіонат Світу призначити когось з героїв останнього успішного Мундіалю - 2006, виграного. Гаттузо, Фабіо Каннаваро, Даніеле Де Россі називалися кандидатами. В результаті було обрано першого. А його помічником було призначено героя останнього успішного великого турніру - Леонардо Бонуччі. "Італійські серця" прийшли.
Чому саме Гаттузо? Власне, він залишався найдосвідченішим з вільних італійських тренерів. Крім Манчіні, якого Гравіна не захотів повернути. Ніхто не міг подумати, що з покоління-2006 саме Дженнаро стане найуспішнішим і найдосвідченішим на даний момент тренером. Але він перевершив і Алессандро Несту, і Філіппо Індзагі, і Каннаваро, і Де Россі, Фабіо Гроссо та інших.
47-річний Гаттузо працює головним тренером 12 років. Тренував "Мілан", "Наполі", "Валенсію", "Марсель". Тренував у Лізі Чемпіонів, у Лізі Європи. Виграв Кубок Італії з "Наполі".
Йому довелося дертися з самих низів. Він багато постраждав у кризових ОФІ, "Сьоні", "Пізі", "Палермо" з їхніми економічними проблемами та бурхливими президентами. В інші клуби він також приходив як кризовий менеджер, і "Мілан" та "Наполі" впорядкував. Останній реанімувавши після бунту проти президента клубу, з яким не впорався навіть Карло Анчелотті.
Він варіативний в тактичному плані, грає і з двома, і з трьома центральними захисниками. І його тактика доволі проста, зовсім не розумна, тож може бути прищеплена збірній у ситуації, коли, як кажуть експерти, "немає часу тренувати". Він знайомий з шістьма-сімома гравцями збірної, яких тренував.
Його характер, його бойовитість, його здатність мотивувати гравців, змусити їх, як сам каже, виходити на матч в шоломах та з ножем в зубах – це те, що нині потрібно збірній Італії. Мауріціо Саррі ще й закликає дозволити йому бути Гаттузо та не відступати від свого стилю, своїх принципів. Мабуть, це перш за все нині і потрібно збірній Італії – тренер з чіткими принципами.
"Гаттузо – символ італійського футболу", – сказав Гравіна. "Футболка збірної як друга шкіра для нього. Його мотивація, його професіоналізм та його досвід будуть фундаментальними у протистоянні наступним викликам. Я дякую йому за повне посвячення себе цьому виклику".
І він починає не самотужки. Бонуччі поруч, Буффон, також Андреа Бардзальї очолить збірну U-19. Також оголошено про початок молодіжного проекту Gruppo Azzurro з Чезаре Пранделлі як головою та героями-2006 Джанлукою Дзамброттою та Сімоне Перроттою як його помічниками. Ця група працюватиме і з клубами, переконуватиме їх розвивати італійську молодь.
З іншого боку, тренерський рівень Гаттузо справді невисокий. "Мілан" та "Наполі" за два сезони в кожному він так і не вивів до Ліги Чемпіонів. До того ж, програвав це місце в останньому турі. Каденції у "Валенсії" та "Марселі" були одним суцільним бардаком, наповненим суперечками, сутичками з арбітрами, пресою та навіть своїми гравцями. Як і остання, у сплітському "Хайдуку".
У сезоні 2024/25 у хорватській лізі, де конкурентні лише три команди, він посів якраз третє місце, останнє. Хоча також почав добре, довго лідирував та боровся за чемпіонський титул до останнього туру. У Єврокубках вилетів ще влітку від словацького "Ружомберока". Після того сезону він пішов, і ніхто його не втримував.
Динаміка його каденцій в різних клубах здебільшого дуже схожа. Він приходить, реанімує, витягує з важкої ситуації, ставить оборону, видає серію матчів без поразок або з невеликою кількістю поразок. Але в цій серії дуже багато нічиїх і дуже мало забитих м'ячів. А потім команда починає здавати, дедалі рідше перемагає, втрачає висоту. І в результаті не досягає мети.
Його команди багато володіють м'ячем, перекочують його (Гаттузо-тренер якраз фанат іспанського футболу і, зокрема, "Барселони"), але повільно, без загострень, без креативу. В їхніх матчах часто можна побачити 1:0, 0:0. "Тікі-така" в її найгірших проявах. Тобто те, в що грала збірна пізнього Манчіні та Спаллетті.
"Найважливіша мета - уникати ганебних виступів, не гідних Італії. Існують різні шляхи поразки, і ми можемо уникнути гірших", - заявляє Буффон. Невже в цьому тепер мета Італії – просто не програвати занадто ганебно? Гаттузо в цьому допоможе, адже його команди зібрані та багато не пропускають. Але невже його рівня тепер достатньо для амбіцій "Скуадри Адзурри"?
Фото - Getty Images/Global Images Ukraine
