Минулого місяця іранські військові завантажили морські міни на судна в Перській затоці, посиливши занепокоєння у Вашингтоні, що Тегеран готується до блокади Ормузької протоки після ударів Ізраїлю по Ірану. Про це повідомляє Reuters, посилаючись на слова двох американських чиновників, які говорили на умовах анонімності.

Американська розвідка виявила таку підготовку через деякий час після того, як Ізраїль здійснив свою першу ракетну атаку на Іран 13 червня.

Завантаження мін свідчить про те, що Тегеран, можливо, був серйозно налаштований заблокувати один з найбільш завантажених судноплавних шляхів у світі, що могло б призвести до ескалації конфлікту й серйозно зашкодити світовій торгівлі.

Через Ормузьку протоку проходить близько п'ятої частини світових поставок нафти і газу, і її блокування, ймовірно, призвело б до різкого зростання світових цін на енергоносії. Натомість світові ціни на нафту впали після ударів США по іранських ядерних об'єктах, частково завдяки “полегшенню” від того, що ескалація не спричинила значних перебоїв у торгівлі нафтою.

22 червня, невдовзі після того, як США атакували три ключові ядерні об'єкти Ірану, намагаючись підірвати ядерну програму Тегерана, іранський парламент, як писали ЗМІ, підтримав рішення про перекриття протоки. Це рішення не було обов'язковим до виконання, і остаточне рішення про закриття протоки мала б ухвалити Вища рада національної безпеки Ірану. Тегеран і раніше неодноразово погрожував закрити протоку, але ніколи не виконував цю погрозу.

Агентству Reuters не вдалося точно визначити, коли саме під час ізраїльсько-іранської “повітряної війни” Тегеран завантажував міни, які, у разі застосування, могли б зупинити б рух кораблів через ключову водну артерію. 

За словами обох чиновників, уряд США не виключає можливості того, що завантаження мін було “хитрістю” Тегерана. Іранці могли підготувати міни, аби переконати Вашингтон, що Тегеран серйозно налаштований на закриття протоки, не маючи наміру дійсно блокувати ключовий водний шлях. Іранські військові також могли просто робити необхідні приготування на випадок, якщо керівництво віддасть відповідний наказ.

Ормузька протока лежить між Оманом та Іраном, з'єднує Перську затоку з Оманською. Ширина протоки в найвужчому місці становить близько 34 км, а ширина судноплавної смуги —  лише дещо більш як 3 км.

Члени ОПЕК Саудівська Аравія, Об'єднані Арабські Емірати, Кувейт та Ірак експортують більшу частину своєї нафти через протоку, переважно до Азії. Катар, один з найбільших у світі експортерів скрапленого природного газу, відправляє майже весь свій СПГ через протоку.

Іран також експортує більшу частину своєї нафти через протоку, що теоретично обмежує ризик блокування Тегераном цього шляху. Але Іран, тим не менш, виділив багато ресурсів для того, аби переконатися, що зможе це зробити, якщо вважатиме за потрібне.

Станом на 2019 рік Іран зберігав понад п'ять тисяч морських мін, які можуть бути швидко розгорнуті за допомогою невеликих швидкісних катерів, за тодішніми оцінками Міноборони США.

П'ятий флот США, який базується в Бахрейні, відповідає за захист торгівлі в регіоні. Зазвичай ВМС США тримають у Бахрейні чотири протимінні кораблі, хоча ці кораблі замінюються іншим типом суден, які також мають “протимінний потенціал”. Усі протимінні кораблі США були тимчасово виведені з Бахрейну в дні, що передували ударам Штатів по Ірану, в очікуванні потенційної атаки Тегерана у відповідь.

Зрештою, безпосередня відплата Ірану обмежилася ракетним ударом по американській військовій базі в Катарі. Американські чиновники, однак, не виключають подальших заходів у відповідь з боку Ірану.

Економіст Олег Саркіц у статті “Війна Ірану та Ізраїлю ламає ринок нафти. Що далі?” розмірковував, чи зміг би світ пережити блокаду Ормузької протоки — вузького горла, через яке проходить п'ята частина всієї морської нафти планети.